Що ви найчастіше просите, коли молитеся за людей, яких любите найбільше? Це питання відкриє багато сторін і тих, хто нам дорогий, і нас самих.
По-перше, чи молимося ми за тих, кого любимо? Молитва ― це один із найсильніших і повних турботи й уваги способів, якими ми можемо висловити комусь свою любов. І все ж часто нам складно продовжувати молитися за інших людей. Через незліченну кількість вагомих причин молитися, ― тобто просити Бога про нескінченну силу, мудрість і любові в житті наших друзів, сім’ї і сусідів, ― ми знаходимо тисячу виправдань, щоб не робити цього. І декому з нас дуже потрібно почути просте нагадування про те, що час зупинитися і помолитися за тих, кого любимо.
Але якщо ми молимося за них, то дійсно має значення те, про що ми молимося. Ми часто просимо Бога про менше, ніж могли б. Принаймні, я знаю, що іноді сам просив про менше, ніж варто було б, ― для моєї дружини, сина, моїх батьків… Коли ми думаємо молитися за тих, кого любимо, наш розум може зосередитися на практичних, земних турботах ― щоб Господь охороняв чи поліпшував їхнє здоров’я і безпеку, або щоб Він підтримав їх у тому, що роблять на роботі, чи що щоб захистив наші стосунки з ними, або будь-які інші щоденні чи щотижневі потреби.
Подібні молитви, добрі й навіть важливі, та не відповідають молитвам, які «зрушують гори», якими ми могли б молитися ― молитвам, якими молився апостол Павло. Якби ми більше молилися так, як молився він, і отримували б відповіді від Бога, то не змогли б не молитися ще більше за тих, кого любимо.
Чому ми молимося про менше
Примітно, що у всіх посланнях Павла його молитви за друзів мають прохань про зміну обставин. З його тринадцяти послань нам відомі буквально десятки способів, якими Павло молився за християн; і все ж він ніколи не просив Бога змінити їхні обставини. Але саме про це багато хто з нас моляться найбільше.
Чому ми схильні молитися за зміну обставин більше, ніж про великі, глибокі й триваліші духовні реалії, в яких ї можемо бачити і мати духовні переживання? Звичайно, причин багато, та можемо спробувати відзначити кілька з них.
По-перше, меншими молитвами легше молитися. Ми природним чином, навіть не знаючи Христа, думаємо (і турбуємося) про здоров’я, роботу, безпеку і конфлікти в стосунках. Не потрібно духовних почуттів, щоб бажати одужання хворого (або щоб здорова людина залишалася здоровою). Навіть ті, хто ненавидить Бога, можуть бажати один одному доброго життя. Але великі молитви, подібні молитвам Павла, не приходять природним чином. Ненависники Бога не будуть молитися такими молитвами. Щоб молитва була цілеспрямованою, пристрасною і наповненою надії, необхідна робота Святого Духа, щоб вказати нам мету, дати сильне бажання і надію. Він відкриває нам очі на приголомшливі реалії, які виходять за межі наших повсякденних обставин.
По-друге, відповіді Бога на наші молитви про більше часто бувають повільними і менш помітними. Якщо ми молимося про зцілення когось, він може видужати лише за кілька днів або тижнів. Якщо ми молимося про безпечну подорож для когось, то дізнаємося, як відповів Бог, впродовж декількох годин. Якщо ми молимося за успішну співбесіду, дуже скоро дізнаємося, як вона пройшла. Та якщо ми молимося про те, щоб Бог зробив брата більш схожим на Ісуса, ми можемо роками не бачити справжнього, що заслуговує на довіру плоду. Якщо ми молимося про те, щоб Бог захистив нашу дитину від сатани і всіх його спокус, ми, ймовірно, не зможемо стати свідками тих тисячів моментів, коли Він це зробив.
Великі молитви вимагають більшої благодаті, більшою віри і великих зусиль, тому що духовна реальність не приходять на думку природним чином, і тому що відповіді на такі молитви часто важче розпізнати ― принаймні, на цей момент. Однак впродовж сотень тисяч років ми будемо бачити цінність цих великих молитов, якими ми молилися, ― молитов, які зсовували гори в серцях людей, викликаючи землетрусу в їх духовних надрах і змінюючи їх становище у вічності.
Сім щоденних молитов
Оскільки Павло писав церквам, майже всі молитви, які маємо в його посланнях, стосуються віруючих. Ми можемо бути впевнені, що він молився наполегливо, пристрасно, зі сльозами за тих, хто гине (Рим. 9: 2-3; Флп. 3: 18-19). Та більша частина того, що ми знаємо про молитовне життя Павла, ґрунтується на тому, про що він молився за своїх братів і сестер по вірі, включаючи ці сім великих молитов ― молитов, якими ми можемо регулярно молитися за послідовників Христа, яких ми любимо більше всього.
