Тебе оспівуємо

10268576_10202915424820313_6393094501615867064_nОднією з важливих причин “непопулярності” в Церкві таких богослужінь як вечірня чи утреня є спосіб їхнього виконання. Зараз маю на увазі дуже поширену в нас практику “дякування” (з наголосом на “а”) більшості богослужінь. Часто зустрічаюся з формулюванням: “дяк забезпечує спів”. Так от, спів то він може забезпечити і я дуже добре розумію чому так є на наших парафіях. Однак, якщо ми прагнемо поглиблювати нашу літургійну свідомість, стараємося жити богослужінням і хочемо більш свідомої участі вірних у ньому, то треба думати про подальші кроки.

Підказка, якими ці кроки мали б бути, знаходиться в самих літургійних текстах і структурі богослужінь. Абсолютна більшість наших літургійних піснеспівів є спільнотного, соборного характеру. Кожен може зауважити, що в молитовних текстах переважно фігурує перша особа множини: “оспівуємо”, “прославляємо”, “прибігаємо”, “сподоби нас Тебе оспівувати” і таких прикладів багато. Звичайно ж, є звернення і від першої особи однини, але здебільшого в покаянних піснеспівах: “Приходжу до Тебе, як блудний син…”, “в покаянні прийми мене” та ін. Тобто в самих текстах закладена ідея співу спільноти співців, або як в літургійних книгах написано – “лику” (від нього походить дієслово “ликувати” – святково, піднесено і урочисто радіти).

Другим цінним моментом, який підкреслює важливість присутності більшої кількості співців на богослужінні є припис уставу співати окремі піснеспіви двічі (або тричі), почергово, поперемінно, “на два крилоси”. В цьому способі виконання відображена давня християнська практика т. зв. антифонного співу, про який маємо згадки вже в І-ІІ ст. Протягом століть антифонний спів міг зазнавати різних перетворень щодо своєї форми, але його суть залишається незмінною і полягає вона в діалогічності, – переспіві, який, на думку святих Отців є відображенням співу небесних ангельських хорів. Разом з тим, поперемінний крилосний спів робить богослужіння жвавим, динамічним та інтерактивним. Тропар чи стихира, заспівана двічі одними із тими самими співцями звучить по-одному, а заспівана по черзі двома групами співців, з різними голосами, з різними характерами – дещо по-іншому, живіше і, я б сказав, повніше. Тут також важливим моментом є просторовий вимір літургійного дійства. При співі на два крилоси весь простір храму наповнюється голосом хваління, богопрослави. Традиційно, крилоси мали б стояти в храмі вірних, справа і зліва перед іконостасом. Такий спосіб співу, за моїм спостереженням, здатний залучати людей до активнішої участі в богослужінні.

chuvannya-v-gayu_2

Третій аргумент є чисто антропологічний. Будь-яка людська діяльність виглядає більш вагомою, солідною , якщо до неї залучена більша кількість осіб. Співу це стосується особливо. Самому співати, відверто кажучи, може бути просто важко, якщо враховувати насиченість наших богослужінь гарними і розлогими піснеспівами, як от богородичні-догмати, ірмоси чи святкові стихири. Набагато простіше і приємніше ці прекрасні поетично-музичні молитовні твори співати з ликом співців. Тоді все виглядає більш святково, більш харизматично і більш літургійно (“Літургія” – це “спільна справа”).
Присутність декількох співців також підкреслює важливість літургійного дійства, демонструє нашу повагу до нього, наше бажання оспівувати Бога “достойно і праведно”.

Для втілення в життя всього сказаного вище, слід, на мою думку, відроджувати і розвивати саме невеличкі крилосні хори. Це аж ніяк не заперечує ідеї великого хору, ані не ставить під сумнів його важливості. Великий хор має свої переваги і свою важливу літургійну функцію теж. Однак, всі добре це усвідомлюють, що хор у складі, скажімо, 20 чи 30 осіб не так то легко часто зібрати. А четверо, восьмеро чи десятеро співаків могли б належним чином послужити співом на вечірні, утрені чи Літургії.

Повертаючись до початку тексту, є також і багато інших причин “непопулярності” богослужінь, – брак пояснення змісту їхніх текстів і обрядів, об’єктивна складність окремих піснеспівів, звичайна людська нехіть служити їх, боязнь, що люди “не сприймуть”, “не прийдуть” і т. д. Але причина, описана вище, на мою думку, одна із основних.

Максим Тимо

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.