Відпустка з Богом

original-130834665121У цьому короткому роздумі ми будемо говорити не про популярний пасторальний захід для дітей і молоді, уже півтора десятиліття успішного триває на багатьох греко-католицьких парафіях Галичини. Ми спробуємо роздумати над тим, як у гарячу літню пору, час відпусток і «мертвого сезону» липня-серпня перебувати «в контакті» з Богом, а не робити своєму християнству «відпустку» чи «канікули».

Минулі три місяці з половиною місяці для християн були дуже насиченими. В «церковному», богослужбовому плані. 27 лютого розпочався Великий піст. Традиційно для цього часу багато людей відвідували храми, навіть ті, хто ходить до Церкви украй рідко – приступали до Святих таїнств Покаяння і Євхаристії. Потім були Великодні свята. Час, який теж є приводом до духовного пробудження, відвідання храму, участі Святих Таїнствах. Крім того, більша частина сорокаденного Великоднього періоду припала на травень – місяць в якому традиційно для Львова і всієї Галичини вечорами у храмах служать «маївку» – Молебень до Богородиці, який є традиційно дуже популярним і відвідуваним. Потім було Вознесіння. Також травень відомий у Галичині, як час трьох величезних прощ – до Унева, Крехова і Гошева, що традиційно збирають десятки тисяч вірних. Потім було свято Зіслання Святого Духа – по-народному «Зелені Свята» – теж популярні в народі «духовні події», адже супроводжувались молитвами за померлих, «замаюванням» домівок і т.п..

Зараз усі ці «особливі» з огляду Літургійного року події минули. Настало літо. Пора відпусток. Часто до вірних приходить спокуса «відпочити» також і від відвідування храму. Для ілюстрації такого бажання розповім історію, котру свого часу почув від знайомого священика, котрий служить у Філадельфійській архиєпархії УГКЦ. Примірно в липні до нього підійшов один його парафіянин і попрощався, сказавши, що «побачимось через місяць», на що отець запитав чи той парафіянин кудись їде. Відповідь була така: «Ні, нікуди не їду, лишаюсь вдома, але у мене відпустка тому всі дні проводитиму на океані, а від всього іншого буду відпочивати – від Церкви у тому числі».  Коли отець пояснював своєю парафіянину, що Бог відпустки не має ми – християни, також не маємо «відпустки» від свого християнства – той був дуже здивований…

Часом і у нас може така спокуса виникнути. Часто лунають фрази, на кшталт цитованої вище, що у час відпусток треба відпочивати. Та чи можемо ми відпочивати від Бога і від спілкування із Ним?

У гарячу літню пору є можливість охолонути у своїх стосунках із Богом. Як ми писали вище великих «літургійних приводів» відвідувати храм влітку мало. В червні свята Пресвятої Євхаристії і Христа Чоловіколюбця, в липні – Різдво Івана Хрестителя і свято святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Ці свята дещо розкидані у часі, а пора жарка, відпустки на носі, або і уже тривають, тому багато хто вважає цілком нормальним «закинути» богослужбове життя «до кращого випадку», а «кращим випадком» однозначно є суперпопулярне свято Преображення Господнього (в народі – Спаса), адже літо, гарна погода, всі відпочили, засмагли і накупались, можна вдягнути красивий світлий одяг, взяти в руки кошичок і «піти до церкви», адже як ми вже говорили в нотатках неодноразово, найвідвідуванішими храми стають у празники, коли в церкві «щось святять».

Іншою проблемою є особиста, приватна молитва. Якщо вже від літургійної є спокуса відпочивати, то від приватної – тим більше.

Очевидно, що спокуси, описані вище, треба долати. Очевидно, що ми – християни, не маємо права навіть у час відпочинку втрачати зв’язку із своїм Богом. Очевидно, що ми маємо відвідувати храм не лише у «особливі» святкові дні, але й у «рядові» неділі Літургійного року.

Часто нагодою відмовитись від літургійної молитви на відпочинку є, начебто, відсутність храмів. Справді раніше із цим виникали проблеми, адже багато галичан греко-католиків, коли їхали відпочивати на Одещину, Миколаївщину, Херсонщину чи Крим не знаходили там храмів своєї конфесії. Очевидно, що після окупації до Криму відпочивати ніхто не поїде. А от у перелічених вище областях храми Одеського Екзархату УГКЦ таки діють. Як бути, якщо їх все-таки немає, або вони є дуже далеко і добратись до них важко або нереально, то вірним-католикам дозволяється участь у богослужінні Православної Церкви. Детальніше про це – тут (http://catholicnews.org.ua/vazhki-pitannya-chi-mozhe-katolik-prichashchatisya-v-pravoslavnomu-hrami-i-navpaki).

На завершення хочеться заохотити усіх нас бути чутливими і наполегливими у духовному житті. Пам’ятати про Того, хто є Джерелом нашого життя, і старатись завжди перебувати у спасительному спілкуванні із Ним через Його Церкву.

Володимир Мамчин

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.