Пастор Петро Савка: “Я вірю, що наше спільне завдання – молитися за Україну”

2На території м. Львова є велика громада християн-баптистів. У цьому матеріалі ви зможете дізнатись про церкву «Віфанія» (м. Львів, вул. Алчевської, 2 (Варшавська, 35)), насамперед завдяки ексклюзивному інтерв’ю із пастором Петром Савкою.

Баптизм як одна із течій Протестантизму

Баптизм – одна з течій Протестантизму, яка виникла на початку 16-го століття. Перші баптисти були англійцями-конгрегаціоналістами, які через релігійні переслідування емігрували з Англії до Нідерландів. Засновником баптизму і першим керівником першої баптистської громади став Джон Сміт. У 1612 році, коли в Англії розпочалась хвиля релігійних переслідувань, частина амстердамських баптистів повернулася на батьківщину — але вже без засновника баптизму. І в цьому ж, 1612 році, в Лондоні виникла перша баптистська громада.

Саме в Англії повністю сформувались віровчення і догмати — і саме англійці почали називати себе баптистами. Спершу течія мала незначне поширення, хоча вже у війську пуритан Олівера Кромвеля знаходимо її представників.

Історія баптистів в Україні

На території України історія баптистів  розпочинається з 19 ст. Баптистські громади виникли на основі штундизму — течії протестантського характеру, що розвивалася у німецьких колоніях. Першим у 1852 році стало село Основа Одеського повіту Херсонської губернії. Наступними — села Карлівка та Любомирка Єлисаветградського повіту тієї ж губернії. Визначним проповідником на Наддніпрянщині був простий селянин Іван Рябошапка. На території Західної  України євангельський рух поширився пізніше: на Волині – у 1864 році; на Буковині, яка була під владою Румунії – у 1920 році, на Галичині – в 1920–1925 роках. У Бессарабії поширення почалося в 1870 році. А вже в 2000 році в Україні було понад 2000 громад та приблизно 150 тис. членів баптистських церков.

За радянських часів баптистів переслідували, багато з них загинули по таборах. В 60-х роках баптистський рух зазнав розколу — виділилася група т. зв. «прокоф’євців», котрі вирізнялися консерватизмом й антирадянським спрямуванням. Ця група отримала назву «нереєстровані» або «відділені» й сформувала свій провід (Рада церков), друкований орган тощо. Основна течія (і набагато чисельніша) називалася «реєстровані». Виникли й менші групи — «чисті» баптисти та «автономні» громади. Репресії влади однак були спрямовані і проти «реєстрованих» і проти «нереєстрованих». З останніх найвідомішим є в’язень радянських таборів Георгій Вінс.

В Україні Головою Союзу євангельських християн-баптистів (ЄХБ), тобто «реєстрованої» течії, з 1990 по 2006 рр. був Комендант Григорій Іванович; у 2006 р. Головою ЄХБ України був обраний Нестерук В’ячеслав Васильович, його заступником — Шемчишин Володимир Павлович.

Свою Місію баптисти вбачають у таких основних моментах: набувати учнів для Ісуса, навчаючи їх втілювати все те, що Він заповів;

Бачення: бути послідовниками Христа, які люблять Бога, відображають Його своїм життям і надихають оточуючих слідувати за Ним.

Їхня віра полягає у наступному:

IMG_6424– Ми віримо,  що всі канонічні книги Біблії – Старого й Нового Заповітів – є Богонатхненним і непомильним Словом Божим. Воно є найвищим і достовірним авторитетом у питаннях віри й християнського життя;

– Ми віримо, в Єдиного, Живого, Правдивого і Вічного Бога – Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. Існуючого від вічності у Трьох Особистостях: Отець, Син і Святий Дух. Ці Троє виявляють нам Єдиного Бога. Вони мають одну сутність і досконалість, Їм належить однаковий поклін і слава;

– Ми віримо, що Ісус Христос є істинним Богом і правдивою Людиною. Він був зачатий від Святого Духа і народжений Дівою Марією; помер на хресті за наші гріхи та воскрес із мертвих для виправдання нашого; вознісся на небо та сів праворуч Отця, і стався нашим Первосвящеником та  Єдиним Посередником і Заступником;

– Ми віримо, що Святий Дух виконував і виконує своє служіння на землі: надихав Святе Письмо, прославляє Ісуса Христа і Бога-Отця, приводить людину до спасіння: відкриває  їй гріх, правду і суд, надає нове народження, пробуває в ній, надихаючи духовною силою для побожного й святого життя.

– Ми віримо, що людину – Адама і Єву Бог створив на Свій образ і подобу: триєдиною (дух, душа і тіло) і безгрішною. Але через спокусу сатани та непослух Богові вони згрішили, втративши чистоту, святість і спільність з Ним.

– Ми віримо, що  

IMG_8694* спасіння людям Бог дарує виключно із Своєї благодаті через відкуплення, звершеного  Ісусом Христом на Голгофськім хресті, а не на основі людських учинків чи заслуг;

* спасіння люди отримують вірою через сповідання й покаяння в гріхах та отримують народження згори від Слова Божого й Святого Духа.

