Католик не може голосувати за політика, який виступає за аборти — це, здавалося б, є очевидним. Однак польський депутат Сейму Роман Ґєртих процитував лист кардинала Ратцінґера, щоб показати, що, мовляв, іноді можна підтримати і такого політика. Що ж насправді написав префект Конгрегації доктрини віри про голосування за прихильників абортів?
«Gazeta Wyborcza» напала на священника — в цьому немає нічого дивного, але цього разу йдеться про важливе питання. Священнослужитель (а саме о. Славомір Абрамовський з Варшави) написав у соціальних мережах, що католик не може голосувати за прихильника абортів і нагадав, що гріх аборту передбачає відлучення від Церкви (екскомуніку). У зв’язку з цим «GW» наводить думку професора Павла Борецького, який стверджує, що «парафіяльні священники не мають права проголошувати відлучення від Церкви».
Парафіяльні священники й справді не мають права проголошувати відлучення (екскомунікувати), але вони зобов’язані нагадувати людям про те, за що екскомуніка накладається, і взагалі навчати, що є добре, а що — зле. Це значна частина служіння священника, і тут немає жодної суперечності. Що стосується згубності аборту, то ситуація зрозуміла, і автоматичне відлучення від Церкви за здійснення аборту чітко зазначене в каноні 1398 Кодексу канонічного права.
Кардинал згідно зі словами депутата Сейму
Текст у «GW» з’явився невдовзі після публікації запису, в якому Роман Ґєртич говорить про подібну ситуацію. Політик, який зараз пов’язаний з Громадянською коаліцією (Koalicja Obywatelska), стверджує, що католик може голосувати за Рафала Тшасковського, попри його відверту підтримку абортів на вимогу.
Як і у випадку з текстом у «GW», запис Ґєртича можна було б не брати до уваги, оскільки не дивно, що депутат від «Громадянської коаліції» підтримує кандидата від цієї політичної сили і намагається якось його відстояти. Однак колишній голова «Młodzieży Wszechpolskiej» («Загальнопольської молоді») використовує аргумент, який може викликати плутанину.
А саме – він посилається на лист кардинала Йозефа Ратцінґера від 2004 року, з якого нібито випливає, що католик може іноді голосувати за політика, який підтримує аборти.
Що ж насправді міститься в цьому листі?
Однозначне засудження
Перед президентськими виборами 2004 року американські єпископи створили групу, яка мала вирішити, чи можна приступати до Святого Причастя політикам, які виступають за аборти (тоді балотувався демократ Джон Керрі, формально католик і водночас прихильник абортів). Єпископат США надіслав запитання до Святого Престолу. Відповідь – або репліку – видав префект Конгрегації доктрини віри кардинал Йозеф Ратцінґер.
«Церква навчає, що аборт або евтаназія є тяжким гріхом», — підкреслив кардинал. — «Енцикліка “Evangelium vitae”, говорячи про судові рішення або цивільні закони, які дозволяють або заохочують аборт або евтаназію, стверджує, що існує “серйозний і чіткий обов’язок протистояти їм з міркувань совісті. […] Несправедливий закон, такий як закон, що дозволяє аборт або евтаназію, ніколи не може вважатися гідним дотримання або просування шляхом участі в пропагандистській кампанії на користь такого закону або шляхом голосування за нього” (п. 73). Християни мають “серйозний обов’язок совісті не брати формальної участі в практиках, які, навіть якщо вони дозволені цивільним законодавством, суперечать Божому закону. З моральної позиції, формальна співпраця зі злом ніколи не є дозволеною. […] Така співпраця ніколи не може бути виправдана ні посиланням на повагу до свободи інших, ні апеляцією до того, що цивільне законодавство дозволяє або вимагає цього”» (п. 74).
Як він підкреслив, не всі етичні питання є однаково важливими, як, наприклад, питання абортів та евтаназії.
«Навіть серед католиків можуть існувати законні розбіжності щодо ведення війни і застосування смертної кари, але не щодо абортів і евтаназії», — зазначив префект Конгрегації доктрини віри. Далі кардинал Ратцінґер чітко пише, що політика, який агітує за аборти, слід закликати до порядку, а якщо це не вдасться, то відмовити йому у Святому Причасті, що, як зазначив кардинал, є не покаранням, а реакцією на факт.
Важливе, як життя
У своєму записі Роман Ґєртич посилається на примітку в кінці листа. Повністю вона звучить так:
«Католик буде винним у формальній співпраці зі злом і недостойним прийняття Святого Причастя, якщо він свідомо проголосує за кандидата саме через його згоду на аборт і/або евтаназію. Коли католик не поділяє позицію кандидата на підтримку абортів та/або евтаназії, але голосує за цього кандидата з інших причин, це вважається віддаленою матеріальною співпрацею, яка може бути дозволена, якщо на те є відповідні причини».
Ця заява має бути доказом того, що кардинал Ратцінґер дозволив голосувати за політиків, які підтримують вбивство зачатих дітей.
Фундаментальне питання, однак, полягає в тому, що таке «відповідна причина»? Аборт (і евтаназія) — це питання життя і смерті, тому, безумовно, відповідними не можуть бути причини, пов’язані, наприклад, з податками, міграцією або соціальними витратами. Це має бути — я не бачу іншого логічного висновку — питання, яке також стосується людського життя.
Якби, наприклад, один політик виступав проти абортів, але хотів розбомбити лікарню, а інший — за аборти, але захищав пацієнтів, тоді, можливо, можна було би говорити про відповідність (пропорційність) причин. Але це суто теоретичні міркування. Я не знаю жодного реального випадку, який би їм відповідав.
