Духовне серце львівської Софіївки

10570616_834914033227640_1634565720_nЄ у Львові храми про які навіть пересічний львів’янин може не здогадуватись. До них не водять екскурсії, про них не згадують (або не часто згадують) путівники, але це все лиш додає привабливості таким спорудам. Однією з таких святинь є храм святої Софії, що знаходиться в мальовничому куточку нашого міста – Софіївці.

Перші відомості про храм знаходимо у Бартоломея Зіморовича, який писав: «мешканка Софія Ганель заклала на своїй землі каплицю св.Софії на передмісті Галицькім». Сталося це у 1594 році. Фундаторка храму доволі значимо приклалася до формування сакрального обличчя нашого міста. Після смерті свого чоловіка Софія активно допомагала львівському духовенству: переказала значні кошти шпиталю св. Духа, поселила в своїй оселі (пл.Ринок, 5) перших єзуїтів, котрі прибули до Львова і дала їм гроші на першу капличку, на місці якої виріс костел Єзуїтів (тепер гарнізонний храм св. Апостолів Петра і Павла), та найбільше її запам’ятали завдяки фундації храму св. Софії. Спершу він був дерев’яний. Так як храм з самого початку знаходився у передмісті, то опікування ним було нелегкою справою. Помираючи Софія Ганель заповіла 200 флоринів на утримування священика при храмі, та судячи з опису львівської дієцезії 1615 року храм все-таки був у власності міста.

У 1672 році до стін Львова приступили турки і храм разом з передмістям, з міркувань оборони, було спалено. Відновлений був аж майже через 100 років – у 1765 році вже як мурований храм. Одначе й тут його спіткала нещаслива доля, адже у 1789 році храм був ліквідований австрійською владою та вже незабаром був викуплений за 1027 флоринів секретарем апеляційного суду Яном-Антонієм Лукасевичем, який перед смертю заповів його Сестрам Милосердя костелу св. Казимира. Тут же, у підземеллях храму, він був похований разом з двома своїми дружинами (Катериною та Аполонією). Дещо згодом у 1822 році при храмі відкрили сиротинець для бідних дівчат. Середина ХІХ ст. змінила зовнішній вигляд храму. В той час знаний львівський скульптор Павло Ойтелє виконав чотири скульптури – св.Софії та її дочок: Віри, Надії і Любові, які прикрасили вигляд храму. Приблизно тоді ж храм став філією парафії святого Миколая, тому Літургії тут проводились тільки в неділю і свята.

Бурхливий початок ХХ ст. по-різному відобразився на храмі. У 1914 році храм отримав нові вітражі та було впорядковано територію довкола нього. Двома роками пізніше з Кракова було привезено орган для Служб. Та вже наступного, 1917 року відчуваючи нестачу матеріалів австрійська військова влада реквізувала один з двох дзвонів, які вели свою історію з XVII ст. У 20-30-ті роки архиєпископи Юзеф Більчевський та Болеслав Твардовский мали плани на розбудову парафіяльної структури і навіть самого храму Софії. Та цим планам завадила Друга світова війна. Після остаточного приходу більшовиків у 1945 році храм був зачинений аж до 1993 року, коли був переданий громаді Української Греко-католицької церкви.

Адреса храму: вул. І. Франка, 121а, м. Львів, 79011
Адміністратор: о. Сергій Олійничук

Олег Друздєв

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.