Україна зараз знаходиться у пошуку нових моделей регулювання суспільного життя. І, звичайно, як і будь-які інші зміни, цей процес є досить болючим. Але як відомо все нове – це давно забуте старе, й іноді не слід винаходити велосипед, а лиш треба сісти і поїхати на тому, що вже пропонує до використання історична спадщина. Тому не дивно, що проект «Нова українська школа», що з жовтня 2016 року потрохи втілюється в життя Міністерством освіти і науки України, крім якості освіти та системи оцінювання, також наголошує на патріотичному і моральному вихованню юного покоління. Звичайно, в сучасних українських реаліях така орієнтація є досить новою, але якщо розглянути це питання з точки зору довготривалої перспективи, можна побачити навернення сучасної освітньої системи до кращих традицій української освіти, розпочатих ще за часів Київської Русі, де навчання завжди було побудоване на патріотизмі і християнських цінностях.
А за вихованням так званих «християнських цінностей» в системі сучасної освіти відповідає предмет «Основи християнської етики», від викладання якого або відмовляються, або ж вводять у навчальний план, але за його висвітлення беруться досить поверхнево і не серйозно. Через таку негативну тенденцію у молодих батьків, недавніх школярів, часто складається думка, що цей предмет і взагалі треба виключити з навчального плану, бо він є як мінімум нетолерантним до інших релігій, як максимум просто непотрібний дітям. Тому коли Департамент освіти і науки Львівської ОДА видав наказ про «Зобов’язання керівників загальноосвітніх закладів передбачити у навчальних планах усіх класів 0,5-1 годин християнської етики за рахунок варіативної частини навчальних планів», – це викликало досить неоднозначну реакцію громадськості. Ми звернулись до Галини Сохань, авторки підручників «Основи християнської етики», а також кандидатки філологічних наук, аби вона пояснила в чому ж полягає важливість цього предмету і чим викликана така моментами негативна реакція на його обов’язкове вивчення.
Про предмет «Основи Християнської етики»
«У школі повинна бути етична складова, яка не стільки подаватиме знання, що таке, для прикладу, любов, милосердя, взаємоповага, а через конкретні життєві ситуації, біблійні приклади формуватиме в учнів уміння бути добрим, яким способом можна проявляти свою любов до Батьківщини, навіть як можна скористатися тою свободою вибору, яку Бог дав кожній людині. Сьогодні є суспільний запит на формування етичних цінностей любові, навіть терпеливості у зв’язку з подіями на сході України, терористичними актами в Європі».
Про страх перед «обов’язковістю» цього предмету
«Християнська етика є у варіативній складовій навчального плану, тобто вивчається учнями лише тоді, коли є письмова згода їх батьків. Про це зазначено у щорічних методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України. Ніхто не може заставити учня вивчати християнську етику, якщо з якихось причин його батьки та він не хочуть цього робити. Водночас не бачу жодних підстав для обговорення, чому вивчають християнську етику в школі. Це демократичний підхід, якщо є запит учнів, батьків, то освітній заклад має створити умови для вивчення християнської етики. До того ж є грифована МОН України навчальна програма, підручники. Це право дитини, і воно повинно бути реалізоване в демократичному суспільстві».
Про підходи до викладання «Християнської етики» в школах
«Якщо говорити про методику викладання християнської етики, вже кажу: так, як викладалася християнська етика 10-15 років тому, не можна викладати сьогодні. Це застарілі методи. Світ зараз дуже мобільний. І в методиці також. Учні повинні побачити, що вивчати християнську етику можна:
– креативно (скажімо, вчитель, викладаючи християнську етику, повинен враховувати аудиторію, з якою він працює. Якщо це, для прикладу, учні школи, у якій є поглиблене вивчення англійської мови, то ту ж англійську вони повинні чути і на уроках християнської етики. Так, вчителю це складно. Але сьогодні в Україні ми маємо такий освітній досвід. Є видана методична література для християнського дозвілля, де через вивчення християнських цінностей учень вивчає англійську. Хіба не можна говорити про любов, повагу англійською? Проблема в іншому, сам учитель повинен готовий бути до того, що йому також треба братися за англійську мову. І на уроці це вже не авторитарний стиль навчання, а вчитель і учні є партнерами у навчанні. Сьогодні є приватні школи, засновниками яких є Церкви, релігійні організації, і там навчання двомовне. Інший приклад, якщо це заклад, скажімо, медичного спрямування, то про християнські цінності можна говорити крізь призму Біблії і медицини. Можливо, хтось буде і здивований, але в Біблії, християнському вченні можна знайти багато добрих порад щодо здорового способу життя (апостол Павло закликає не впиватися вином), як надавали першу медичну допомогу у давнину. Пригадуєте притчу про доброго самарянина, який врятував побитого єврея, він обробив йому рани оливою і вином? З медичної точки зору ці речовини – це своєрідні антисептики, які в той час були під рукою і їх найлегше було використати. Інший факт: євангелист Лука, окрім того, що був художником (припускають, що він написав ікону Богородиці), ще й був лікарем. Не кажу вже про духовну підтримку настанов Ісуса Христа для хворих, яких він зціляв: «Віра твоя спасла тебе». Адже і у хворобі треба мати віру і сильну емоційну та духовну підтримку.
