Як ні про що не шкодувати!

Життя християнина не є легким. Всі часи християнства Свята Церква зберігала себе для свого Нареченого, щоб стати перед Ним без жодної плями на своїх одежах. За часи минулих століть ця задача стоїть й перед лицем кожного християнина. Ангел Божий, під час своєї розмови зі святим Іваном Богословом, сказав: «Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується (Об’явлення 22:11). Ми не можемо побачити Божого Лиця без святості. Наше життя – це письмо для інших людей. Що вони зможуть там побачити залежить від того, як ми будемо проживати своє життя.

Не є виключенням для християн сьогодні, що ми дуже багато грішимо та робимо помилок. Якщо запитати будь яку людину на вулиці «Чи є щось у Вашому минулому, що ви хотіли би змінити?», то ви однозначно почуєте у відповідь «Так, звичайно є». Із цих людей, які б відповіли «так, я б хотів змінити певні речі» відсотків 70 живуть з тим глибоким почуттям вини за скоєне. Це відчуття може з’їдати їх зсередини та висмоктувати всі «соки» життя, відбиваючи бажання жити, йти далі, досягати нових вершин. Роздумуючи над цією темою, я виокремив вісім питань, які можна поставити самому собі або які виникають у багатьох християн – і не тільки християн – сьогодні.

 

  1. Чи шкодую я про щось? Як жити, щоб ні про що не шкодувати?

Звісно, не можна жити так, щоб не зробити жодної помилки в своєму житті. Як і кожна людина я шкодую про певні речі, які вже не виправити. На жаль поки що машину часу не винайдено, тому ми можемо лише згадувати минуле. Але слід пам’ятати, що є Той, Хто має доступ до минулого, величний «Я той, що є» (Вих.3:14), Він може проникати в минуле та одним лише Словом відмінити всі наслідки скоєного.

Як жити, щоб ні про що не шкодувати: «Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі» (1Пет.3:16). Сумління – це голос Божий, який був вкладений у кожну людину, яка приходить в цей світ. Це – великий подарунок. Прислуховуючись до цього голосу, людина буде спроможна не робити помилок та, у випадку скоєння помилки – правильно зреагувати.

 

  1. Чи варто и як довго потрібно шкодувати за вчинені помилки, гріхи?

За гріхи і помилки ми неодмінно повинні плакати. Однак зрозумійте мене правильно: це не є самозвинувачення себе. Це стан серця, коли людина плаче та шкодує за гріхи. В чому різниця?

Самозвинувачення (або ще можна сказати «самобичування»)  – це постійне нагадування про скоєний гріх, коли життя людини перетворюється на постійне «спокутування» за те, що він зробив. Його корінь: жалість до себе!

Сум – це усвідомлення свого вчинку, жаху наслідків і сум від заподіяного болю Самому Спаситед. Корінь цього: любов до Бога.

Апостол Павло писав: «Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть» (2Кор.7:10)

Приклад з БІБЛІЇ:  Місто Ниневія після проповіді Йони покаялась перед Богом, за що Бог не знищив його.

 

  1. Як можна виправити помилки?

Є речі, які вже не можна виправити: ми не зможемо забрати свої слова назад, або не зробити те, що вже зроблено. Якщо ми заподіяли шкоду кому-небудь, посварилися з ким-небудь, згрішили проти Бога в особистому житті, тоді потрібно вчинити так, як вчив Іван Хреститель: «Отож, учиніть гідний плід покаяння!» (Мт.3:8) і апостоли: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1Іван.1:7). При цьому можна зробити наступне: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матф.5:23,24). Або Закхей: «Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо» (Лук.19:8). Святе Писання чітко говорить – вчинити достойний плід покаяння. Бог пробачає нас, тому від себе ми робимо все можливе, щоб виправити скоєне та не повторювати його.

 

  1. Як допомогти людині, яка доведена до відчаю через своє «зіпсоване» життя неправильними вчинками? 

Я не духовний наставник і не пастор, але мені доводилося розмовляти з такими людьми. В подібних випадках зазвичай людина забуває про Божу благодать і зосереджується на своїх промахах. Диявол користується цим станом, і показує людині самого себе через призму його гріхів. Це дуже відома стратегія ворога наших душ.

Як допомогти: людині знову потрібно пережити Божественну присутність і дотик Божої любові в цьому прикрому стані, тому що як тільки вона переживе всепоглинаючу любов Отця, тоді може перемінитися хід думок, повернеться впевненість в любові Бога, людина знов зможе усвідомити, що весь гнів був пролитий на Христа, коли Він страждав за нас. Розуміння цього дасть людині сил піти далі. Найскладніший момент, як для мене, це «привести людину до тями», адже в стані самозвинувачення дуже складно достукатися до її серця.

