Митрополичі сади: затишок розмови з Богом

храмНапевне не усі львів’яни знають, що у нашому місті є надзвичайний сад. І, як не дивно, знаходиться він у центрі. Сьогодні, звичайно, вигляд його, не такий, як до прикладу, років 200 тому, проте своєю незвичністю та символічністю він все ж заворожує. Тож мова йде про розлогий сад на Святоюрській горі, який, можливо, невдовзі стане перлиною паломницько – туристичних маршрутів Львова та місцем відпочинку для усіх охочих.

Якщо дивитись на сад, йдучи із парку Івана Франка, від університету, то детально його розгледіти дуже важко, адже заважає високий мур, який охороняє масштабну територію Святоюрського комплексу. Проте, якщо споглядати на сам комплекс, до прикладу, із площі напроти храму, то вигляд доволі яскравий.

IMG_7392[1_

Для того, щоб зайти у сади, потрібно спочатку зайти на подвір’я собору Святого Юра. На вас чекатимуть двоє воріт. Ви обираєте ті, що по праву руку. Проте не усе так просто. Сади постійно відновлюють, та й узагалі, це місце закрите, там проводять час митрополити та їх ні помічники, тому зверніть увагу на табличку, що на воротах.

Звичайно, кожного дня туди потрапити зась, проте є окремі випадки, коли сюди пропускають відвідувачів. Про це читайте далі у матеріалі.

Світ історії – потойбік

Я зазирнула у зашпорку великих чорних воріт та побачила крайцем ока щось по – справжному дивовижне. І це не просто слова. В усі пори року: зиму, весну, літо та осінь, – сад зовсім різний.

IMG_7476

Мене зустрічає диякон Роман Моравський. Саме він розповість мені про історію митрополичого саду та, звичайно, про те, чим живе та «дихає» ця унікальна місцина Львова сьогодні.

Роман Моравський – диякон храму Свв. Єлизавети та Ольги, координатор “Паломницько-туристичної діяльності Святоюрського комплексу”. Диякон Роман, думає, з чого краще почати, бо історія таки сягає давнини.

Отже, перш за все, зводити сад, який має сакральне значення, прикрашає головний собор міста, не було так просто. Тут усе має своє символічне значення та сенс.

Мене вразило те, що такі сади, і цей, Святоюрський, не виняток, зводили так, щоб наслідити творіння Господа. Це своєрідна інтерпретаці ястворення світу. Головна суть у певній центричності. І це справді можна відстежити. От що розповідає духівник.

“Світ виник із однієї точки. Ця точка є в самому центрі ансамблю. Сьогодні тут розробили стриманий дизайн декількох клумб поряд. Далі було обов’язковим створити певну вісь – вісь із Богом. Саме через неї людина має найближчий зв’язок із Творцем. Ця вісь проходить крізь дві найважливіші у всьому комплексі точки – сад та вівтар церкви”.

Диякон також зазначає, що для створення плану території садів обрали досвідченого зодчого, творця Святоюрського комплексу, архітектора Бернарда Меретина. Він також створював церкву, проте він помер, не встигнуши завершити сад, і його ескізи втілив у життя архітектор Клеменс Ксаверій Фесінґер.

Церква-Св.-Юра-фотографія-кінця-XIX-ст.

Коли я дізналась про ці сади, то була захоплена їхніми масштабами. Та й не дивно. Виявляється, вони поділяються на дві частини – верхні та нижні.

Їх розділяє вже трохи зруйнований муріз арками.

1329839_1365304

Якщо стояти на сходах, які ведуть від митрополичих палат додолу, то ми перед собою бачимо верхні сади. Після них стоїть високий, дещо зруйнований мур, – ось він відділяє верхні сади від нижніх.

Цікаво зупинитись саме на цьому моменті. Адже лише верхня частина саду знаходиться у володіннях церкви. Уже декілька років нею опікується Фундація Духовного Відродження. Тут проводяться рекреаційні роботи: насадження нових дерев, загальний дизайн ландшафту,численні благодійні та культурницькі заходи. А от нижній сад є у комунальній власності міста. Тому грандіозні роботи та докоронні  зміни тут неможливі. Проте церква і в нижніх садах проводить толоки, чистки та часткове відновлення.

А поки питання про передачу нижніх садів у власність церкви є на офіційному розгляді суду, який триває уже декілька років.

Диякон Роман Моравський розповідає про родзинки Митрополичих садів.

Верхні сади

Цій частині саду пощастило значно більше. Нею, як вже було сказано, опікується церква, а саме Фундація Духовного Відродження на чолі із менеджером проекту Оленою Карнаух.