1. Ще ширше відкрий їх очі на Тебе.
Молитва ― це один із найсильніших способів турботи і любові, якими ми можемо висловити комусь свою любов. Павло розглядав молитву не як спосіб отримати щось від Бога, але як спосіб отримати більше самого Бога.
Павло молився:
«Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих,
не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах,
щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати;
щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,
яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,
вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде.
І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви,
яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.»(Ефесян 1: 15-20)
Оскільки він почув про їхню віру, він молився, щоб вони побачили Бога. Чи молітеся ви так за віруючих, яких любите? Павло знав, що нам потрібна надприродна внутрішня сила, щоб відчути широту, довготу, висоту і глибину Божої любові до нас у Христі (Еф. 3: 15-18) ― не тільки для того, щоб прийняти її, а й для того, щоб переживати її, і зростати в цьому досвіді. Нам сьогодні потрібна свіжа благодать, щоб знову насолодитися Богом.
2. Наповни їх серця любов’ю до людей.
Якщо Бог відповів на нашу першу молитву за тих, кого ми любимо, ця благодать почне проявлятися в їх любові до інших людей.
«Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді,
щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа,
повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу» (Филип’ян 1: 9-11)
Павло взиває до Бога за цю надзвичайну любов і в інших місцях Святого Письма (1 Сол. 3: 11-13; Рим. 15: 5-6). Він не приймав як належне те, що послідовники Христа будуть любити один одного в достатній мірі. Він просив Бога зробити їх більш і більш люблячими.
Не дивно, що ці перші дві молитви перегукуються з двома великими заповідями Ісуса любити Бога і ближнього (Мт. 22: 37-39). Коли ми йдемо молитися за нашого чоловіка / дружину, наших дітей, сусідів, це дві основні молитви: Боже, відкривай їхні очі ширше й ширше на Тебе і наповнюй до надлишку їх серця любов’ю до людей.
3. Навчи їх мудрості волі Твоєї.
Наші молитви один за одного повинні починатися зі зростаючою любові до Бога і любові до людей, та Павло не задовольняється цими двома великими молитвами. Він сходить і на інші гори в молитві за тих, кого любить. Він молиться за їхню духовну мудрість і розуміння:
«Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога» (Колосян 1: 9-10)
Ми не будемо ходити достойно перед Богом тільки тому, що хочемо цього. Нам потрібно, щоб Бог навчив нас, як це робити. Те, що ми хочемо і чому ми хочемо цього, має величезне значення для Бога, та нам все ще потрібно вчитися ходити. Незалежно від того, як довго ми йдемо, ми все ще десь на шляху до того, щоб «в усьому догоджати Йому», стикаючись із новими можливостями і викликами щодня. Як би далеко ми не пішли, такі кроки потребують духовної мудрості і проникливості, а не просто людської дисципліни і рішучості, тому ми молимося і просимо Бога про те, що нам потрібно знати зараз.
4. Дай їм сміливість говорити про Ісуса.
Доручення, яке Ісус залишив нам, не може бути більш зрозумілим (Мт. 28: 19-20). Ми можемо забути про нього або знехтувати ним у різні періоди свого життя, та це не може статися через неясність завдання. Бог закликає кожного послідовника Ісуса завойовувати душі для Нього і навчити їх коритися всьому, що сказав Ісус. З цією метою Павло пише:
«Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці.
Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, щоб ми могли звістувати тайну Христову, за котру я в кайданах,
щоб я її оголосив, як мені треба говорити». (Кол. 4: 2-4)
І в іншому місці він також просить молитися, «А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого.
Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже.
Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих
і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії» (Еф. 6: 19-20 ).
Бог діє трьома чудовими способами, відповідаючи на такі молитви. Спочатку Він дає нам слова, потім сміливість сказати їх, коли ми можемо бути відкинуті (або ще щось гірше), і, нарешті, Він відкриває духовні очі, щоб люди побачили і зрозуміли Євангеліє Його Сина. Коли ми молимося за віруючих сьогодні, ми можемо молитися про тих же дарах благодаті для успішного свідоцтва.
5. Пішли їм хороших вірних друзів.
Знову і знову в своїх листах Павло молиться про те, щоб Бог дозволив йому бути разом з іншими послідовниками Христа. наприклад:
«Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом? Ніч і день якнайревніше молимося, щоб побачити обличчя ваше та доповнити те, чого бракує вашій вірі» (1 Сол. 3: 9-10; Рим. 1: 9-10; 15: 30-33)
Багато з нас, перебуваючи в здорових церквах, ніколи не відчували такої відчайдушної потреби в спілкуванні, ніколи не затримувалися до пізньої ночі, щиро молячись, щоб нарешті побачити віруючих лицем до лиця. Ми так звикли бачити нашу церковну сім’ю з неділі до неділі (і навіть частіше), що, можливо, забули, наскільки життєво важливе спілкування для християнського життя.
