Особливе місце для виголошення проповіді, або у пошуках оригінальних казальниць у храмах Львова

Казальниця – це частина храму для виголошення проповідей.

КазальниціМатеріалом для їх виготовлення слугує дерево (горіх або дуб для конструктивних елементів і липа для різьбленого де­кору), мармур і стюк.

У своєму розвитку казальниці пройшли помітну еволюцію від найпростішого пюпітра до іноді ве­летенської архітектонічної споруди, яка пишністю свого скульптурного та живописного декору цілком могла посперечатись із найважливішим елементом облаштування внутрішнього простору культової споруди – вівтарем.

Тому до Вашої уваги на «Духовній величі Львова» пропонуємо разом пошукати оригінальні казальниці храмів Львова.

Казальниця у церкві св. Андрія (пл. Соборна, 3)

Пізньобарокова казальниця Бернардинського костелу у Львові (1730–1740 рр). була створена невідомими майстрами з середовища Томаса Гуттера. Цей твір мистецтва виконано у єдиному стильовому ключі з іншими елементами облаштування внутрішнього простору львівського храму.

На карнизі кафедри розміщено фігури чотирьох євангелистів і воскреслого Ісуса з хрестом на земній кулі.

Заплічник декоровано рельєфною композицією, яку фланкують дві фігури атлантів, що підтримують на своїх плечах занадто масивний балдахін. Останній містить багатофігурну композицію, на верхівці якої в променях Слави, що пробиваються крізь хмари, стояв Бог-Отець, оточений ангелами, нижче розташовувались фігури Мойсея зі скрижалями в руках, неідентифікованого пророка та знову ж таки ангелів.

Львівська пам’ятка є рідкісним збереженим прикладом барокової естетики, на тлі якої більш помітні характерні риси казальниць другої половини XVIII ст. – часу, коли на землях Східної Галичини запановує стилістика рококо.

Казальниця костелу св. Антонія (вул. Личаківська, 49а)

Так, зовсім іншим за своїми пропорціями, силуетом та пластичним декором є казальниця львівського костелу св. Антонія. Внутрішнє оздоблення храму, яке складається з трьох вівтарів, казальниці та сповідальниць, було виконано за єдиним проектом у 1740 – 1750-х рр. У радянські часи костел св. Антонія був другим після Латинського катедрального собору діючим римо-католицьким храмом Львова, що й забезпечило повне збереження елементів облаштування його інтер’єру.

Деревяна, поліхромована, з позолотою казальниця розташована з правого боку при вході до пресвітерію.

Казальниця костелу св. Антонія відзначається простотою конструкції та лаконічністю пластичного оздоблення, яке зводиться до розміщених на кафедрі рельєфів із зображенням чотирьох євангелістів та багатого пізньобарокового орнаменту – розташованих на балдахіні фігурок ангелів, що підтримують скрижалі з десятьма заповідями.

Каза храму свв. апп. Петра і Павла (вул. Личаківська, 82а)

В останній чверті XVIII ст. у Львові було відбудовано після пожежі костел Павлінів (теперішня церква святих апостолів Петра і Павла). Тоді ж інтер’єр храму було вирішено оздобити у пізньобароковому стилі.

З усіх деталей облаштування храму до нас дійшла лише казальниця, та й та зі значними втратами.

Консоль кафедри казальниці, сама кафедра та балдахін декоровані вишуканими різьбленими накладними орнаментальними мотивами рокайлю. Про характер фігуративної різьби, що прикрашала казальницю, можемо судити на основі збережених фігур путті (ангнелочків) та Доброго Пастиря, розташованих на балдахіні.

Добрий пастир та путтіНа думку польського дослідника З. Горнунга, скульптурний декор казальниці церкви Петра і Павла може належати майстерні Франциска Оленського.

