Найбільші юдейські свята: традиції та духовність

3Юдаїзм – це не тільки одна із трьох авраамістичних релігій, але й своєрідна філософія життя, думки, сприйняття світу довкола себе. Це системне вчення, яке має безліч розгалужень, але приховує в собі древню мудрість про внутрішню таємницю створення кожної людини, формування її як особистості. Незважаючи на складну історію юдаїзму в світі, насамперед в нашій державі, на досвід антисемітизму, який є соромом для будь-якої нації, і на те, що навіть у сучасності доводиться протистояти його жахливим проявам, ця релігія відкриває для багатьох нас велич світоглядних істин, вона нерозривно пов’язна із християнством. Без юдаїзму сьогодні неможливо говорити про повноцінний міжрелігійний діалог та миротворчі ініціативи.

Щоб глибше пізнати певну релігію, потрібно більше дізнатись про її суть, історію та святкові традиції. Отже, якими є головні юдейські свята, і як вони пов’язані із Священними Писаннями та філософською думкою юдаїзму?

Юдейські свята відрізняє не тільки суворо встановлений для кожного свята ритуал, але й особливе ставлення до праці. У свято заборонено будь-яку роботу. Свято завжди протиставляють будням, щоденним повсякденним заняттям.

Деякі рабини пояснюють це як можливість в ці дні відчути себе не об’єктом цього світу, не бездушною машиною, яка тільки заробляє гроші та вирішує проблеми, але суб’єктом: людиною, наближеною до Бога; людиною, яка є вільною всередині, і не дозволяє нікому обмежувати свої права та свободу, водночас, бере на себе відповідальність за власні рішення та життєвий вибір.

Під час Шабату та у інші святкові дні юдеї читають Тору, проводять час із родиною, відвідують спільноту, займаються саморозвитком, приділяють більше часу молитві та роздумам. Це можливість забути про гамір сучасного світу і побути наодинці зі своїми думками, порозмовляти з Богом.

Для юдейських свят можна виділити наступні основні риси: 
1. Припинення, заборона роботи. Дозволяється, проте, готувати їжу (останнє не розповсюджується на Шабат і Йом Кіпур).
2. Припис «веселитися» (окрім Йом Кіпуру і постів). У святкові дні не дотримуються трауру, і навіть семиденний траур за померлим переносять на наступний після свята день.
3. Святкова трапеза. Порядок святкових трапез загалом однаковий: спочатку вимовляють благословення над вином (Кідуш), потім відбувається ритуальне обмивання рук, після цього відбувається благословення хліба і власне сама трапеза.
4. «Святкові збори», тобто збори всіх членів громади для здійснення святкових церемоній і богослужіння.
5. Проведення обряду «авдала» – поділ свята і буднів, що здійснюється наприкінці свята.
6. Всі юдейські свята починаються ввечері, із заходом сонця, оскільки вважається, що в цей момент зароджується новий день. Як сказано: «І був вечір, і був ранок – день перший». 

Веселий характер свята, влаштування святкових бенкетів, участь у священних церемоніях, припинення буденних занять – все це в тій чи іншій мірі характерно для будь-якого архаїчного свята.
Ще однією з відмінних рис юдейських свят, починаючи з біблійної епохи, була їх масовість, залучення в святкове дійство всіх, незалежно від статі, віку та соціального статусу. У Старому Завіті наказується святкувати і веселитися чоловікам і жінкам, вільним і невільним, а також тим, які живуть «серед синів Ізраїлю» іноземцям.

Юдейські свята можна поділити на наступні категорії: 
1. Шабат (Субота) і Йом Кіпур (Cудний день). У ці дні повністю заборонено працювати. До речі, Йом Кіпур є одним із найголовнішиї свят в юдаїзмі, це день посту, покаяння та відпущення гріхів.
2. Cвято Тори – заборонена вся робота, окрім приготування їжі – Рош а-Шана (юдейський Новий рік від створення світу та першої людини); Песах (одне із найголовніших юдейських свят про Вихід юдеїв із єгипетського рабства); Шавуот (cвято дурування Тори на горі Синай); Сукот (одне із найголовніших свят Ізраїлю – за традицією, варто жити в шатрі, шалаші, згажуючи про блукання юдеїв пустелею); Шміні Ацерет (восьмий завершальний день Сукоту) і Сімхат Тора (свято «радість Тори»). 
3. Напівсвята за Торою (Холь-ха-Моед): проміжні дні свят Песаху і Сукоту. Можна робити тільки таку роботу, яку складно перенести на інший час.
4. Рош Ходеш (юдейське «мале свято», припадає на перший день кожного місяця за місячним календарем, за винятком місяця тишрей – першого числа цього місяця святкують Рош а-Шану) – теж краще не працювати, так як це свято  згадано в  Торі.
5. Встановлені пророками і мудрецями «свята всього Ізраїлю», дотримання яких – заповідь: Пурім (юдейське свято, встановлене згідно біблійної книги Естер на пам’ять про спасіння юдеїв Персидської імперії від винищення їх Аманом – мінастром персидського царя Ахашвероша) і Ханука (юдейське свято вогнів на пам’ять про очищення Храму, освячення жертовника і відновлення храмової служби Макавеями). Працювати в ці дні не заборонено, але все ж таки займатися справами не рекомендують.
6. Встановлені пророками і мудрецями «пости всього Ізраїлю»: 17 Тамуза, 9 Ава, Пост Гедалія, 10 Тевета, Тааніт Естер. 
7. Загальнопоширені свята, встановлені пророками і мудрецями, що не мають статусу заповіді. Працювати не заборонено (15 Шват, Лаг ба-омер). 
8. Загальні пам’ятні дати, що не мають особливих святкових звичаїв –День пам’яті героїв Ізраїлю, Йом а-Ацмаут (День Незалежності) , День Єрусалиму, Йом а-Шоа (День памяті Катастрофи і героїзму європейського юдейства).

У Львові юдейська громада завжди активно спілкується із представниками інших релігій: християнами різних конфесій та мусульманами. Часто на свята львівські юдеї запрошують до себе, аби познайомити із власними традиціями.

Детальніше про життя та працю юдеїв нашого міста читайте тут:

http://velychlviv.com/adel-dianova-nedostatno-tilky-hodyty-do-synagogy-chy-tserkvy-treba-maty-boga-v-sertsi/

http://velychlviv.com/studenty-shkoly-mizhreligijnoyi-zhurnalistyky-vidvidaly-lvivsku-synagogu-tsori-gilod-foto/

Підготував Родіон Кадацький

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.