Хеллоуінські роздуми

candle-1868640_1280«… ідол є ніщо у світі, і (…) немає  іншого Бога, крім одного.  Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, –  для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через якого – усе, і ми через нього.  Та не всі мають це знання…»

(I Кор. 8, 4-7)

Якщо не помиляюсь, то ось уже втретє пишу про Хеллоуін для сайту «Духовна велич Львова». Цікаво за цим спостерігати. Як за динамікою обговорень цієї «мегаактуальної» теми, так і за власним сприйняттям, за власним дорослішанням. За зміною власного сприйняття тих чи інших речей, яке міняється прямо пропорційно до збільшення життєвого досвіду, який хоч-не-хоч, а помалу, з кожним прожитим днем більшає.

Ці роздуми, як і одні із попередніх, будуть не зовсім про Хеллоуін. Тільки частково.

Для того, аби уникнути непорозумінь, – відразу скажу, що я Хеллоуін не «святкую». У відьом і упирів не переодягаюсь, вечірок не відвідую, солодощі під дверима не прошу. Я не претендую на те, аби моя думка була правильною, але вважаю, що мені, як християнину, цього не потрібно. Я можу прекрасно прожити без Хеллоуінської «туси», без маскараду, штучної крові та павутини і т.п. Я не маю і не відчуваю у цьому потреби.

Я вважаю, так, я щиро вважаю, що таке «загравання» із лукавим не є корисне для душі. Хоча у цитаті апостола Павла, поданій на початку, ми бачимо ціну ідолів. З іншого боку – дияволу дуже вигідно аби всі думали, що його немає, що він усього-на-всього міф казка і страшилка, якою тупі попи лякають людей задля послуху. Йому вигідно, аби в нього не вірили. Тому, ще раз повторюю, що на мою думку, таке загравання із лукавим не є корисним для душі.

З іншого боку, я щиро переконаний, що додаткова реклама цьому «святу» також абсолютно ні до чого. Це мені нагадує психологічну вправу: «Спробуйте зараз зі всіх сил не думати про білого ведмедя». І який результат – в уяві постає білий ведмідь. Вважаю ситуацію із Хеллоуіном подібною. Про нього непропорційно багато говорять. Катастрофічно багато. Є проблеми, які справді треба вирішувати. Червона нитка на зап’ястях парафіян, весільно-хрещально-похоронні забобони, маса інших «прикмет», відвідування парафіянами ворожок, «магів», «чарівників», «цілителів», та інших «добродійників» є справжньою бідою. Це масове явище. Про це треба волати щосекунди. А скільки вірян є в той чи інший спосіб причетними до абортів? Скільки живуть «на віру», скільки тих, котрі в шлюбі використовують абортивні засоби, які через незнання або небажання називають  «протизаплідними»… Скільки «побожних» і «богомільних» мають адюльтер… Скільки беруть і дають хабарі, крадуть, порушують закони. Масово і без жодного бажання зупинитись.

Я не закликаю схвалити і дозволити «Хеллоуінські вечірки». Я проти. Але я не можу нікого змушувати. Я можу лише сказати, що це погано. Але я не відчуваю потреби щороку, починаючи із середини жовтня, щодня волати про це зі сторінок свого ФБ.

Такі-от сумбурні і невпорядковані роздуми.

Всі дорослі. Висновки варто робити самим.

Підготував Володимир Мамчин

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.