Казальниця у Соборі св. Юра (площа св. Юра, 5)

Важливою пам’яткою пізньобарокового сакрального мистецтва є казальниця собору св. Юра у Львові. Збудований за проектом Б. Меретина, цей храм, однак, отримав інтер’єр, виконаний за проектами іншого архітектора. Відомо, що після смерті Б. Меретина керівництво “фабрикою” собору св. Юра перейняв Себастьян Фесінгер. З 1770 р. нагляд над справою будівництва церкви взяв на себе Клеменс Фесінгер. Саме йому очевидно й можна приписати авторство проекту виконаної у 1772 р. казальниці собору.

Конструктивні особливості цієї пам’ятки та характер оздоблення беззаперечно свідчать про належність її автора до грона майстрів, які, як творчі особистості, сформувались під впливом Б. Меретина та Й. Г. Пінзеля. А тому найвірогіднішим виконавцем казальниці можна вважати Михайла Філевича.

Скульптури, що прикрашають цю пам’ятку мистецтва, вкриті поліхромією. На карнизі кафедри сидять євангелисти – Марко і Матвій зі своїми символами – левом та ангелом з книгою в руках.

Кафедра казальниці також прикрашена рельєфним панно, що містить зображення Ісуса Христа та апостолів. На софіті балдахіна міститься традиційне зображення голуба, звідти ж звисають підтримувані ангелами завіси. Заплічник казальниці оздоблено рельєфом із мотивом сіяча.

На балдахіні над щільно згрупованими постатями євангелистів Луки та Івана з їхніми символами – тільцем та орлом, а також всюдисущими путті, на золотій кулі здіймається постать воскреслого Спасителя з хрестом в руках.

Казальниця латинського катедрального собору (пл. Катедральна, 1)

До творчого доробку Ф. Оленського могла належати казальниця Львівського катедрального костелу, спроектована архітектором Клеменсом Фесінгером. На жаль, смерть скульптора завадила реалізації цього задуму. Через ряд непорозумінь майже готова казальниця так ніколи й не була докінчена і встановлена у місці свого призначення.

У 1500 році було збудовано дві казальниці. З однієї проповідь виголошував польський священик, з другої – німецький. У XVI ст., через непоступливість священиків, у львівській катедрі іноді виголошували одночасно дві проповіді. Катедра постраждала під час великої пожежі в червні 1527. І лише у 1802 році було встановлено нову куту з металу казальницю.

Казальниця церкви святих Ольги і Єлизавети (пл. Кропивницького, 1)

У 1911 році, тобто у час відкриття храму, казальниці ще не було через відсутність коштів. Згодом спорудили тимчасову дерев’яну. Тоді 30 травня 1926 року архиєпископ Болеслав Твардовський освятив для костелу нову, виконану в необароковому стилі, казальницю. Залізобетонну конструкцію оздоблюють скульптури та стюки, виконані на фірмі Яна Репіховського.

Стюки багато позолочені. Балдахін над казальницею вінчає фігура Ісуса з хрестом. Тильний бік казальниці прикрашають фігури чотирьох Отців Церкви: св. Амвросія, св. Єроніма, св. Августина, св. Григорія. Балюстраду оздоблюють постаті чотирьох євангелістів.

При вході на казальницю встановлено необарокову вазу й фігуру ангела з написом у картуші «Я є Дорога, Правда і Життя» авторства П. Войтовича.

І це ще звісно не всі оригінальні казальниці, які існують у харамах Львова, але про інші дізнаєтеся уже у наступному матеріалі…

Оксана Гірчак

Фото: Іван Мазуренко

Використані джерела:

1.Бобровський О. Пізньобарокові та рококові амвони Східної Галичини. 2.Мистецтвознавство і дослідження / О. Бобровський // Бюлетень Львівського філіалу Національного науково -дослідного реставраційного центру України . – Львів , 2007. – № 1 (9). – С. 50–57.
3.Енциклопедія Львова / Під ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007.
4.www.pohlyad.com

 

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.