ПоДАРунок серця

14595612_1387014387992966_4176449601823107877_nКоли розпочинається зима, ми в своїй уяві складаємо асоціативні ряди: ялинка, родинний затишок, глінтвейн, ліхтарики, сніжинки… Однозначно одним із ключових понять у цьому переліку буде «подарунки». У світі купівля різдвяних презентів – це цілий процес комерціалізації. Люди вистоюють кілометрові черги у супермаркетах, переживають «чорні п’ятниці», б’ються за кожен сувенір. Хоча трапляються і романтичні випадки, пам’ятаєте, як у фільмі «Інтуїція».

Подарунок став дедалі більше ритуалом, а не чимось тим, що йде від серця. Якось мені втрапила у руки книга Гері Чепмена «5 мов любові у подружжі». Автор називає такі канали спілкування: мова схвалень, мова якісного часу, мова подарунків, мова допомоги і мова дотиків. Гадаю, що ці «мови» властиві не лише конкретно для подружжя, але і для нашого щоденного перебування у світі. Для мене, мабуть, найбільш прийнятною є мова подарунків, адже інколи отак собі блукаєш містом, заглядаючи в крамниці, а пізніше бачиш якусь річ, яка асоціюється з певною людиною. І тобі дуже хочеться, щоб саме цей предмет був у того, про кого подумав у певний момент. Прагнеш у цій дрібничці вмістити шматочок серця і крихту тепла, адже слово «ВІЧНІСТЬ» можна виводити не лише з крихт льоду, а з, наприклад, п’янкого какао у новому горнятку, з напису «Гарних свят» у запашному кольоровому записнику чи просто з усмішки над великим різнобарвним льодяником.

Цей невеликий пакунок символізує увагу, любов, тепло. Впродовж цих днів в Україні починається справжня гонитва за подарунками, адже зовсім швидко День святого Миколая. Але чи обираємо презенти за покликом серця чи просто – з традиційності? Якщо ж пригадати історію святого Миколая, то до кожної пожертви він ставився з пильною увагою, любов’ю, дбайливістю. У сучасному світі ми дедалі більше втрачаємо ці глибокі сенси. Ми купуємо подарунки не тому, що хочемо їх купити, а для того, щоб відплатити іншим, бо вони нам куплять; бо якщо ми навіть не придбаємо мандаринки чи цукерки в офіс нас назвуть жалюгідним скнарою; бо так роблять всі. Гадаю, що ми втратили цей глибокий сенс кореня слова «подарунок» – «дар»; в нашому мовному обігу ми дедалі рідше вживаємо слово «даром», частіше – «безкоштовно», знову-таки вміщуючи комерційний контекст. Дар – це жест, який не потребує зворотної відплати; він просто так, без жодних зобов’язань, бо за любов не дякують. Зрештою, Бог не вимагав від нас жодної віддачі, даруючи нам життя. Водночас Дар вимагає глибинної турботи. Інколи подарунки символізують для нас певне відкуплення. Ось, мовляв, я щось там тобі спрезентував, і ти вже мені залишаєшся винним. Подарунок не можна обирати раціонально/розумом, цей вибір виключно сердечний. Це не лише момент секундної уваги, це перебування поруч, підтримка.

 Кожного року мені подобається переглядати різдвяні реклами британського концерну «John Lewis». Це той випадок, коли реклама більше, ніж процес «купівлі-продажу». Особливо люблю два ролики – за 2014 і 2012 роки. У першому відео – основне гасло «подаруй на Різдво близьким те, про що вони найбільше мріють». А у другому – «даруй на свята дорогим людям свою любов».

Тому напередодні свята бажаю всім нам, коли обиратимемо подарунки для найдорожчих, подумати про два компоненти – любов і мрію, тоді ця дрібничка буде наймилішою і найбільш улюбленою, бо це буде справжній поДАРунок серця!

з любов’ю

Юліана ЛАВРИШ