Як священик, хочу засудити будь-які насильницькі дії у нашому місті

Я роблю своє звернення неспроста. Головна причина спровокована подіями, які мені довелося бачити, коли я  йшов до собору св. Юра. По дорозі біля міської ради я побачив дуже багато палаток, протестувальників, людей у військовій формі. Деяких з них я пізнав, деяких очевидно я не знаю. Ці люди мають напевно вимоги до влади і я дуже тішуся з того, що у нас у країні, у нашому рідному місті Львові є люди, яким не байдужа доля, як міста, так і поодиноких його громадян. Але для того, щоби могти про певні теми поговорити – треба володіти спільною мовою. Для того нам Бог дав дар української мови, а також дар розуміння культури, які походять з духовних цінностей, що їх плекає кожен з нас. Так отож, коли я прийшов до собору і переглянув соціальні мережі, я побачив жахливу картину – коли певна група людей, я їх не знаю, у військовій формі, атакувала штурмом Львівську міську раду і  при цьому побила директора департаменту “Адміністрація міського голови” Євгена Бойка, а може ще й інших урядовців нашого міста. Але я не знаю, бо бачив тільки Євгена Бойка. Я хочу, як священик різко засудити будь-які насильницькі дії у нашому місті, тим більше напередодні виборів, великих потрясінь політичних, а найголовніше у той час, коли у країні триває війна. Очевидно, війна не є причиною того, щоб зупинити процеси розвитку, реформ, але війна не є причиною того, щоб кожен встановлював на власному городі те народовладдя, яке він вважає за потрібне. І найбільш болючим особисто для мене є те, що дуже багато людей є сповнені тієї ненависті і люті. А ненависть і лють ніколи не принесуть добрих плодів, бо вони не походять від Бога. І вони ніколи не є будуючі.Я дуже прошу всіх моїх друзів, які є військовими волонтерами, добровольців – піти моїм прикладом і звернутися належним чином до людей, які застосовують силу для того, щоби знайти правду – замість того, щоб силу знайти у правді. Дорогі учасники того протесту, я вірю, що ті проблеми, які ви зустріли, напевно вас дуже наболіли. Але не є виходом ці проблеми вирішувати силою  – тим більше побиттям людей. Я всіх закликаю до того, щоби бути одне до одного вирозумілими. А навіть якщо немає довіри одне до одного, то будь ласка,знайдіть таку інституцію, якій ви будете довіряти і нехай ті люди стануть посередниками у справі діалогу з міською владою. Я хочу пригадати вам те, що діялося довкола пам,ятника Митрополита Шептицького у Львові, тоді були дуже різкі розмови, гострі слова лунали, але ніхто ніколи не дозволив собі перейти межу людяності. Якою би не була велика правда, але ту правду ніколи не можна здобувати насильницьким методом. Природа правди є такою, що вона виявляється у людях, що її сповідують, а не кулаком.  Я вирішив вийти у прямий ефір, щоб дивлячись процеси, які діються у Львові, щоб наше мирне місто  у яке приїздять справді багато людей, не стало місцем вияснювання своїх різних непорозумінь, чвар, політичних інтриг,а на цьому всьому скористається тільки наш ворог. Пам’ятаймо, що у єдності сила народу – і сила нашого міста також є у єдності. Біля мене зараз пам’ятник Митрополиту Андрею. Він не просто так тут стоїть. Він нам нагадує, що “Не потоком шумних галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну”. Пам’ятаймо про ці слова. І ще раз – я висловлюю свою велику підтримку тим, хто були побиті внаслідок штурму Львівської міської ради. І заохочую всіх протестувальників до мирного протесту і до діалогу, базованого на правді”.

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.