IMG_7470

«Колись барокові сади відновлювали кожні 4 – 5 роки. Звичайно, сьогодні ми теж намагаємся підтримати їхній вигляд», –  зазначає пані Олена.

Раніше тут були стрижеві стіни і дизайн був продуманий так, що за ними могли усамітнитись священики під час молитви. Сьогодні тут відновили центральну алею, обсадили деревами сходи до митрополичих палат, а також насадили квітів, фруктових дерев. Саме з цими фруктовими деревами пов’язано чимало добрих історій. І в цьому контексті влучно згадати про одного із найактивніших удосконалювачів саду – митрополита Андрея Шептицького.

Нижні сади

Зараз вони виглядають значно краще, ніж, до прикладу, 5 років тому. Проте все ж потребують капітальної реставрації. Ця частина садів більш урбаністична, аніж попередня. Зараз тут знаходиться телевишка. За радянської влади тут були встановленні глушилки. Їх використовували для того, аби перебити сигнал, який надходив із європейських та американських радіостанцій. Лише в 2001 році їх почали демонтовувати. Останню з них розібрали у 2016 році. Також внизу нижніх садів є невеличкий будиночок. Можливо, тут колись мешкав садівник. Хоча, дехто говорить, що тут була бібліотека Митрополита Андрея.

Митрополит і сьогодні споглядає за цвітінням садів

Пам’ятник Митрополиту Андрею постав біля собору у липні 2015 року, він засвідчує пам’ять про неабияку людину для українського народу, про велета духу та мецената поколінь.

Від 17 січня 1901 року і до смерті – граф Шептицький був митрополитом Галицьким та Архієпископом Львівським. Із цією світлою постаттю пов’язано чимало надзвичайних історій нашого краю.

Він допомагав людям і творив нашу культуру та побут. Неабияк приклався Митрополит до підтримання ошатного вигляду Святоюрських садів. Саме за часів IMG_7369Митрополита Андрея сади стали не просто місцем усамітнення та молитви духовенства, але й символом доброти, благодійності та милосердя. За волею Митрополита тут  було насаджено  яблука, вишні, черешні та іншу смакоту.

Фрукти збирали та продавали у крамниці біля церкви, кошти використовували на благодійні справи. Також полюбляв Шептицький пригощати плодами із саду своїх гостей. А найулюбленішими гостями у нього були дітлахи, зазвичай сироти, про яких він завжди піклувався.

“Від Митрополита діти отримували у подарунок цукерки, олівці, одяг, фарби, забавки” (із книги “Андрей Шептицький: від А до Я”).

15049669_1807227922869787_1132685792_n

“Як стояла гарна погода, його виносили на ношах в сад, ноги вкривали коцами, щоб він міг подихати свіжим повітрям”. У верхній садах відбуваються чимало цікавих подій. На час таких заходів

сади стають відкритими для усіх охочих. І кожен може зробити фото біля дерева, поблизу якого приймав своїх гостей сам Митрополит Шептицький.

 «Тут була просто неймовірна, казкова атмосфера, було приємно споглядати за людьми, які походжали алеями і вдивлялись у далечінь міських обрисів і вони тішились по-дитячому, що потрапили у це надзвичайне місце. Я чула багато приємних вражень відвідвідувачів саду, вони й не знали, що сьогодні цей куточок Львова має такий приголомшливий вигляд, що він таки відроджується», – наголосила Олена Карнаух, менеджер проектів Фундації Духовного Відродження.

У 2015 році тут проходив фестиваль Ніч у Львові.

Уже тричі сад ставав подіумом для показу колекцій української модельєрки Оксани Караванської. На показі моделі демонстрували вишиванки. Останній відбувався у червні цього 2016 року у рамках Alfa Jazz Fest.

IMG_7453[1]-iloveimg-converted (1)

Також у садах проходив цікавий музичний проект “Kerygma Project” за участю молодіжного християнського гурту “Кана”. Кошти, зібрані під час проведення заходів, використовуються фундацією на відновлення садів або на благочинність.

План удосконалення саду розроблений уже доволі давно і потроху втілюється у реальність. Церква все ж сподівається, що отримає дозвіл на користування нижніми садами, тоді верхні стануть, як і раніше, повністю закритими, а усі заходи проходитимуть у нижніх.

Також планують занести сади на туристично – паломницьку мапу Львова і зробити це місце одним із пуктом обов’язкового маршруту для туристів.

Також тут буде, так зване, “Місце зустрічі”, громадський простір, який збиратиме довкола львів’ян та гостей міста на дозвіллі.

Підготувала Ірина Скишляк

Фото надані автором

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.