Саме на таку тему дискутували під час молодіжного християнського фестивалю «Вітер-На-Дії», який відбувся 16 вересня 2018 року в УКУ. На жаль, проблема міграції в Україні з кожним роком постає все гостріше. Щороку, за оцінками експертів, понад 67 тисяч молодих людей їдуть навчатися у вищі навчальні заклади інших країн і ця тенденція зберігається, збільшуючись щороку на 20%. Загалом, понад 7 мільйонів українців працюють та проживають поза межами України.
Що ж спонукає молодь та старші покоління виїжджати закордон?
Найперше, активна міграція є одним із трендів сучасного глобалізованого світу. У Європі, навчання та проживання у різних країнах є звичною справою, адже це збагачує новим досвідом:
«Досвід міжнародної роботи це лише плюс. Я працюю в проектному менеджменті і часто бачу, що якщо перемішати команди, то це корисно. Проте при цьому слід розділяти тимчасовий переїзд закордон на навчання чи роботу і зміну проживання як таку. Зрештою, і у Львові ми бачимо, що є певні спеціальності, які викликають стабільний попит у іноземних студентів», – зазначив консультант з проектного управління Сергій Потапов.
Окрім здобуття освіти все частіше в Україну почали запрошувати іноземних спеціалістів для участі у проектах та на контрактну роботу. Зокрема, у таких сферах як ІТ, медицина, електроніка, інженерія, біохімія. Отож, не лише Європа є цікавою для українців, але і для Заходу є цікавою Україна.
Цю думку підтверджує і молода винахідниця Соломія Леньо, яка, маючи можливість обрати навчання у закордонному вузі, залишилася навчатися в Україні: «При вступі я мала добірку певних університетів, які пропонували мені знижку на навчання. Це, зокрема, і виші США, проте свій вибір я зупинила саме на УКУ. Університетська освіта базується на вивченому у школі. Вважаю, що наша освіта є сильнішою за закордонну, тому, найперше, було би недоцільно платити кошти за те, що я вже вивчала. Також мене завжди ображали фрази типу «що цікаво у нас є?». Тому такою своєю позицією я можу популяризувати наш український вуз, що справді творить якісну освіту. (…) Ступінь магістра я планую здобути у закордонному вузі, проте отримавши освіту, хочу повертатися працювати саме сюди».
Павло Смицнюк, науковець, що вивчає богослов’я, свою вищу освіту здобув закордоном. Це Італія, Греція, Велика Британія. На його думку, у сучасному світі, коли все швидко розвивається та змінюється, питання про те, чи відкриває виїзд закордон нові можливості чи, навпаки, є негативним фактором для країни не можна ставити так однозначно:
«Думаю, що це не дві альтернативи, які виключають одна одну. Я виїхав з України в 17 років. Думаю, що такий досвід потрібний. Моя докторська пов’язана із Індією і я багато їздив цією країною. Що мене здивувало, то це те як багато західних людей там живуть. Що це означає? Напевне, матеріальний достаток і те, що ми називаємо рівнем життя не є єдиною ціллю. Є різні випадки. Є люди, які виїжджаючи закордон почувають себе нещасними, є такі, які почувають себе щасливими. Тому, напевне, не треба так різко ставити запитання. Думаю, що сьогодні можна комбінувати і життя закордоном, і життя в Україні».
Важливо зазначити, що і українці, які все ж залишилися проживати закордоном у силу тих чи інших обставин, можуть розвивати свою державу, долучаючись до акції, волонтерських проектів, підтримуючи армію та створюючи організації чи об’єднання у різних країнах.
Підсумовуючи, можна сказати, що проживання, робота чи освіта у іншій країні безперечно відкривають нові можливості, проте люди, що здобули такі знання та досвід, повинні повертатися та розвивати власну державу.
Підготувала: Мар’яна Зеленюк
Повязані записи