Не слід підтримувати
Сам кардинал Ратцінґер, до речі, вже висловлювався з цього приводу раніше. Конгрегація, яку він тоді очолював, у 2002 році видала доктринальну Ноту, посилаючись на енцикліку Івана Павла ІІ «Evangelium vitae». У цій записці говориться:
«Іван Павло ІІ, в дусі незмінного вчення Церкви, неодноразово нагадував нам, що всі, хто бере безпосередню участь у роботі законодавчих органів, мають “конкретний обов’язок виступати проти” будь-якого закону, який становить загрозу для людського життя. Вони зобов’язані — як і кожен католик — не брати участі в пропагандистських кампаніях на користь таких законів, і ніхто не має права підтримувати їх, голосуючи за них».
Цю Ноту можна прочитати тут (польською мовою).
А це повний текст відповіді американським єпископам:
Кардинал Йозеф Ратцінґер, Префект Конгрегації доктрини віри
- Приступання до Святого Причастя має бути свідомим рішенням, заснованим на аргументованій оцінці власної гідності, щоб зробити це, згідно з об’єктивними критеріями Церкви, ставлячи собі запитання на зразок: «Чи перебуваю я в повному сопричасті з Католицькою Церквою? Чи не винен я в тяжкому гріхові? Чи не підпадаю я під покарання (наприклад, відлучення, інтердикт), яке забороняє мені приймати Святе Причастя? Чи готувався я до Причастя, постячи принаймні одну годину?» Нерозбірлива практика прийняття Святого Причастя, лише тому, що я присутній на Месі, є зловживанням, яке необхідно виправити (див. Інструкцію «Redemptionis Sacramentum», пп. 81, 83).
2. Церква навчає, що аборт або евтаназія є тяжким гріхом. Енцикліка «Evangelium vitae», звертаючи увагу на судові рішення або цивільні закони, які дозволяють або заохочують аборт або евтаназію, стверджує, що існує “серйозний і чіткий обов’язок протистояти їм з міркувань совісті. […] Несправедливий закон, такий як закон, що дозволяє аборт або евтаназію, ніколи не може вважатися гідним дотримання або просування шляхом участі в пропагандистській кампанії на користь такого закону або шляхом голосування за нього” (п. 73). Християни мають “серйозний обов’язок совісті не брати формальної участі в практиках, які, навіть якщо вони дозволені цивільним законодавством, суперечать Божому закону. З моральної позиції, формальна співпраця зі злом ніколи не є дозволеною. […] Така співпраця ніколи не може бути виправдана ні посиланням на повагу до свободи інших, ні апеляцією до того, що цивільне законодавство дозволяє або вимагає цього” (п. 74).
3. Не всі моральні питання мають таку ж вагу, як аборт і евтаназія. Наприклад, якби католик полемізував зі Святішим Отцем щодо застосування смертної кари чи рішення про початок війни, він не вважатиметься недостойним через це приймати Святе Причастя. Хоча Церква закликає цивільну владу шукати миру, а не війни, і проявляти розсудливість і милосердя, призначаючи покарання злочинцям, все ж таки можна взятися за зброю, щоб дати відсіч агресору або застосувати смертну кару. Навіть серед католиків можуть існувати законні розбіжності щодо ведення війни та застосування смертної кари, але не щодо абортів та евтаназії (пізніше Папа Франциск, всупереч Традиції Церкви, вніс тезу про повне несприйняття смертної кари католиками, ред.).
4. Крім індивідуального судження про те, чи гідна людина приймати Євхаристію, служитель Причастя може опинитися в ситуації, коли він повинен відмовити комусь у прийнятті Причастя, наприклад, у випадках проголошеного відлучення, заборони або впертої наполегливості в явному тяжкому гріхові (пор. кан. 915).
5. Що стосується тяжкого гріха аборту або евтаназії, коли стає очевидною формальна співпраця людини (у випадку з католицьким політиком — послідовна агітація і голосування за право на аборт і евтаназію), з нею повинен зустрітися її душпастир, ознайомити її з вченням Церкви, та повідомити, що до усунення поточної ситуації гріха їй не слід приступати до Святого Причастя, а також застерегти, що в іншому випадку їй буде відмовлено в Євхаристії.
6. Якщо «ці запобіжні заходи не спрацювали або були неможливими», а особа, про яку йдеться, наполегливо просить прийняти Святу Євхаристію, служитель Святого Причастя повинен відмовити їй у Причасті (див. Декларацію Папської ради у справах законодавства «Святе Причастя і розлучені католики, які перебувають у цивільному повторному шлюбі» [2002], № 3-4). Це рішення, власне кажучи, не є санкцією чи покаранням. Служитель Святого Причастя також не судить про суб’єктивну провину особи, а радше реагує на публічну недостойність особи приймати Святе Причастя через об’єктивну ситуацію гріха.
[N.B. Католик буде винним у формальній співпраці зі злом і недостойним прийняття Святого Причастя, якщо він або вона свідомо голосує за кандидата саме через підтримку цим кандидатом абортів та/або евтаназії. Коли католик не поділяє позицію кандидата на підтримку абортів та/або евтаназії, але голосує за нього з інших причин, це вважається віддаленою матеріальною співпрацею, яка може бути дозволена, якщо на те є відповідні причини].
Джерело: OPOKA
Також читате: Аборти: тяжкий гріх чи право?
Майже абортований: 5 фактів про спікера цьогорічного «Маршу за життя»
О. Яцек Салій OP: Зачаті діти — наші ближні
Повязані записи
