«Фотієва схизма: історія і легенда» Франтішека Дворника тепер доступна україномовному читачеві

DSC_0192У рамках Х Екуменічного соціального тижня «Гідність-Служіння-Солідарність. На шляху оновлення країни» 5 жовтня 2017 року в Українському католицькому університеті відбулася презентація україномовного перекладу книги «Фотієва схизма: історія і легенда» Франтішека Дворника.

Модерував зустріч керівник проектів та програм Інституту екуменічних студій Українського католицького університету Тарас Курилець, який зазначив, що це видання класиків світового богослов’я, на яких повинні вчитися студенти для зростання на міцних, академічно солідних основах. Також Тарас Курилець розкрив учасникам презентації історичні обставини, які супроводжували патріарха Фотія, які відбувалися навколо нього і в контексті яких він працював.

«Покоління Патріарха Йосифа, а також моє покоління, виховувалося на тому, що Фотій був архипричиною розколу Церков на католицьку і православну. Мене інтригувала постать Фотія, може, тому, що я любив протестувати. Якщо він був таким паскудою, як же він міг виховати такого великого апостола слов’ян, яким був святий Кирило? Аж потім в Інсбруку мій професор сказав: «Ти повинен прочитати працю Дворника». Ця праця вийшла у 1947 році, 70 років тому. Це був час понтифікату Папи Пія ХІІ. Францішек Дворник, насамперед, був католицьким священиком, але також великим візантологом і церковним істориком. Він на основі документів, фактів, джерел каже, що Фотій був великим патріархом і великим оборонцем прав своєї Церкви», – розповів президент Інституту екуменічних студій УКУ о. д-р Іван Дацько.

«Видаючи цю книжку, всі дбали насамперед про читача. Я надіюся, що читачі будуть вдячні за цю книгу і працю над нею. Коли беремо в руки книжку, то поринаємо в її розповідь, починаємо жити з її персонажами, вболівати за них. За всіма персонажами стоїть автор, який їх розставив у певних ролях. Він, немовби, в тіні, але, насправді, в нього можна багато повчитися. Що найбільше мене вражає в цій книжці і викликає повагу до автора – це дві важливі риси. Звичайно, Дворник – це людина зі своїми слабкостями, недоліками. Але, попри це, можна від нього вчитися і брати його за взір у двох наукових чеснотах.

Перша чеснота, яка мене вражає, це відвага кинути виклик всій науковій думці того часу. Він це робив, усвідомлюючи, на що себе наражає. І все одно залишився вірним правді. Автор не ставив собі за мету реабілітувати Фотія, а просто дошукувався правди, яким ж той Фотій був і як поводився в ситуаціях. Цей пошук правди привів його до радикальних висновків. Фактично він реабілітує Фотія і вказує, скільки Церква зробила кривди заслуженій особі. Це була спроба виправити кривду, що також важливо. Друга риса, яка мене вражає, – це його наукова чесність і ретельність, холоднокровний спокій у праці з джерелами. У чесності він не уникає невигідних фактів.

У Дворника була дуже велика спокуса написати полемічний твір і розправитися зі своїм опонентом. Але він цього не робить і спокусу оминає, а пише спокійно наукову працю, яка чітко поступово доводить протилежне. Це просто пошук істини. Для мене ця книжка є певним зразком, як треба робити добру науку, писати успішні добрі історичні праці», – поділилася враженнями д-р Марія Горяча, доктор богослов’я, викладач Українського католицького університету.

Джерело: Прес-служба  Х  Екуменічного Соціального Тижня

 

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.