Проїжджаючи шостим трамваєм вулицею Богдана Хмельницького, в районі Підзамче, не можливо не зауважити стародавню оборонну церкву великомучениці Параскеви-П’ятниці. Святиню неодноразово намагалися знищити, але вона досі служить парафіянам, які традиційно називають її храмом святих П’ятниць.
Історія церкви починається ще з княжого періоду. Археологічні дослідження 1977-1978 років датували фундамент та фрагменти стін 13 століттям − першою половиною 14 століття. Тоді храм називався церквою святої П’ятниці. В письмових джерелах 15 століття зазначено, що первісний храм був дерев’яний. Коли його збудували – невідомо, але вже 1443 року на цьому місці звели мурований храм. Нинішня будівля храму споруджена на початку 17 століття.
1623 року вигоріло все Краківське передмістя – і щойно збудований храм став жертвою пожежі. 27 березня 1623 року Привілей львівського старости Станіслава Боніфація Мнішка для п’ятницького братства описував храм як спустошений та знищений. Після цієї фатальної події П’ятницьку церкву відбудували знову. Саме в цей час збудували вежу-дзвіницю, яку використовували із оборонною метою, оскільки церква знаходилась за мурами міста. За відбудову взявся молдаванський господар Василь Лупул – союзник та сват Богдана Хмельницького. До 15 серпня 1644 року храм відновили, а вже наступного року освятили на честь преподобної Параскеви Сербської, яку Василь Лупул вважав своєю покровителькою.
На честь цієї події, а також для увінчання фундатора, в південну стіну церкви вмурували геральдичну плиту, а під нею викарбуваний напис:
Солнце, місяць и корона,
Сцептрум, палаш оборона,
Глава в вінци из звідзою
Нотують всі ясность Твою.
Храм сей совершен Року 1644 Августа 15
Ще одна геральдична плита на честь Василя Лупула розміщена на парапеті хорів церкви. На ній висічено літери, які дослідник Богдан Януш розшифрував так: «IW Василій Воєвода Божою Милостю Господар Землі Молдавської».
Церква не має одного стилю архітектури. Основний фасад храму місить елементи барокового стилю, ніші по боках нагадують волоські та румунські будівлі 17 століття, а гострий щипець зі сліпими вікнами зі східного боку такий, як у готичних спорудах.
За свідченнями історика мистецтва Миколи Голубця, зовнішні стіни фасаду церкви та ціла верхня конструкція колись були покриті фресковими образами. Ще на початку 20 століття можна було побачити фризу з крилатих голівок ангелів, овочевих фестонів під куполом вежі та фрески Богородиці на склепінні бабинця – залишки фарбування. Стіни та склепіння вівтаря в кінці 18 століття малював відомий майстер Лука Долинський. До сьогодні зображення у вівтарній частині Богоридиці з Єлизаветою, лицаря в панцирі та монаха в рясі не збереглись.
П’ятницька парафія у кінці 16 століття – на початку 17 століття була великою львівською парафією, але самі парафіяни не були заможними. Члени Ставропігійського братства називали їх простолюдом. Джерело кінця 16 століття вказує, що в числі парафіян було сто родин. Історичні документи 17 століття свідчать, що при храмі був цвинтар, а біля нього – сад з городом та чотири великі грунти. В середині 18 століття церква святої Параскеви була найбагатшою з усіх передміських храмів. Серед цінних речей храм мав антимінс, який пожертвував Іван Мазепа.
Остання суттєва зміна в архітектурі споруди відбулась на початку 20 століття. Колишнє шатрове завершення вежі замінили на барокову баню з сигнатуркою, а на її чотирьох кутах встановили вежечки з маківками. До першої світової війни у церкві було сім дзвонів, однак вони були реквізовані австрійською владою для військових потреб. Зараз на церковній дзвіниці є лише два дзвони.
«Дня 22 червня ранком вибухла німецько-большевицька війна. Рівночасно того дня показалися німецькі бомбовики над Львовом. В малій віддалі від церкви упало кілька бомб. Крім шкоди матеріальної, були жертви людей. Від того дня періодично труси в Церкві. Залізну браму церковну розбито – річи церковні понищено. Велика кількість недокурків та папіросів залишилась на долівці. Дня 24.VI установлено два танки, і дві години стріляли з них до Церкви, наслідком того знищено вежу, частину муру, годинники, всі вікна. В середині знищено цілком електричну інсталяцію, всі павуки, а частично знищено іконостас. Дня 26.VI поставлено о. Каштанюка під воєнний суд і засуджено на смерть» (Із Метричної книги народжених і хрещених 1941 року).
У радянський час святиня діяла попри те, що до більшовиків неодноразово надходили скарги від анонімних чи вигаданих осіб, які приписували священикам надумані правопорушення. Церкву не закрили, бо вона була одна на цілу округу. У 1950-х роках здійснили ремонт храму, а на початку 80-х років – повну реставрацію іконостасу.
10 грудня 1989 року за рішенням загальних зборів релігійної громади парафія однією з перших вийшла зі складу Російської Православної Церкви і вступила до Української Автокефальної Православної Церкви. А вже 1997 року церква перейшла під юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тепер храм святої Параскеви належить до Львівського благочиння Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП.
1996-1998 років біля храму збудували каплицю-дзвіницю для освячення води за проектом Володимира Швеця. Її окрасою є ікона-мозаїка «Хрещення Ісуса Христа» (Валерій Нестеренко). Згодом поряд зі дзвіницею встановили гранітний хрест. 2008-2009 роках церкву святої Параскеви відремонтували ззовні.
