“”Аксіос”, то любов з першої ноти”- ось так слухачі пишуть у соціальних мережах про молодіжний хор, який вже 15 років діє при храмі Святого Архистратига Михаїла у Львові. Про життя хору “ізсередини” ми попросили розповісти співоче подружжя Степана та Ірину Лесняків, які не уявляють свого життя без “Аксіосу”.
Розкажіть трішки про хор, його історію і як Ви туди потрапили ?
Хор діє з 2003 році. Наш диригент – Марта Карапінка і вона на цій посаді упродовж чотирнадцяти років. Репетиції відбуваються двічі на тиждень о 19:00. Зараз немає точної кількості людей які співають у хорі, цифра весь час змінюється. На Літургії завжди нараховується двадцять осіб. Вона у нас щонеділі на дев’яту ранку у храмі Святого Архистратига Михаїла, що знаходиться на вулиці Винниченка, 22.
У церковному хорі завжди раді людям, тому коли до нього хтось приєднується – його ласкаво приймають. Пригадую як потрапив туди вперше, стільки часу вже промайнуло з того дня. Я співаю у «Аксіосі» вже 7 років, а моя дружина 2. Вона долучилася до нього після того як ми одружилися. Прийти до хору їй запропонував я, а вона залюбки погодилась. Просто неймовірно розділяти цінності та інтереси одне одного.
А чому хор носить саме назву «Аксіос»?
«Аксіос» з грецької мови – достойний, гідний. Так як ми співаємо літургію у церковному хорі, маємо прагнути стати гідними цього співу. Цікаво, що у банку,де я працюю, однак іножді трапляється, що деякі мої колеги іноді не розуміють, чому мені цікаво співати у церковному хорі. Для того аби довести, що це абсолютно не нудно, й духовна музика теж може бути сучасною – я запросив їх прийти на концерт й пересвідчитись у цьому. Після прослуховування, вони визнали, що були неправі.
Ви співаєте лише у храмі Святого Михаїла?
Хор їздить туди, куди його запросять або куди захоче поїхати сам. Подорожуємо по Україні і не тільки, Польща – це та країна, де ми, мабуть, буваємо найчастіше. У поляків дуже розвинуте культурне життя у маленьких містечках, там часто проводяться всілякі фестивалі тощо. Минулого року ми були у місті Ломжа, там якраз відбувався конкурс хорів. Конкуренти у нас були серйозні, адже у випробуванні брали участь закордонні колективи з Німеччини, Білорусії та Прибалтики. Але все ж ми перемогли й зайняли перше місце.
Після перемоги нас запрошували приїхати на відкриття цього фестивалю вже як лауреатів аби розпочати його. Це була дуже велика честь, тому цей виступ був ще більш відповідальним та хвилюючим. Адже не хотілося впасти обличчям у бруд, а справді довести та показати, що наша перемога не була випадковістю. Окрім цього ми їздили у Словаччину й Білорусію і взагалі намагаємось щороку відвідувати якісь нові місця, тому що це хороший поштовх для розвитку.
-Ваша діяльність у хорі – це хобі чи радше покликання?
Ймовірно, що це покликання, інколи бувають думки, що, можливо, варто залишити цю справу, але водночас ми з Іриною думаємо, що якщо Господь дав голос, дав слух, то чому цього не робити? Інколи буває важко поєднувати свою вокальну діяльність з роботою, але головне бажання. Людина справді в силах зробити абсолютно все, якщо по-щирому цього захоче. І якби важко не було розплановувати свій день або вихідні, наприклад якщо це якийсь виїзд, я розумію, що це того варте. Варте зусиль й витраченого часу, адже нам це дійсно подобається.
– Степане, яку місію, на вашу думку, виконує церковний хор?
Богослужбовивий спів може промовити речі, які не завжди вдасться пояснити словами. Хор озвучує молитву. Є молитва особиста – це та, яку ми практикуємо собі вдома, а є молитва спільноти, коли люди, які розділяють спільну віру, збираються і моляться разом. Дуже важливо, щоб в церкві людина відчувала спокій і змогла молитися, вона не має зважати на те, як співає хор: добре чи погано. Цей музичний супровід має допомагати молитися і направляти людину до Бога – це і є його найважливіша місія. На жаль, часто буває так, що хор відволікає людей, при тому він співає справді прекрасно й чудово виконує всі твори. Але мета хору не полягає лише у тому, щоб бездоганно співати, вона набагато глибша, хор повинен так озвучити богослужіння, щоб людину піднести до віри. Зробити ближчою до Господа. Заслуга хору – бути помітним вже після служби, а не під час неї.
-Тобто церковний спів, це коли співає душа насамперед?
-Думаю, що головне співати серцем, але все ж є такі базові речі, яких варто дотримуватися. Хор не має фальшивити. Він мусить бути динамічним, не монотонним. Інколи важливо просто віддаватися співу, але водночас не забувати про якість. Це палка двох кінців, адже може бути таке, що Літургію виконуватимуть із дотриманням усіх музико-технічних норм, але у неї не вкладатимуть душу. А може Літургія бути дуже глибокою, але через якісь неточності й огріхи у співі люди відволікатимуться від молитви. Спів має донести до людини молитву, допомогти відчути наближення до віри і до Бога, відшукати правильний шлях і просто щиро молитися. А якщо спів хору не буде линути від серця – це буде відчутно абсолютно усім.
Розмовляла: Лілія Радецька
Фото із соціальних мереж
Повязані записи