Про християнські цінності можна говорити і через музичне мистецтво. Найперше, що кожному прийде до думки, це, очевидно, колядки, щедрівки, вертеп. Це добре, але цього замало. Візьмімо Старий Завіт, цар Давид був псалмоспівцем. У його псалмах згадується багато музичних інструментів, які старозавітні люди використовували при співі. Ті інструменти можна ілюструвати, провести паралелі з музичними інструментами України.
Можна наводити ще безліч тематичних прикладів. Коли працюю з вчителями, студентами, це обговорюємо, диспутуємо. Адже інтегроване навчання якраз актуальне для сучасної школи.
-затребувано. Серед восьми компетентностей, які зазначені в Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради (ЄС) «Про основні компетенції для навчання протягом усього життя» від 18 грудня 2006 року є підприємливість, іншими словами, уміння давати собі раду в житті. З цієї тематики був проведений семінар для вчителів християнської етики і правознавства. На уроках християнської етики доцільне моделювання життєвих ситуацій, і прогнозоване їх вирішення з морально-правової точки зору. Для прикладу, багато з нас пам’ятає притчу про таланти: коли слуги отримали від господаря різну кількість талантів, і їх завдання було примножити таланти і розвивати їх, а не, як останній слуга, закопати в землю. І в результаті ті, що працювали, отримали ще більше, а той, який все продармував і втратив й те, що мав. Паралель з нашим життям: таланти, дані нам Богом, треба вміти розвивати, щоб отримати результат. Наступне, зараз багато говорять про лідерство, є школи лідерства. Звичайно, всі лідерами не будуть. Але на прикладі біблійних постатей, їх життя можна повчитися лідерству.
– ненав՚язливо. Сьогодні вчитель не повинен авторитарно працювати з учнями, це позавчорашня методика, а навпаки – використовувати демократичний підхід у навчанні. Право школяра вибирати християнську етику чи ні. Натомість, на жаль, сьогодні це буде більша проблема для самого вчителя. Я і студентам, і вчителям кажу, що кожен з нас має працювати так, щоб учневі захотілося прийти на той урок і вивчати християнську етику. Цей предмет треба вміти по-доброму рекламувати і запропонувати якісні освітні послуги. Я пригадую одне із занять зі студентами, коли ми говорили про наочні методи навчання. Багато захопилося способами виготовлення різдвяних листівок, великодніх писанок, окремо про сакральне мистецтво тощо. Натомість один зі студентів сказав, що це не для нього, натомість він продемонстрував виставки різдвяних та великодніх сувенірів у різних куточках світу через віртуальну екскурсію в інтернеті. Це супер, що є різні підходи, смаки, захоплення. І вчителю це треба враховувати. Інший важливий момент – треба навчатися поважати твердження, висловлювання один одного, навіть коли вона суперечить вчительській. Якщо учень буде боятися вчителю висловити свою думку, бо вона в нього інша, такий вчитель приречений на втрату учнів на уроках християнської етики.»
Про негативні відгуки
«Є і негативні відгуки щодо християнської етики. Я цього не приховую. Якщо є негативні відгуки, факти, то кожен випадок треба розглядати окремо. Не можна на основі якогось одного негативного випадку робити висновок щодо якості викладання християнської етики загалом. Є і багато позитивних прикладів, коли учні, скажімо, на Різдвяні свята не лише ставлять вертепи, колядують, а й роблять подарунки і відвідують самотніх, хворих. Є християнські табори, є екскурсії з метою вивчення сакральних пам’яток рідного краю, проводяться дискусійні семінари. Особисто я проводжу багато публічних заходів на моральну тематику у співпраці з окремими закладами. Рада буду запросити Вас, будь-кого, хто цікавиться християнською етикою».
Про особистий досвід у викладанні і написанні підручників
«Мені також буває важко, інколи опускаються руки, але є кагорта вчителів, учнів, які не дадуть забути про себе і християнську етику. Для прикладу, сумнівом було для мене, чи братися мені за написання підручника для учнів 7 класу. Сьогодні за моїм авторством, співавторством зі своїм чоловіком Ігорем Гусаковим є підручники для 5-6, 8-11 класів. Це дуже складно писати новий підручник, бо є нові вимоги. Натомість є багато тих, хто чекає на той підручник. Зворушливий приклад: Роман – учень однієї зі шкіл Дрогобича час від часу запитує мене через електронну пошту, коли буде 7 клас, бо він вже має підручники для інших класів, а ще не вистачає для 7 класу. Коли я відповіла, що почала працювати, але це не так легко і швидко, він написав, що готовий допомогти, якщо мені буде потрібна його допомога. Вордівський файл «7 клас. Підручник» є на робочому столі мого ноутбука, і коли кожного разу сідаю працювати, то налаштовую себе на те, що треба щось ще написати для 7 класу, бо є ті, яким це потрібно, які чекають методичних розробок. Є багато інших прикладів. Я розумію, те, що я роблю, комусь потрібно. Є люди, які надихають, за них я вдячна Богу, як і за тих, хто критикує – вони заставляють триматися в тонусі. Християнська етика потрібна, але методику і підходи треба змінювати».
Підготувала Мар’яна Болобан
Повязані записи
