Блукаючі душі? Суперечка серед екзорцистів, теологів та єпископів

Міжнародна асоціація екзорцистів (AIE) опублікувала внутрішню записку, в якій засуджує теорію «блукаючих душ». О. Гай-Еммануель Каріо, екзорцист і ректор базиліки в Аржантей, попереджає, що багато людей, які вважають, що отримали знаки від померлих близьких, насправді стають жертвами демонічного обману. Душі з чистилища можуть натомість просити про молитву.

Тема «блукаючих душ», яка зацікавила багатьох в Інтернеті, стала джерелом занепокоєння в Церкві, виявляючи розбіжності в поглядах екзорцистів, теологів і єпископів. Виникли питання: чи можуть померлі душі, з дозволу Бога, протягом певного часу перебувати на землі під час свого очищення в чистилищі? А може, така теза підважує вчення про негайний особистий суд після смерті?

Дискусія поновилася в останні місяці, коли Міжнародна асоціація екзорцистів (AIE) опублікувала внутрішню записку, в якій засуджувала теорію «блукаючих душ», згадуючи, зокрема, іспанського екзорциста отця Хав’єра Лузона Пенью та його книгу «Las seis puertas del Enemigo: Experiencias de un exorcista» (Шість воріт ворога: досвід екзорциста) 2017 року. Документ, що просочився в ЗМІ у квітні 2025 року, застерігав від поглядів, які вважаються несумісними з католицькою доктриною.

Тимчасово на землі?

Суперечка загострилася в Іспанії після публікації праці іншого екзорциста, отця Хосе Антоніо Фортеї «Tratado sobre las almas errantes» (Трактат про блукаючі душі) з 2021 року. Обидва автори – досвідчені екзорцисти – припускали, що деякі душі, спасенні, але ще не повністю очищені, можуть тимчасово залишатися поблизу земної реальності, просячи про молитву. Спочатку їхні книги були добре прийняті в деяких католицьких колах, але згодом викликали серйозне занепокоєння єпископів і теологів, які побоювалися змішання між молитвою за померлих і забороненими формами спіритизму.

В результаті «Теорія блукаючих душ» була засуджена провідними теологами та екзорцистами (серед яких – прелат Рубенс Міралья Зані, член AIE в Римі) як теологічно несумісна. У розмові з «National Catholic Register» (NCR) о. Зані нагадав, що «Лист про деякі есхатологічні питання» Конгрегації віровчення від 1979 року чітко відкидає ідею проміжного стану, в якому доля душі залишається невизначеною.

Він також процитував «Praenotanda» (Вступ до ритуалу екзорцизму), що наказує екзорцистам не вірити духам, які видають себе за померлих. Посилаючись на святого Тому Аквінського, він зазначив, що демони можуть імітувати душі померлих, щоб сіяти сум’яття і оману, а позиція Церкви в цьому питанні ґрунтується на Святому Письмі, Традиції та вченні Магістеріуму.

«Хто не згоден із цим, – заявив він, – той знаходиться поза католицькою вірою». На основі свого досвіду прелат Зані підкреслив, що справжнє звільнення завжди відбувається через авторитет Христа в таїнствах і молитві, а ніколи – через уявний контакт із померлими.

Також читайте: Листопад навспак: померлі приходять нам на допомогу. А ми?

Смиренність і каяття

У публічній відповіді на заяву AIE о. Лусон Пенья рішуче відкинув ці звинувачення, стверджуючи, що вони не враховують ширшу традицію Церкви, ігнорують той факт, що його книга спочатку отримала єпархіальне imprimatur (пізніше відкликане іспанським єпископатом у квітні 2025 року після публікації ноти AIE) і плутають теологічну гіпотезу з єрессю. Посилаючись на покійного о. Ґабріеля Аморта, співзасновника AIE, і його книгу «Спогади екзорциста: Моє життя в боротьбі з сатаною», він зазначив, що багато досвідчених екзорцистів зустрічалися з душами померлих, чия смиренність і розкаяність явно відрізнялися від демонічного обману. Отець Лузон Пенья закликав ватиканську Дикастерію Доктрини Віри офіційно роз’яснити це питання, щоб запобігти плутанині в Церкві.

