24 січня – святого Франциска Сальського, Вчителя Церкви, покровителя журналістів

chetki-rozariy«Цей юнак буде колись великою людиною. Він стане опорою Церкви й моїм наступником на престолі!» – сказав єпископ Женеви, познайомившись із Франциском.

Франциск народився у 1567 році в Сабавдії. У родині з 13 дітей він був найстаршим. З самого дитинства Франциск відзначався побожністю та бажанням служити Богу. У 1593 році здійснилась його мрія – його висвятили у священики. Він з великою ревністю взявся до душпастирської роботи. З любов’ю сповідав людей, просто й зрозуміло проповідував по різних місцевостях без модних тоді латинсько-грецьких висловів.

Коли у Женевській дієцезії єретики-кальвіністи заборонили католицьку службу, палили церкви, вигнали священиків, конфіскували все церковне майно та вчинили ще багато лиха, Франциск попросив єпископа дозволити йому служити там. Єпископ дав згоду. Незважаючи на небезпеку для свого життя, заходив Франциск у кальвіністські місцевості і сміливо проповідував, а в дискусіях з кальвіністами завжди перемагав. Святий мав диспут навіть з Теодором Безою, головним кальвіністським проповідником Женеви. Провідник єретиків не навернувся, але багато слухачів диспуту переконалися, що правда – на боці Франциска. Після чотирьох років праці католицька віра й богослужіння в провінції Шабле були відновлені, багато католиків і кальвіністів повернулося в лоно Католицької Церкви. Коли приїхав туди єпископ Ґранієр на архієрейські відвідини, то побачив, що в Шабле Боже Царство було закріплене й поширене.

Єпископ Ґранієр бажав призначити о.Франциска єпископом-помічником з правом наступництва. Святий відмовлявся від цього, бо вважав себе негідним такої честі, та для Божої справи погодився нарешті на пропозицію єпископа й поїхав до Рима, щоб довершити діло в Апостольській Столиці. В Римі Папа Климент VIII, який багато чув про діяльність та чесноти Франциска, забажав, щоб молодий кандидат на єпископа у його присутності склав відповідний іспит. Призначеного дня зібралося багато вчених-богословів. Папа, кардинал Боромей, Бароній і Белармін поставили Францискові 35 важких богословських запитань, а він на кожне питання давав вичерпні відповіді, які свідчили про його глибокі знання. Папа був цілковито задоволений, обняв Франциска й привітав його з успішним складанням іспитів. Єпископом-помічником вертався Франциск з Рима, щоб новою ревністю продовжити свою апостольську працю над спасінням душ.

Після смерті єпископа Ґранієра 1602 року Франциск став його наступником, поселившись в Аннесі. Життя єпископа було життям євангельської вбогості. Усі справи дієцезії знав досконало, багато проповідував і сповідав.  У 600 парафіях своєї дієцезії організував навчання катехізису. В Аннесі ту єпископську катехизацію згадували люди ще довго після його смерті. Діти любили його й горнулися до нього. Особисто навчав богословів. Чим більше священиків виходило з-під його руки, то меншою ставала кальвіністська небезпека.

У 1622 році вибрався Франциск до Авіньйона, щоб обговорити деякі справи дієцезії з королем Людовіком XIII,щодо яких треба було королівської згоди. Перед від’їздом з Аннеси поладнав усі справи, наче б знав, що вже додому не вернеться. В Авіньйоні ухилявся від королівських почестей і старався вести далі своє суворе життя. Люди хотіли бачити того славного єпископа з Женеви, а монаші доми – почути науку з його святих уст. Поселившись в будиночку городника біля монастиря Сестер Візиток, він увесь місяць давав їмпрегарні наставлення про духовне життя. Коли одна з сестер спитала його, яку чесноту, на його думку, повинні сестри найперше плекати, він написав на аркуші паперу великими буквами одне слово: ПОКОРУ. У різдвяний час він безперестанку проповідував і сповідав, незважаючи на своє здоров’я і необхідність відпочинку.  Тоді його паралізувало. Терпеливо лікувався, однак це не тільки не повернуло йому здоров’я, але навіть скоротило життя. Прийнявши Таїнство Єлеопомазання, перебував з Богом у молитві. Вкінці, взявши за руку ту особу, що з любов’ю доглядала його в годину смерті, сказав: «Вечоріє, й похолився вже день» (Лк 24:29). Коли присутні стали навколішки навколо його смертної постелі і проказували Літанію за вмираючих та призивали заступництва св. вифлеємвських дітей, яких тоді був день, він спокійно віддав Богові свою святу душу. Останнє слово на землі було: Ісус.

Св. Франциск закінчив свою земну мандрівку на 56 році життя, 20 з яких був єпископом. У 1665 році Папа Олександр VII проголосив його Святим, а 1877 року Папа Пій IX – Учителем Церкви. Св. Франциск навчав, що «мірою любові є любов без міри». Саме такої засади він дотримувався в житті щодо людей.

Св. Франциска вважають покровителем журналістів.

За матеріалами: Андрій Йосафат Григорій Трух «ЖИТТЯ СВЯТИХ»

Джерело«Католицький Медіа-Центр».

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.