Настоятель храму, протоієрей Ігор Малетич показує вхід на вежу, яка є в аварійному стані. З часом він планує реставрувати її та зауважує, що храм дуже люблять туристи. Одного разу туристи з Києва після відвідин церкви захотіли взяти в ній шлюб. «Приїхали поїздом зі столиці, посповідались, постояли на службі, взяли шлюб і поїхали назад до Києва», − ділиться отець Ігор.
Заходячи у храм, першим, що впадає у вічі, є іконостас початку 17 століття – головна окраса Церкви святої П’ятниці. Говорять, що він завжди був об’єктом численних досліджень для істориків та мистецтвознавців не тільки України, а й Європи. Це й не дивно, адже П’ятницький іконостас створений талановитими львівськими майстрами та вважається найвизначнішою пам’яткою давньоукраїнського мистецтва. Відомо, що іконостас П’ятницького храму у Львові є одним із найстаріших іконостасів України, який зберігся повністю, а також найкращим твором церковного мистецтва, збереженим у Львові. На жаль, не відомо кому належить його авторство.
Дивлячись на іконостас, неможливо не помітити головну його особливість, яка полягає у побудові. Це одна суцільна дерев’яна конструкція, на якій вміщено близько сімдесяти ікон. Всі ікони вкриті позолоченим орнаментом, також наявний і різьблений декор, головним елементом якого є виноградна лоза. Саме вона − один із головних символів християн.
За своєю будовою іконостас має шість ярусів, п’ять з яких об’єднані сюжетною лінією, а один із них – цокольний, який і є основою іконостасу. Ікона великомучениці Параскеви-П’ятниці, та ікона преподобної Параскеви Сербської – це дві найголовніші ікони церкви. Обидві знаходяться у головному ярусі, одна зображена праворуч, інша – ліворуч. Цікавим є те, що великомучениця зображена у повний ріст, а преподобна сидить на троні. Також ці два образи прикрашені овальними клеймами, на яких відтворено головні події із їхнього життя.
Неможливо оминути увагою і царські врата, на яких зображено шість невеликих медальйонів. Поєднуючись, вони утворюють історію одного найвизначнішого свята у християн, а саме Благовіщення Пресвятої Богородиці. Дві ікони, авторство яких належить святителю Василію Великому та Іоану Золотоустому, доповнюють всю величність царських врат.
Також іконостас доповнює третій ряд із 12-ма празничними іконами, де зображені найбільші церковні свята. Посередині цього ряду можна побачити ікону Тайної вечері, яка вирізняється з-поміж інших.
У четвертому ряді можна побачити ікону Христа Вседержителя, а також 12 апостолів, які дивляться в сторону Ісуса Христа.
У передостанньому ряді, п’ятому, на дванадцятьох іконках зображено Христові страждання. Саме цей ряд, окрім конструкції, є основною особливістю іконостасу. Адже, як вважають дослідники, у традиційних іконостасах немає відтворення саме цих подій.
Останній ряд вміщує в собі ікони чотирнадцяти пророків. Посередині них є медальйон із зображенням Воскресіння Ісуса Христа.
Розп’яття Ісуса Христа гармонійно довершує іконостас, який складає враження цілої, майстерно написаної картини. А ікони захоплюють своєю величністю та майстерністю написання.
Проте навколо іконостасу з давніх-давен точаться суперечки щодо того, чи дійсно він був виготовлений для Церкви Святої П’ятниці. Суть в тому, що починаючи з третього, празничного, ярусу деякі ікони не вміщаються в загальну композицію і тому розвернуті на бокові стіни. Через це багато хто вважає, що спочатку іконостас був створений для храму, більшого за розмірами.
Іконостас справді був пристосований – але не з іншої церкви, а з тієї ж П’ятницької, яка була тут же до фундації Лупула 1644 р. Його датують бл. 1617 роком.
Іконостас реставрували два рази: 1871 року та 1980 року, оскільки храм практично розпадався. Тому було вирішено негайно розпочати реставраційні роботи, щоб зберегти святиню.
Розклад богослужінь
Понеділок
07:30 – Часи.
08:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я та за упокій). Заупокійна літія.
17:00 – Молебень до архангелів та всіх небесних сил безплотних.
Вівторок
07:30 – Часи
08:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я та за упокій). Заупокійна літія.
17:00 – Молебень до чесного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана.
Середа
07:30 – Часи
08:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я та за упокій). Заупокійна літія.
17:00 – Молебень до Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Четвер
07:30 – Часи
08:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я та за упокій). Заупокійна літія.
17:00 – Молебень до свт. Миколая архієпископа Мир Лікійських, чудотворця.
П’ятниця
07:30 – Часи
08:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я)
17:00 – Молебень або акафіст до св. мч. Параскеви-П`ятниці.
Субота
07:30 – Часи
08:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за упокій). Заупокійна панахида.
17:00 – Недільна всенічна
Неділя
08:30 – Часи
09:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я)
11:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я)
17:00 – Вечірня і молебень до Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Святкові дні*
Напередодні о 17:00 – Святкова всенічна.
У день свята:
08:30 – Часи
09:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого. Заупокійна літія**.
11:00 – Божественна Літургія свт. Іоана Золотоустого (за здоров’я)
17:00 – Вечірня і молебень
* Розклад богослужінь у дні двунадесятих та великих свят, дні пам’яті великих або особливо шанованих святих може відрізнятися від поданого, про що повідомлятиметься окремо.
** Якщо свято випадає на недільний день, то заупокійні богослужіння не відправляються.
Адреса храму: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 77
Дякуємо Кметю Василю Федоровичу та отцю Ігорю Малетичу за інформацію та книжку «Церква святої П’ятниці: особливий храм в особливому місці».
Марія Ревер, Оксана Копильців,
фото – Марії Ревер
Повязані записи
