Імам Мурат Сулейманов: “Через війну українці особливо відчули цінність життя, сім’ї і віри”

Ісламська громада Львова від початку повномасшабної війни активно включилася у допомогу біженцям та всім потребуючим людям. Зараз мусульмани переживають особливий період – Священний місяць Рамадан. Про піст під час війни, чому Всевишній допускає страждання людей та як знайти сенси, попри всі випробування, ми поспілкувалися із імамом Ісламського культурного центру у Львові імені Мухаммада Асада, Муратом Сулеймановим.

-Знаємо, що з початком повномасштабної війни в Україні, мусульманська громада Львова активно долучилася до соціального служіння, зокрема волонтерства. Розкажіть, як виникла така ідея, чому вирішили допомогти саме у цій сфері?

– Насправді для нас було шоком, що війна стане настільки повномасштабною, зачепить абсолютно усі сфери життя. До Львова від початку війни почало прибувати чимало біженців. Серед них, чимало й мусульман. Перше, куди вони йшли, це був Ісламський культурний центр імені Мухаммада Асада у Львові.  Бо вони розуміли, що це місце, де можна довідатися необхідну інформацію, трохи побути.  І часто я чув про такі випадки, що у дорозі до Львова, люди стояли у потязі 3 доби. Тому ми відразу почали їм допомагати. Давали можливість побути у Ісламському центрі кілька днів, але у нас нема достатніх приміщень, щоб люди могли залишитися на довший час. Адже саме тут ми щоденно звершуємо молитву. Але перші три тижні від 50 до 70-ти осіб у нас перебувало кожного дня. Потім, ми створили команду відповідальну за їжу, інформацію та зустріч переселенців. Також у нас були групи відповідальні за телефонну лінію. Бо постійно біженці телефонували і ставили чимало питань організаційного характеру. Також коли хтось хотів на тривалий час залишитися у Львові, то ми теж моніторили цю інформацію.щодо того як знайти гуртожиток чи таке інше. Ми розуміли, що дуже багато переселенців гуртуються на Залізничному вокзалі. Тому ми взяли із собою чай, каву, зробили бутерброди і пішли туди. Бо там люди теж часто розгублені, вони не знають куди їм іти. І щоб просто так не стояти, то роздавали чай, спілкувалися з людьми, інформували. Також ми допомагали літнім людям нести валізи у необхідне місце. А зараз під час Рамадану ми в Ісламському культурному центрі готуємо їжу і 80% хто до нас приходить, це є переселенці. 

-Зараз трохи зменшився потік біженців, на Ваш погляд, так?

-Так, люди потроху почали повертатися до Києва. Бо там є житло, комусь там  дешевше знайти кімнату. Також чимало поїхали за кордон. Також люди їдуть назад на Сумщину. У нас дві родини звідти були десь 25 днів, вони тепер теж назад повернулися. Важко людям бути поза своїм домом. 

-Зараз багато християн ставлять питання: “Чому Всевишній дозволяє такі страждання?”. Яка відповідь на це з погляду Ісламу?

– У Ісламі є таке поняття про напередпризначення. Тобто долі. Тобто те, що стається так і повинно бути. З нашого людського погляду це дуже погано. Але є інша сторона.  Те, що з вами відбувається поганого – це те, що зробили ваші руки. Іноді буває так, коли людина забуває про Бога. Вона працює, нічого не хоче і дозволяє собі робити те, що гніває Всевишнього. Вона розуміє це, але все одно гнівить Бога. І тоді Він дає випробування. Я думаю, що кожен українець зараз по-особливому розуміє цінність життя, сім’ї, звертання до Бога.  Ми розуміємо, що, наприклад, у Ісламі кажемо, що все відбувається, то все від Бога. Але ті люди, які роблять зло, неодмінно будуть відповідати. Якщо не у цьому житті, то 100% у наступному.  Коли буде Судний день, то будуть відповідати за кожну секунду свого життя. Думаю, що з цього всього що відбувається, ми можемо винести важливі уроки для себе. Впевнений, що все буде добре і зло буде подолане. Я розмірковував про те що робить зараз росія, путін, його оточення, таких людей дуже багато. Вони були свого часу у Європі, Америці, Іраці, також в Арабському світі є такі люди, у Китаї. Але молимося, просимо Бога, особливо у цей місяць Рамадан цей місяць милості. 

-А як Ви думаєте, духовність – це можеш бути антидот проти воєн? Якщо людина більше заглибиться у духовний світ, то можливо зла стане більше у світі? Це можливо, на Ваш погляд?

–   Я думаю, що так. Вона віра завжди повинна бути. Тому  що віра дає спокій. Дає чітке розуміння що правильне, а що неправильне, коли є віра то є страх Божий. Розуміння того, що ти не будеш робити якісь речі у своєму житті, бо вони неприпустимі в контексті твоєї віри.   Всевишній кожному дасть по заслугах. Він нешадний у покараннях, тому люди, які роблять зло неодмінно дадуть відповідь. Зокрема ті мусульмани, які беруть зараз участь у війні на боці росії. Бо у Корані сказано, що якщо віруюча людина вбиває віруючу людину, то це неодмінно веде то пекла. Тому я не знаю як вони так можуть. Нема слів.

-Блаженніший Святослав в УГКЦ і Митрополит Епіфаній з ПЦУ сказали про те, що піст може бути ослаблений з огляду на війну.  Чи у мусульман України теж можуть бути такі послаблення?

-Так, якщо у Маріуполі, чи в інших гарячих точках людина перебуває, то може не тримати піст Рамадан.  Але тоді коли будуть більш сприятливі обставини, то особа зможе протримати цей піст. Тобто це буде своєрідний духовний борг.  Всевишній не бажає складнощів для вірян. Якщо я розумію, що мені важко поститися, то можу не робити піст, але раніше його протримати.

-Зараз у багатьох людей у серці багато ненависті. Як бути з духовного погляду на це? Чи допустимі саме такі емоції, переживання?

-Дуже важливо, щоб злість не переходила межі. Тобто щоб на війні ми не ставали садистами. Всевишній каже, що якщо хтось нападає на вас, вбиває вас, то треба давати відсіч, відповідати тим самим. Якщо вас вбивають, ви теж можете вбивати, але не переходити меж, не насолоджуватися злом. Думаю, що росіяни, які напали на Україну перейшли межі людяності. Потрібно себе завжди контролювати.  І  розуміти, що зло завжди було насправді. Завжди були війни, люди які чинять зло. Але я думаю, що це милість Всевишнього, коли людина милосердна. Коли у її серці немає зла, вона хоче щоб було добро.

-Поділіться особливо вашим секретом духовної стійкості.

-Це Коран. Читання Корану, розуміння його. Тому що Коран це спокій. Читаєш Коран, зустрічаєш аяти і маєш відчуття, немовби Коран був зараз низпосланий.  Там підняті дуже актуальні теми, історії, події. І розумієш, що є декілька історій, обставин дуже схожих на ті, які переживає зараз Україна. І вчитуючись у них, розумієш, що в Україні все ще неодмінно буде добре. Є аят у Корані, коли Всевишній каже про те, що те, що для вас здається не дуже хорошим, або й дуже поганим, наприкінці може виявитися найкращим для вас. І так само те, що ви думаєте є найкращим для вас, може виявитися насправді найгіршим. Так, зараз справді війна. Будь-хто з нас ненавидить це, не підтримує це, але я впевнений, що у майбутньому все буде добре. 

Спілкувалася Оксана Бабенко

Фото із фб-сторінки Ісламського культурного центру імені Мухаммада Асада