З теологічного погляду цю тезу підтримує також бельгієць Арно Дюмуш, засновник порталу «Docteur Angélique», чий канал на YouTube має понад 100 тисяч підписників. У своїй книзі «Les âmes du Shéol» (Душі в Шеолі) він стверджує, що поняття «блукаючих душ» можна поєднати з класичною теологією, якщо його правильно зрозуміти. «Ці душі не є духами в язичницькому розумінні, – сказав Дюмуш в інтерв’ю NCR, – а душами, які, оскільки ще не готові до детального суду, перебувають між цим світом і наступним у перехідному стані, яким є смерть. Вони можуть з’являтися, просячи про молитву, щоб піднятися вище». Він додав, що Церква ніколи не висловлювалася остаточно з цього питання, і хоча схоластична теологія (зі святим Августином і святим Томою Аквінським) зазвичай відкидає таку можливість, «вона залишається лише школою думки в есхатології, а не догматом».

Також читайте: Душі в Чистилищі завжди допоможуть

Процес смерті

Цитуючи Бенедикта XVI (енцикліка «Spe Salvi», 44–45), Дюмуш вказав на уривок, в якому Папа згадує про «проміжний стан між смертю і воскресінням», в якому остаточний вирок ще не винесено. Папа пояснює, що деякі душі «вже мучаться… або, навпаки, вже насолоджуються тимчасовими формами блаженства» і що цей стан «може включати очищення і зцілення, що допомагають душі дозріти до спілкування з Богом». Дюмуш трактує ці слова як такі, що залишають простір для теологічного розуміння чистилища як переходу, близького до земної реальності, а не як місця.

На відміну від схоластики, Дюмуш розрізняє смерть медичну і теологічну, сприймаючи смерть як процес, а не мить. Суд відбувається – згідно з догматом – негайно і остаточно, але сам шлях до нього може набувати різних форм досвіду. Він використовує аналогію з «Виходом із Єгипту»: подорож, яка мала тривати недовго, стала для ізраїльтян сорокарічною очисною мандрівкою пустелею, перш ніж вони дісталися до Землі Обітованої.

У Франції отець Гі-Еммануель Каріо, екзорцист і настоятель базиліки в Аржантей (де зберігається Свята Туніка, яку, за переказами, носив Ісус Христос під час страждань), займає більш стриману позицію. На основі власного досвіду він сказав, що багато людей, які вважають, що отримали знаки від померлих близьких, насправді стають жертвами «демонічного обману». Хоча він залишається відкритим до теологічної дискусії, та все ж попереджає, що такі теорії можуть бути небезпечними з пастирського погляду. На його думку, ризик полягає в тому, що вони можуть несвідомо натякати на те, що людина може жити (в тілі, ДВЛ) далеко від Бога, але все одно мати «другий шанс» після смерті.

«Треба пам’ятати, що саме в цьому житті ми обираємо Бога. Будувати своє життя на переконанні, що після смерті можлива якась форма навернення, є дуже ризикованим з духовного погляду. Якщо це неправда – а Традиція на це не вказує – то буде вже запізно», – сказав він. Християнський шлях спілкування з померлими – підсумував він – полягає не в діалозі, а в молитві та Євхаристії.

Молитва за померлих

Існує загальна згода щодо того, що душі, які перебувають у чистилищі, можуть просити про молитву.

Тривала суперечка відображає напругу між людським прагненням зрозуміти невидимий світ і виваженістю Церкви, яка охороняє істину про спасіння.

Підсумовуючи дискусію, сервіс NCR, посилаючись на Катехизм Католицької Церкви, нагадує: «Після десятиліть дехристиянізації та ослаблення катехизації багато людей шукають сенс у сумнівних сферах, тому Церква повинна чітко говорити про ці таємниці та надавати критерії розрізнення між справжнім містичним досвідом та духовною оманою.

Понад усіма розбіжностями Церква вчить, що християнська надія ґрунтується не на домислах, а на сопричасті. Чистилище не є царством, відірваним від неба і пекла, а станом очищення душ, призначених для неба (Катехизм Католицької Церкви, 1030). Живі моляться за померлих, а померлі, очищені в любові, моляться за живих. Разом вони утворюють одну Спільноту Святих – зв’язок благодаті і любові, який перемагає навіть смерть».

Джерело: KAI/Opoka

основне зображення ілюструє біблійну подію, коли цар Саул попросив ворожку в Ен-Дорі викликати духа пророка Самуїла (1 Самуїла 28 розділ).

Також читайте: Про Пекло, Рай, душу і Чистилище: дискусія з отцем-доктором Рафаїлом Турконяком

О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»

Свята Фаустина дізналась, що найбільше завдає страждань душам в Чистилищі