Представники львівського духовенства УПЦ КП взяли участь в обговоренні проблем реабілітації військових після АТО

47 лютого 2018 року, у львівському Будинку офіцерів, відбувся круглий стіл “Гуманітарні ресурси – родинам захисників України”.

З благословення Митрополита Львівського і Сокальського Димитрія УПЦ КП, участь у заході взяв голова єпархіального Консультативного центру кризових станів ієрей Сергій Кирилюк. Також на заході був присутній військовий капелан Андрій Дуда.

У роботі круглого столу були обговорили питання реабілітації та соціалізації АТОвців після демобілізації, а також душпастирської опіки та психологічної допомоги з точки зору потреб українських військових.

Участь у заході взяли представники: Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, Львівського Національного Медичного університету, Львівського Державного Університету Внутрішніх Справ, ЛНУ ім. І. Франка, СБУ, Нацгвардії тощо.

А також були запрошеними АТОвці, члени їхніх родин і родин вимушено переміщених із району бойових дій на Донбасі, військові капелани та молоді вчені у галузі психології і медицини, права, військової справи та військові капелани армії США.

Отець Сергій виступив з темою: “Психоедукація у пастирській психіатрії – наріжний камінь ментального здоров’я нації (як в умовах війни,  так і миру)”.

Сучасний синкретичний та секуляризований світ, як ніколи раніше протягом усього часу Нового Завіту, ставить перед обличчям церковно- та священнослужителя виклики всебічного набуття знань та вмінь розпізнати хвороби не тільки «духа», а й «душі та тіла».  Більш того, вимагає компетенції від Церкви не тільки розпізнати, а й «сказати» та донести все побачене мовою сучасної медицини. У набутті таких знань та вмінь є невід’ємне та першочергове завдання навчальної дисципліни Пастирського богослов’я, і, зокрема, її підрубрики – Пастирської психіатрії. У 2018 році Львівсько – Сокальська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату розпочинає серію просвітницько – навчальних публікацій (методичних розробок для викладу навчальної дисципліни) у сфері ментального здоров’я та хвороби. Цільова аудиторія, до якої ми скеровуємо свої міркування є, перш за все, церковно – та священнослужителі, які є задіяні у капеланському служінні Церкви.

Метою таких запланованих публікацій є послідовне та системне ознайомлення церковно– та священнослужителів з авторською інтегральною систематикою базових синдромальних класів у психіатрії та базовими принципами у визначенні форм їх лікування та базовими вербальними засобами налагодження першого мовного контакту (“що я маю спитатись, щоб далі зрозуміти та вірно допомогти?”).

Найвідомішою і єдиною із загальновизнаних є систематика психіатричних синдромів, запропонована Крепеліном Е. (1916) і модифікована Снєжнєвським А. В. (1962). Суть цієї систематики, яка у психіатричній практиці носить назву “синдромальні психопатологічні “кола” Е. Крепеліна – А. Снєжнєвського” проста. Основні класи психопатологічних синдромів структуруються як ієрархія концентричних кіл – від простих невротичних і психопатичних (розладів особистості), через афективні і маячні до синдромів з розладами свідомості і психоорганічних розладів.

У теоретично-психопатологічному аспекті використання систематики у навчанні церковно – та свящещенослужителів дає можливість:

– Послідовної та взаємозв’язаної описової кваліфікації всіх наявних у клінічному досвіді груп психопатологічних  синдромів (розуміння «глибини» ураження);

– Опису та пояснення можливих варіантів трансформації та поступових переходів кожного із синдромів у процесі розвитку та розгортання психічної патології у кожному конкретному випадку;

– Пояснення та кваліфікації співвідношення різних груп синдромів як при ускладненні симптоматики (розвитку хвороби), так і при редукції проявів захворювання (включно до ремісії).

У практичному аспекті:

Чіткої кваліфікації ініціальних проявів складних психічних розладів (наприклад, маячних чи органічних) з вмінням донести свої міркування до потребуючих;

Прогностичної оцінки динаміки розвитку і трансформації синдромів у перебігу захворювання, а, отже, розуміння об’єму необхідної допомоги, який потребує ментально потерпаюча особа;

– Оптимізації показів для оптимального балансу психофармакотерапії та психотерапії за формулою: “…тут достатньо буде моєї розради і доброго слова; а тут – НЕГАЙНО! звертайтесь до психіатра!…”.

Джерело:  Град Лева

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.