– Ми визнаємо, що хрещення по вірі через занурення у воду – це заповідь Ісуса Христа, встановлена для тих, хто повірив у Нього і пережив народження згори. Такі люди через хрещення  по вірі визнають Ісуса Христа Сином Божим, Господом і Спасителем, складають обітницю свого сумління вірності Йому, приєднуючись у такий спосіб до помісної церкви.

– Ми визнаємо, що Вечеря Господня – це заповідь Ісуса Христа для відроджених, хрещених по вірі членів  Церкви, щоб звіщати через неї страждання і смерть Господню, аж доки Він прийде.

– Ми визнаємо, що Вселенська Церква, Головою Якої є Ісус Христос, є невидимим зібранням духовно відроджених людей, відкуплених Христом з усіх племен і народів протягом усіх часів, котрі були приєднані до Неї – Тіла Христового через хрещення Святим Духом, котре відбувається під час народження згори, і перебувають як на небі. Вона складається як із живих, так і з мертвих (вічно живих душ).

– Ми визнаємо, що Помісна Церква є видимим зібранням народжених згори людей, котрі проживають в одній місцевості, об’єднані однією вірою на підставі Слова Божого і постійно перебувають «в науці апостольській, спільноті братерській, ламанні хліба та в молитвах». (Д.Ап. 2:42).

– Ми чекаємо, Другого приходу Ісуса Христа за Своїми вірними – Церквою, котрі є готовими зустріти Його.

– Ми віримо, у тілесне воскресіння мертвих і вічне блаженство спасенних людей і вічне покарання нечестивих грішників. «І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.» (Матв.25:46).

– Ми віримо, що мати Господа Ісуса ( Діва Марія ) є благословенна між жінками і є для нас чудовим прикладом покори Господеві і її бажання було, щоб ми виконували Христове повеління:  «Що Він ( Христос ) вам скаже, те робіть» (Ів. 2:5).

– Ми віримо і визнаємо Бога згідно з апостольським та Нікейським визнанням віри.

– Ми дотримуємось Біблійних принципів християнського життя і служіння.

– Ми покликані виконувати Велике доручення Ісуса Христа, поширюючи Царство Боже аж до краю землі через свідчення про Нього і проповідь Євангелії.

– Ми покликані бути гідними громадянами своєї країни, виконуючи її закони, якщо вони не заперечують чи не обмежують нашої діяльності всупереч свободі сумління та визнанню нашої віри.

Детальніше  – у ексклюзивному інтерв’ю із пастором Петром Савкою.

– Розкажіть, будь ласка, якою є історія створення Вашої церкви у Львові?

IMG_7578Пастор Петро Савка: Заснування церкви пов’язане із свободою в нашій країні, бо до того часу радянська влада забороняла в організації церков. До часу незалежності в Львові існувала одна громада віруючих євангельських християн-баптистів, котра проводила свої Богослужіння в Домі молитви на вулиці Галини Гурської разом із Адвентистами сьомого дня. На той час громада нараховувала більше 1000 членів. Служіння проходили в тисняві, багато людей під час служіння стояли в проході й коридорі.

З приходом свободи в нашу країну Бог побудив братів і сестер організовувати нову церкву. Ініціатором цього процесу був брат Дмитро Сенчук, котрий на той час в церкві звершував дияконське служіння. Засновниками нової церкви, котрі складали 10-ку для реєстрації, стали:

1. Сенчук Дмитро Антонович;
2. Сенчук Марія Пилипівна;
3. Матвіїв Степан Теодорович;
4. Матвіїв Надія Дмитрівна;
5. Венз Михаліна Михайлівна;
6. Галас Михайло Михайлович;
7. Голич Іван Михайлович;
8. Сенич Дмитро із с. Зимна Вода;
9. Паховко Юлія Іванівна;
10. Даньків Йосип Дмитрович.

Організація церкви припадає на кінець 80-х років і на початок 90-х, і 14 серпня 1990 року громада була зареєстрована як незалежна церква з юридичною адресою: вул. Довганюка, 1, кв. 4. Тут проживала сестра Конюх, а її квартира стала місцем проведення постійних Богослужінь. Керівником громади було вибрано брата Галаса Михайла, котрий пізніше рішенням членського зібрання був звільнений від керування громади.

– Розкажіть про приміщення, в якому відбуваються служіння, зустрічі,  різноманітні заходи ?

Пастор Петро Савка: Наше приміщення має більше ніж 350 квадратних метрів. Ми маємо зал для загальних богослужінь, де збирається вся церква, також ми маємо 3 кімнати  для недільної школи.

– Якою є ваша спільнота, з кого вона складається, коли та як відбуваються зустрічі ?

IMG_7578Пастор Петро Савка: На цей час церква нараховує близько 90 членів. Регулярно, кожного місяця, проводимо членські виховні зібрання. Люди відвідують служіння на тижні, де ми проводимо тематичні служіння по вивченню Біблії. Наша спільнота складається з віруючих людей, сама назва нам говорить, що ми Євангельські Християни баптисти, що ми визнаємо вчення Ісуса Христа, ми визнаємо триєдиного Бога, як баптисти ми визнаємо хрещення в дорослому віці.

