Жінка у храмі – для радості

'Зважаючи на секулярні віяння сучасного світу, більше уваги звертаємо на певні тренди, які існують у нашому суспільному просторі. Нещодавно стало модним говорити про ґендер, фемінізм, позиції двох статей у суспільстві. Саме тому на нашому веб-ресурсі ми присвятили серію матеріалів тематиці жінки в Церкві. Бо новий час містить у собі чимало нових викликів, а отже – нових способів для реакції. Вимагає від нас позиційності. Християнське вчення подає нам чимало відважних жінок, і не лише у Новому Завіті. Жінка є ключовою дійовою особою Євангелій та апостольських текстів. Вже у книзі Буття ми знайомимося з Євою. Ми можемо сказати, що вже у перших фрагментах Святого Письма жінка замість потіхи і допомоги чоловікові постає брехункою, підступною спокусницею, хитрункою. Мабуть, саме через таке «прочитання» у світі чоловіків є стільки стереотипів та упереджень. Проте через недосконалість Єви Бог показує її людськість і водночас прекрасність. Не можна однозначно ствердити, що пізніше ми не читаємо у Письмі про обманниць, блудниць, нечестивих, але дедалі більше натрапляємо на взірці жіночності – Сару, Марту, Марію Магдалину, Єлизавету, Анну. Саме їхні постаті є прикладами доброчесності і побожності не лише у суспільстві, але насамперед у Церкві. Сьогодні у храмах ми часто бачимо набагато більше жінок, ніж чоловіків. Вони прибирають святиню, продають у церковній крамниці, співають у хорі чи навіть керують співцями, катехизують. Мені доводилось бувати на парафіях, де жінки-мирянки виконують більше функцій в адміністуванні, ніж священик-настоятель. Дедалі частішають у церковних колах розмови про «дияконіс», зважаючи на останні тенденції у суспільстві.

То ж все ж – яка позиція жінки у храмі? Нещодавно довелося переглянути блог Оксани Забужко, в якому відома українська письменниця критикує носіння хустки в Церкві, називаючи це відсталою московською традицією. Авторка порівнює хустку з хіджабом. Варто зазначити, що хустку не лише носять у РПЦ, але й у інших православних Церквах. Окрім того, я б не порівнювала хустку з хіджабом, бо християнство та іслам, окрім подібних настроєвих концептів, має чимало відмінностей і смислів. До речі, ми вже порушували цю тему в одному із блогів на «Духовній величі Львова». Як тоді, так і сьогодні мені видається, що саме хустка – це символ глибинного призначення жінки у святині. Пригадаймо собі фрагмент Благовіщення, коли Гавриїл звіщає Марії про зачаття Святим Духом. Чи не перші слова ангела – «Радуйся, Маріє». Не зважаючи на те, що відбулось, Бог обирає Жінку для цієї неймовірної місії, вкриваючи її благодаттю і радістю, а вона відповідає покорою. Думаю, що саме хустка є відповіддю Марії на Божий задум. Саме тому мені зараз зовсім не пригадується ікона, на якій Богородиця була б без покритої голови. Жінка у храмі – для радості і благословення. Хустка вкриває її голову не лише під час звичної Літургії, але під час молитви після шлюбу чи впродовж хрещення дитини. Пригадаймо собі останні земні миттєвості Ісуса Христа. Коли у Великий піст міркую собі над цими фінальними фрагментами Голгофи, ставлю запитання – чому під хрестом бачу здебільшого жінок? Саме тих жінок, які вже наступного дня вмиють, наповнять пахощами і поховають тіло, а вже у неділю нестимуть невимовну радість Пасхи. У той час, коли апостоли лякалися свого майбутнього, мироносиці раділи, бо Христос воскрес. Відомий чеський богослов Томаш Галік зазначає, що вся цінність пасхального світанку – у звуках бігу мироносиць. Безумовно, нам, людям ХХІ століття, важко раціонально осмислити воскресіння Христа, зачаття Святим Духом, та й інші чудеса Спасителя, адже це не збігається із науковими поясненнями. Сучасна людина відвертається від Церкви через те, що їй важко повірити, просто повірити, віддавшись милості Божій, не намагаючись вивести аксіоми і теореми. Особливо у епоху нанотехнологій, де до всього можна знаходити пояснення. Зважаючи на свій темперамент та емоційний стан, жінка вміє вірити, бо бачить чимало речей серцем. Саме тому, мабуть, їй довірено дар материнства, опіки. І це зовсім не применшує її функції і потрібності, а навпаки розкриває її вагомість. Ось чому її місце у храмі задля радості і прослави Бога, задля того, аби побачити навіть дрібницю в абсолютно іншому діапазоні; щоб заряджати своєю вірою та обдаровувати молитвою. «Радуйся, Маріє, Господь з Тобою…»

Автор: Юліана Лавриш

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.