Владика Венедикт на Преображення ГНІХ: «Немає значення, які плоди ви принесете до храму. Головне те, що ви їх несете Богові на знак вдячності, що Він їх нам дає»

19 серпня Церква святкує Преображення ГНІХ. В народі це свято називають «Спас». Цього дня християни приносять до храму плоди, щоб там їх освятити. Про те звідки пішла така традиція та духовне значення свята розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

 

 

 

У всьому Новому Заповіті в різні моменти земного життя Ісуса Христа здебільшого показувалася Його людська природа.  Від Його народження у Віфлеємі аж до Його смерті на хресті. Попри це у деяких епізодах Його життя ми бачимо, як проявляється божественна Його природа. Саме таким епізодом є Преображення. Ця подія відбулася незадовго перед Його страстями. Господь тим самим прагнув показати своїм учням своє божество, щоби скріпити їх, тоді, коли прийдуть Його страждання, щоб вони побачили у Ньому Бога. Момент Преображення показує божественність Христа.

Подібно, як у нашому житті, ми, люди, встаємо і падаємо, однак у певні моменти свого життя ми також переживаємо Преображення. Глибокий досвід Бога, преображення самого себе. Тоді ми відчуваємо наскільки ми покликані до святого і праведного життя. Так, як тоді Христос показав своє божество, так само і тепер у нашому житті Бог показує дуже часто нашу святість і переміну в тих чи інших життєвих обставинах.

 

 

 

Гадаю, місцем зустрічі обох Заповітів є особа Йоана Предтечі. Перехід Старого Заповіту у Новий є невловимим до кінця для нашого розуміння. Однак момент Преображення являє союз обох Заповітів. Бо поруч із Ісусом Христом, який преображається, ми бачимо двох праведників Старого Заповіту – Мойсея, законодавця, та Іллю, пророка. Вони, хоч і мали у своєму житті велике покликання від Господа, але й мали свої гріхи та падіння. Ще поруч із Христом були постаті трьох апостолів із Нового Заповіту – Петро, Яків та Йоан. Вони стали свідками Його преображення, а після цього стали свідками Його терпіння. Тут йдеться також і про всю Церкву, її багатогранність, неповторність. Коли поглянути на кожного учасника Преображення (Ісус Христос,Мойсей, Ілля, Яків, Йоан, Петро), то вони усі були різними. Це ще раз нам доводить те, що кожен із нас має різне покликання, однак наші справи та обов’язки – те, що від нас очікує Бог. І місце кожного із нас є місцем, де Бог хоче, щоб ми Йому служили.

 

 

 

У нашому народі часто відбувалася інкультуризація свят. Це свято ми святкуємо саме тоді, коли дозрівають плоди. У цей період Христос, як Спаситель нам являється. Він той, який показується у Преображенні, як Бог, який прийшов освятити і спасти людину.

 

 

Ще у IV столітті християни продовжували традицію «обраного народу». Вони приносили перші плоди до храму для благословення. У ті часи існували спеціальні Чини та молитви, які читалися задля освячення плодів. Тоді християни приносили зернові культури та виноград. У нас дещо інші плоди приносять для освячення. Але немає різниці що ви принесете до храму. Має значення те, що ми приносимо перші плоди Богові, на знак вдячності, що Він їх нам дає.

 

 

 

 

 

 

 

 

За матеріалами “Департаменту інформації УГКЦ”.