Однак, крім милості Божої і молитов інших людей, кожен із нас може «озлобитися через брехню гріха» (Євр. 3:13) і заблукати через любов до цього світу (2 Тим. 4:10). Отже, одна з найважливіших молитов, якими ми можемо молитися за тих, кого любимо, це молитва про те, щоб Бог дав їм здорову, вірну церкву і декількох благочестивих, вірних друзів.
6. Захисти їх від ворогів душ їх.
Коли ми молимося Богу про те, щоб радість наших близьких в Ньому зростала, їх любов до інших людей ставала сильнішою, і свідчення про Ісуса було більш сміливим, ми повинні знати, що вони зустрінуть опір і ворожість. Павло зустрічав таку опозицію всюди, куди б він не йшов, тому він просив підтримки в молитві:
«А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та звеличувалося, як і у вас, і щоб ми визволилися від безпутніх та поганих людей, бо не в усіх – віра!». (2 Сол. 3: 1-2)
Коли ми молимося один за одного, ми повинні пам’ятати, що «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6:12). Сатана і його армії атакують не випадково і не час від часу, але цілеспрямовано і нещадно. Один із найефективніших способів молитися за наших близьких ― це молитися проти ворогів їхніх душ.
Ми молимося разом з Ісусом: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого» (Мт. 6:13). Не тільки мене, а й нас. Ісус вчить нас не тільки молитися про наших власних інтересах: про наші власні спокуси, про наші проблеми і про постійне переслідування нас гріхів, а й тому, щоб регулярно і пристрасно молитися за інтереси інших людей, щоб вважати їх більш значущими, ніж ми самі ( Флп. 2: 3) в нашій війні проти зла.
7. Зроби так, щоб Ісус прославлявся в їх житті.
Нарешті, моліться, щоб Ісус був прославлений у всьому, що вони роблять.
«Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри; щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа». (2 Сол. 1: 11-12)
Павло об’єднує три великих молитви в одну. По-перше, просіть Бога сфокусувати і очистити їх амбіції. Це не просто наміри, а думки спокою, і не просто будь-які справи, а справи віри. Наші молитви допоможуть захистити їх від поганих рішень і справ, що виходять із егоїстичних мотивів.
По-друге, ми просимо Бога дати їм не просто силу працювати, а Його силу виконати цю роботу. Якщо ці рішення і справи будуть прославляти Бога, вони повинні бути здійснені «Його силою», а не їхньою. Ми хочемо, щоб божественна сила і здатності текли через них, поки вони працюють і служать.
Нарешті, нам потрібно, щоб Бог виконав Свою роботу через них, ― щоб завершити її і зробив плідною (Флп. 1: 6, 11). Іншими словами, нам потрібно, щоб Бог прославлявся в усьому, що вони (і ми) роблять.
Дякуйте Богові за благодать, яку ви бачите
Якщо Бог відповість на ці молитви, згодом ми побачимо плоди, за які ми повинні дякувати Йому, як тільки побачимо їх. Один із кращих способів розпалити багаття наших великих молитов за інших ― це хвалити Бога за те, що ми бачимо Його роботу в них і через них.
Ось молитва, яку Павло писав так само часто, як і інші: «Я дякую Богові за вас». Тому що ваша віра зростає (2 Сол. 1: 3). Тому що ви любите всіх святих (Еф.1: 15-16). Тому що ви берете участь у боротьбі за Євангелію (Флп. 1: 3-5). Тому що ви збагатилися всяким знанням і не маєте недостачі в якому даруванні (1 Кор. 1: 4-7). Тому що Євангеліє поширюється через вас (Рим. 1: 8). Тому що ви не втратили надію на Ісуса Христа (1 Сол. 1: 2-3).
Як часто ми приймаємо свідчення про духовні плодах як належне, дякуючи Богові за менші, другорядні благословення? Великі, більш цінні, більш тривалі справи Божі (подібно семи вищезгаданим) не здійснюються за день або тиждень. Щоб помітити їх, ми повинні придивлятися більш ретельно, впродовж місяців і навіть років. Але коли ми дійсно бачимо руку Божу, яка працює над серцем того, кого ми любимо, не так вже й багато реальностей можуть надихнути нашу віру, посилити нашу радість і зміцнити нашу молитовну життя так, як подібні відповіді на ці молитви.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН, “Дивенсвіт”
Повязані записи
