В УКУ відбулася відбулася Міжнародна патристична конференція

10 травня 2018 року на філософсько-богословському факультеті УКУ відбулася Міжнародна патристична конференція «Образ та подоба Божі в святоотцівськомубогослов’ї». Це перший подібний захід, який організували разом кафедра богослов’я ФБФ УКУ  та кафедра стародавньої та середньовічної історії Церкви богословського факультету Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ.

На початку конференції учасників та слухачів благословив на плідну працю Владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Відкриваючи конференцію Віктор Жуковський зазначив: «Коли я думаю про свою людськість зі всіма її особливостями, величчю і немічністю, то згадую слова двох святих, Іринея Ліонського (ІІ ст.) і Симеона Нового Богослова (ХІ ст.). Один писав: «…людина – слава Божа, яка має життя, а життя людини – це видіння Бога». А інший, гостро відчуваючи драматичну подвійність людського буття волав: «Людина страждає все своє життя, тому що вона «рабовільна», тобто одночасно є свобідною і невільником». «В ній поєднується смертне і безсмертне, видиме і невидиме, чуттєве і мисляче».

Сьогодні, ми заслухавши дев’ять доповідей, не маємо на меті дати відповідь на цю дилему людини, як «страждаючої слави Божої». Відповіддю має бути особисте життя кожного: небесне і таке земне, божественне і таке немічно людське. Проте, сподіваюсь на те, що ми заглибимось у цих два виміри думкою і серцем, настільки, щоб побачити таїнственнібоголюдські мости, які єднають дві, здавалося б, непримиренні реальності людського буття».

Вітаючи учасників конференції декан ФБФ УКУ, диякон Роман Завійський наголосив,що“в Апостольській конституції «Veritatisgaudium» Папа Франциск закликає церковні університети й факультети відповідати на виклики часу та розвивати співпрацю між собою. І перша Міжнародна патристична конференція в УКУ якнайкраще відповідатиме цим двом цілям. І сподіваємося, що це лише початок нашої співпраці”.

Доповідачі конференції висвітлили різносторонні аспекти святоотцівського вчення про образ та подобу Божу упродовж тисячоліття, починаючи від антропології Климента Олександрійського (ІІ-ІІІ ст.) до св. Григорія Палами та Миколи Кавасили, які жили в XIV столітті.

Серед доповідачів – визнані дослідники-патристи з Польщі, зокрема о. проф. д-р габ. ПавелВиграляк та о. проф. д-р габ. Богдан Чижевські з Університету ім. Адама Міцкевича, о. проф. д-р габ. Норберт Відок із Опольського університету та д-р Кароліна Коханьчик-Боніньська, із Академії військового мистецтва у Варшаві. За словами останньої, вчитування в біблійні та патристичні джерела допомагає нам осмислити сучасність, показує правдиву цінність і покликання людини, нагадують нам, ким ми насправді є.

Сестра . ліц. Ігнатія Гаврилик ЧСВВ, у своїй доповіді розповіла про антропологічні аспекти сирійського богослов’я. Зокрема, важливим образом для сирійських Отців Церкви був образ одягу, як слави Божої. Як підсумок, сестра Ігнатія підкреслила функціональні аспекти богословя: «Дар образу Божого даний людині не просто для себе, «щоб мати», але це велике завдання людини- поділитися цим Божим світлом з іншими. Сьогодні бачимо людину, як споживача, яка прагне використати неживу чи живу природу, чи й ближнього, і Я є в центрі всього. Натомість Сирійська традиція наголошує, що людина не споживач, але господар в сенсі турботи про світ. Але щоб стати повноправним господарем, – каже сестра Ігнатія, –  людина повинна «відзискати» ту ризу Божого сяйва, яку вона втратила в гріхопадінні. І це її головне завдання в житті».

