Хуберт Кампа: «Війна на Сході змінила українців»

SONY DSCХуберт Кампа цікавиться богослов’ям та займається іконописом, корінний поляк, який душею з українцями. Ми познайомились минулого літа, коли Хуберт привіз до Львова ікони-подарунки для поранених військових. На мій погляд, він є живим прикладом руйнування стереотипу ворожнечі між українцями і поляками. Сьогодні Хуберт опікується військовими, а також є директором мистецької фундації “In blessed art”, волонтером організації Eleos-Ukraine, яка діє при Синодальному відділі соціального служіння та благодійності УПЦ КП. До речі, минулого року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив іконописця медаллю «За жертовність та любов до України». Нещодавно Хуберт черговий раз відвідав зону АТО з метою волонтерської і гуманітарної допомоги для дітей у «сірій зоні». Повертаючись зі Сходу до рідного Ополе, іконописець впродовж одного дня затримався у Львові, де і вдалось поспілкуватись у форматі короткого бліцу.

Хуберте, знаю, що ви долучаєтесь до багатьох проектів «EleosUkraine», зокрема до іконописних пленерів. Минулого року ви приїжджали до Львова з іконами для поранених військових. Нещодавно ви побували з допомогою на Сході. Що далі?

Так сталося, що від часу останнього пленеру у Києві змінилася моя ситуація, оскільки я змінив юридично свою фірму на фундацію “In blessed art”. Я заклав фундацію, що займається у Польщі та інших країнах Європи мистецтвом. Маємо три проекти для реалізації між Україною та Польщею. По-перше, –  Міжнародний пленер, який мав би бути у Києві, якщо нам вдасться зібрати кошти, то обов’язково проведемо. По-друге, – це співпраця між Павлом Бембенеком, польським композитором, що пише християнську музику. Хочемо започаткувати так звані  майстерні між Україною та Польщею, щоб разом навчатись літургійного співу.

хуберт2Цей проект прагнемо реалізувати у Новогораді-Волинському. Павло Бембенек написав месу, яку хтось назвав «месою милосердя». Вона також є перекладеною на українську мову під ноти. Наприклад, Павел має подібні майстерні співу у Хмельницькому. Якщо вдасться, то зможемо реалізувати третій проект –іконографічно-музичні майстерні для узалежнених осіб. Сьогодні ж ми у Польщі реалізували проект збірки речей для дітей зі східної України. Це іграшки, канцелярське приладдя, продукти (солодощі), одяг. Ми назбирали більше, ніж 30 пачок з речами для малюків. Ми все спакували і через Новоград-Волинський повезли на Схід.

хуберт4

Знаю, що впродовж минулого року ви чимало разів відвідували зону АТО. Які тепер у вас емоції від українського Сходу?

хуберт3Я побачив застрашених людей, які просто не знають, що на них чекає. Вони не розуміють, за що їм братися, – ні ремонтувати дім, бо невідомо, чи завтра його знищать під час обстрілу; ні займатись пошуком роботи, бо завтра може і не настати. Там я побачив людей, змучених війною. І ця страшна катастрофа, на мій погляд, виникає з двох причин. Перша – війна, яка веде за собою безробіття і соціальний дискомфорт; друга – ментальність. У західній і східній Україні –  різні способи мислення. Часто люди  впускали мене у свої будинки, і я бачив справжню бідність. Не зважаючи на цю убогість, є такі, які дбають за охайність і порядок у домі. Люди стараються, щоб, окрім біди, жити нормально.  А були такі будинки, яких торкнув «русский мір», мовляв, мені вистачає «картошкі» і все, оселя зовсім не прибрана. Мені видається, що там, на сході, зіштовхуються дві різні культури. З однієї сторони – українська господарська ментальність, з іншої – радянська, комуністична, нехай все дасть мені держава, а я нічого не робитиму. Сам Схід є прекрасним з точки зору ландшафту і природи. Тільки як на мене там дуже суворий клімат, сильний мороз. Тому я дуже співчуваю солдатам, які на той момент є там присутні і змушені переносити холод і дискомфорт.

Що сьогодні говорять про війну в Україні у вашій країні?

Виходить доволі дивно, що медіа у Польщі наразі не розуміють, що відбувається в Україні, на сході. Люди не усвідомлюють повної картини, бо коли я віз речі у «сіру зону» (а ми побували у Волновасі, під Авдіївкою), то дехто казав: «А я думав, що війна завершилась». Поляки, на жаль, не мають повної інформації. У нашій країніє антиукраїнська пропаганда. Маю таке враження, що ніби хтось насильно хоче зруйнувати стосунки між Україною і Польщею. Тільки-но з’являється інформація про Донбас, то зразу ж виникає у медіапросторі дражлива тема, наприклад, – Волинь. Тому комусь вигідно зіпсувати ці стосунки. Безумовно, є ресурси, які повідомляють інформацію правдиво, але для того, щоб почерпнути ці факти, то треба спеціально заходити на сайти. Якщо ж говорити про центральні телеканали, то у їхніх ефірах практично нема жодної інформації про Україну. Тому варто розраховувати на якісь особисті сили. Те, що нам зараз вдалося зробити у Варшаві, – це виставка трьох міжнародних пленерів, які презентують Польщу та Україну. На заході були присутні дружини Президентів обох країн – Марина Порошенко та Агата Корнгаусер-Дуда. Отож ми намірені змінювати стереотипи і співпрацювати разом.

хуберт1

Чи будете залучати львівян до таких проектів?

Думаю, що буду співпрацювати з львівськими художниками, плануємо організувати мистецький центр, яким будуть допомагати. Хочу організувати виставку художнику Сергію Радкевичу  і якось поєднати її з польськими ідеями співпраці. Також налагоджуємо різні зв’язки з нашою мистецькою фундацією.

Хуберте, і наостанок, – чи змінився духовний вимір того, що відбувається в Україні з перспективи бачення з-за кордону?

На мою думку, Україна в цей момент є подібною до народу Ізраїлю, котрий виходив з Єгипту. Один у великій пустелі, а потім на землі, котру мусив здобути, незважаючи на те, що вона була йому обіцяна. Якщо прочитати текст Біблії, знайдемо там подібне. Одні хочуть повернутися у неволю, бо там було м’ясо. Інші бояться того, що буде нарікають, що важко, і не хочуть йти далі. Але, власне, у такій пустелі сформувався сильний народ. Кожен в ньому знайшов своє місце. Одні боролися, інші – перебували у наметах, служили в святинях. Повстав такий сильний народ, який повірив у здобуття Єрихону. І він здобув мури цього міста. Так для мене особисто виглядає ситуація в Україні. Народжуються нові дивовижні герої: Небесна Сотня, військові, волонтери…. Їх поважають за межами України. Саме вони є причиною того, що Україна має прямувати дорогою до волі, свободи і не тільки від окупанта, але теж внутрішньої, державної свободи. Занадто багато пролито крові. Але саме на цій мученицькій крові збудувалася нова спільнота, сповнена добра.

Розмовляла Юліана Лавриш

Світлини надані Хубертом Кампою