Реколекційний сплав по Дністру – насправді нічого особливого. Ставали о сьомій, служили Літургію, отець Лука впроваджував у радість співаної молитви, відтак снідали, знімали намети, пакували каяки і плили до місця нової стоянки, щоб там знову розпаковувати каяки, встановлювати намети, готувати вечерю і зустрічати ще одну ніч на березі Дністра.
І в цьому розміреному, але водночас дуже динамічному трибі життя відбувалося щось дуже важливе – спілкування, служіння і свідчення. Допоможу встановити намет, розпалю ватру, начищу моркву, зроблю каву і для себе і для товариша, оброблю рану, принесу дрова: допоможу, підтримаю, почую. Якось так повелося, що майже не було шансу щось зробити тільки для себе.
І в цьому нічим особливо не примітному трибі життя в дуже короткий період часу ставалося чудо: група по життю розрізених мало знайомих між собою людей ставала одним цілим, спільнотою, Церквою.
Подорож відбулася за сприяння “Диво Каяк”
Автор: Петро Дідула
Повязані записи