Також УКУ представляв д-р Олександр Кащук, з доповіддю «Сотворення людини за подобою як покликання до актуалізації сил людської природи у богослов’їсв. Максима Ісповідника». За св. Максимом Ісповідником, природа людини – це мисленна душа і чуттєве тіло, в які вписано логос сили, що їх поєднує. Логос закладає у людину прагнення до Бога. Актуалізація цього прагнення відповідає сотворенню людини на подобу Божу.  Доповідач підкреслив, що  динамізм цілої складеної людської структури, вписаний в ум, розум, дух, волю, чуття, пристрасні сили і цілу тілесність,  звершується у русі,  – прагенні до Бога. “Динамізм мисленно-духовної сфери має знайти продовження в чуттях, пристрасній та тілесній сфері, так щоб також тіло стало матір’ю чеснот, а врешті було обожене разом з душею через єдність з Богом”, – підсумував Олександр Кащук.

Д-р Клара-Надія Кобелюх, викладачка УКУ, насамкінець конференції представила доповідь «Від огидного слуги до царського сина: ідеї Миколая Кавасили про втрату і повернення подоби Божої». За її словами, вчення Кавасили сьогодні є надзвичайно актуальним, особливо в контексті екуменізму: «Говорячи про образ і подобу Божу, майже всі одноголосно висловили думку, що реконструкція цього образу в людині вже відбулася. З Божим Воплоченням вона вже є як доконаний факт, тому зараз відповідальність людини − взяти цей дар, який Бог вже підготував. Причому це стосується як християн, так і нехристиян. Христос спас всіх. Кавасила дуже конкретно про це говорить, що людина покликана до зростання в Бозі, незалежно від контексту в якому вона знаходиться».

Віктор Жуковський, завідувач кафедри богослов’я ФБФ УКУ, у своїй доповіді «Особливості богообразності і богоподібності людини й ангелів у богослов’їсв. Григорія Палами» зазначив, що Людина, як образ і подоба Божа,  – це, своєрідний, сотворений володар усього творіння і, водночас, прибулець з іншого світу, божественного космосу, куди й вона повинна повернутись. Для Палами очевидно, що людина за образом Божим вища від ангелів, вона наче «інший Бог». Жоден з ангелів не зміг би наслідувати Божі страсті і смерть, як це змогли люди, мученики Христові від І-ого до ХХІ-го століття.

«Коли я думаю про значення Палами в творенні богослов’я про образ і подобу Божу,  – наголосив д-р Віктор Жуковський під час підсумкової дискусії, – мені здається, що він є неймовірно актуальний, бо вчить відваги бачити правду про себе. Ангели дивувалися, дивлячись на новосотворену істоту, якою була людина. Я гадаю, що ангели тепер дивуються з того, як ми не розуміємо, не цінуємо те, які ми прекрасні – об’єктивно. Божий образ – це є буттєва конститутивна даність, навічно “прошита” в нашому духовному геномі. Це фундамент, на якому кожен з нас будує себе. Але дуже часто ми не маємо відваги дивитися на цей фундамент, натомість дивимося на наші суб’єктивні слабкості, поразки, нашу грішність, не ціннуючи закладену в нас Богом істину. Тому відвага бачити цю правду є надзвичайним фактором в християнському житті», – підкреслив богослов.

Отець д-р Олег Кіндій підсумував у кінці дискусії: «Уважно вслухаючись у сьогоднішні доповіді та дискусії, мене непокоїло одне питання: чому святоотцівська антропологія видається настільки позитивною, навіть торжественною? Ми знаємо, що Отці жили в періоди таких глобальних потрясінь, як падіння Римської та Візантійської імперій, в часи переслідувань. Та попри зовнішню суворість та аскетичність, − каже о. Олег Кіндій. − Святоотцівська думка являє  возвишеність антропології, показує таку велику довіру до людини, − врозріз кризи антропології ХХ століття, чи навіть зараз, коли попри різні декларації, гідність людини топчеться. Тому Отці Церви у своєму біблійному свідченні можуть підказати, як попри жорстокість, ницість світу, не втратити велику перспективу, глибинну віру у цей Божий образ, присутній серед нас. Ці істини залишаються важливими орієнтирами для руху і в XXI столітті».

Джерело: сайт ФБФ

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.