– Якою є ваша стратегія духовної праці, чи втілюєте в життя різноманітні проекти тощо ?

Пастор Петро Савка: Нашою церквою ми практикуємо особистий євангелизм за прикладом Ісуса Христа, останній рік ми святкуємо 500-річчя реформації , у складі церков ми проводимо різні заходи. Декілька років тому братом Степаном Матвієвим був організований церковний хор, а пізніше з молоддю Помісної Церкви й церкви с. Грибовичі був організований струнний оркестр, який приймав участь у служінні не тільки церкви, а й поза межами країни.

IMG_0111

Звичайно,  великим випробування для церкви і свідченням навколишнім людям став ремонт молитовного будинку. Брати й сестри жертвували для цього кошти, час, сили і матеріал. Це була жертовна праця, котра була хорошим свідченням людям. Господь благословляв церкву.

Після від’їзду брата Івана Лозинського Івана до США у 2001 році, служіння було покладено на диякона церкви Миколу Кобетяка, котрий ніс його старанно. За проханням церкви та за згодою Ради Об’єднання в церкву був направлений на пресвітерське служіння брат Маяк Богдан Іванович. Він ніс служіння разом із дияконами церкви: Сенчуком Дмитром, Голотяком Василем, Кобетяком Миколою і Копитком Іваном.

Після того, як пресвітера Маяка попросили допомогти у служінні церкві в р-ні Сихова, виконуючим обов’язки пресвітера взяв на себе Голотяк Василь Матвійович. Брати Сенчук і Кобетяк Микола проводили підготовку до хрещення тих, хто покаявся. Також брат Сенчук проводив заняття із проповідниками, що надало можливість виховувати молодих служителів.

Після проведеного євангелізаційного служіння, музичний фестиваль, котрий проходив у місті, група молоді на чолі з братом Колесник Дмитром започаткували  нову церкву. На цей час ця церква нараховує більше ста членів.

Осінню 2008 року на прохання церкви зі згоди Ради об’єднання на служіння пастора був покликаний Щербюк Василь Ярославович, котрий до того часу допомагав церкві у м. Рава Руська та працював проректором в Українській Баптистській Теологічній Семінарії, відділення в м. Львові.

В березні 2009 року на дияконське служіння був рукопокладений молодий брат Савка Петро Богданович, котрий активно включився в служіння. За період п’яти років церква за свої кошти зробила ремонт в молитовному будинку. Відремонтовано зал для Богослужінь, братерську кімнату, дитячу кімнату, малий зал і хорову кімнату. Повністю були поміняні вікна, зроблено опалення, перекритий дах та оброблений фасад будинку.

IMG_3104

В 2011 році за проханням церкви в м. Винники був відправлений диякон церкви Клепач Олександр Ярославович на випробовуваний термін на пресвітерське служіння там. За допомогою членів церкви «Віфанія» утворились дві нові церкви, – це церква в м. Дубляни і м. Львові «Осанна».

На період 2012 року в церкві звершують служіння пастор Василь Щербюк, якому допомагають почесні диякони: Сенчук Дмитро, Голотяк Микола і Ковальчук Кароль, а також діючі диякони на дільницях: Голотяк Василь, Копитко Іван і Савка Петро. В березні 2014 року Щербюк Василь Ярославович завершив служіння пастора в церкві і переїхав на батьківщину до Івано-Франківської області, а церква обрала на служіння пастора Савка Петра Богдановича.

– Які основні напрямки роботи ви виконуєте: допомога безпритульним, праця з молоддю, з внутрішньо переміщеними особами, волонтерською діяльністю тощо?

Пастор Петро Савка: Як церква, ми дбаємо про сиріт, стараємось допомагати людям, які проживають в нашому краю або поблизу церкви.

– Чи комунікуєте з іншими Протестантськими Церквами Львова?

Пастор Петро Савка: Наша Помісна Церква входить до складу об’єднання церков Євангельських християн баптистів Львівської області . Наше об’єднання є дружнім, ми спілкуємось , приблизно 50 церков входять до об’єднання.

– Чи співпрацюєте з іншими християнськими конфесіями, релігійними організаціями, спільнотами у місті ? Якщо так, то як відбувається ця співпраця ?

Пастор Петро Савка:  Хочу відзначити, що маємо хороші дружні стосунки з іншими церквами, з християнськими організаціями. Спільних проектів я не можу відзначити, але те, що ми дружимо, –  це хороший і позитивний момент.

Це притаманно християнам, це притаманно віруючим людям – і коли Україна буде об’єднуватись, то в нас буде велике майбутнє.

– Як плануєте подальшу працю у Львові та як будете розвивати духовний потенціал у суспільному та у між християнському діалогові?

Пастор Петро Савка: Я вірю в те, що завдання всіх віруючих людей,  – молитися за Україну, щоб Бог зберіг наш край і помилував, якщо наша Україна буде духовно зростати – ми зможемо зростати і соціально, і економічно. Це наша стратегія як віруючих людей.

Підготували Любомир Волошин, Юрій Присташ

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.