 

 

  1. Що говорить Біблія: чи варто згадувати минуле?

Якщо це стосується милостей Божих – тут нам дане чітке повеління: «Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!» (Іс.63: 7). Там йде невеличке продовження: Бог милував їх, показував Свою любов і так далі, але вони все одно відступили. Якщо нам сісти та порахувати милості Бога до нас – ми сильно здивуємося, як Божа любов проявляється в нашому житті кожен день.

Коли мова йде про гріхи: Писання стверджує, що в момент прощення гріхів Бог забуває їх. Якщо Сам Господь Бог, що знає все, забуває наші гріхи, то хто ми такі, щоб тримати їх у себе в пам’яті? В цьому суть Нового Заповіту: знищення і забуття про старі гріхи. Бог Сам сказав, що «…бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єр.31:34). Апостол Павло пише про це досить цікаво: «І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!» Кол.2:13-15. Тому якщо Бог нас не засуджує – навіщо ми беремо Його роль на себе? Засуджувати Бог буде грішників в кінці всіх часів.

  1. Якщо вчинений гріх знову дає про себе знати – хоча я в ньому покаявся та залишив його – чи варто прислухатися до цього?

Диявол – майстерний брехун. Він намагається нас переконати в тому, що Бог все ще пам’ятає наші промахи, що Він незадоволений нами і за найменший невірний рух у неправильний бік може покарати нас. Однак Писання стверджує: «А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!» (2Тим.2:13). Цим ми не відміняємо Божого покарання за гріх, адже Він карає тих, кого любить. Диявол хоче переконати у зворотному: Бог гнівається на нас, і через цей гнів хоче покарати та позбавити благословень. Божа вірність базується на Його природі, саме тому Він не може зректися нас через наші гріхи. Єдиний раз. Коли ми можемо відвернути Бога від себе – якщо ми самі усвідомлено відречемося від Нього.

Якщо нас турбує старий гріх, за який ми покаялися і були омиті дорогоцінною кров’ю Агнця, тоді тут очевидний почерк сатани. Дух Святий не нагадує нам наші гріх, які знищені Самим Христом. Знову дозволю собі повторити думку: суть Нового Заповіту – знищення гріхів та змінення нашої природи, яка любить та прагне Бога. 

  1. Якщо людина ні про що НЕ шкодує, чи говорити це про ті, что їй дійсно не має про що шкодувати, що вона безгрішна або не вчинила жодної помилок?

Не завжди! Звичайно, непогано було б дізнатися, чим керована людина у таких випадках:

  • Або ця людина пихата і не визнає свої помилки, яких має в достатку, не виправляє свій шлях
  • Або людина отримала спокій в Бозі, висповідавши і усвідомивши свої гріхи. Бог простив і очистив людину, і тепер вона отримує заслужений спокій від Бога ще в момент свого життя на Землі, про це говорить автор послання до Євреїв: «Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим» (Євр.4:10-11).

Якщо ми можемо перебувати в Бозі та насолоджуватися спокоєм від наших гріхів – чому б із вдячністю не прийняти це? Христос сплатив за наш гріх, Він звільнив нас від Божого суду. Єдине що ми можемо зробити – впасти у великому благоговінні перед Ним та прославити Його за цей дорогоцінний дарунок.

 

  1. Чи завжди Бог прощає? 

Легше почати з того, коли Бог НЕ прощає. Біблія говорить, що Бог не прощає лише в кількох випадках:

1) Коли здійснена хула (лихослів’я, богохульство) на Духа Святого (Мт.12:31-32)

2) Коли ми самі не прощаємо наших боржників і кривдників (Мт.6:14-15, Мк.11:25)

 

3) Коли ми свідомо нехтуємо Божою благодаттю і Жертвою Сина (Євр.6: 4-6)

У всіх інших випадках написано, що Він вірний та праведний і прощає нас тоді, коли ми Його просимо про це, усвідомлюючи своє становище і сповідуючи свої гріхи.

Я пережив у своєму житті цю точку Божого прощення і прийняття. Це настільки неймовірне почуття, яке вкорінюється в тобі, і в цей момент відпадають всі питання, всі образи, все самозвинувачення – приходить повна і досконала впевненість в Бозі – ти розумієш Хто Він Є, і спогад про минуле більше не полгинає тебе.  Святе Писання так описує Бога: «І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий…» (Вих.34:6).

Поставте самі собі питання: Чи пережив я це на власному досвіді? Чи знаю я свого Спасителя настільки близько, що можу прийти до Нього та отримати спокій, мир, милість та благодать? Христос завжди чекає, щоб омити та оправдати людину, звільнити її від кайданів гріха. Вибір все одно залишається за нами куди йти, що приймати та кому вірити.

Родіон Кадацький