Бартоло Лонґо… Ім’я цього блаженного італійця було мало кому знане до 16 жовтня 2002 року — дня публікації апостольського листа Івана Павла ІІ про вервицю (розарій). Несподівано він став джерелом вервичної духовності, яку Папа запропонував усій Церкві.
Святіший Отець оперся на досвід та міркування не великих кардиналів, не засновників потужних монаших орденів та не обраних Богом знаних священників-містиків. Він послався на мирянина, зробивши його взірцем марійної побожості. Він також вклав у свій документ слова, які Бартоло Лонґо почув під час короткого об’явлення Богородиці – тим самим надавши їм статус вірогідності.
Об’явлення Марії є різнорідними, зустрічі людей із Богородицею можна оцінювати також по-різному. Найбільше ці об’явлення різняться між собою об’ємом послання від Божої Матері. Є випадки, коли слова Марії займають цілі зошити, списані візіонерами. Також є об’явлення, текст послання яких поміщається в одну стрічку. Поміж цих останніх, здається, є і об’явлення Бартоло Лонґо. Марія висловила лише дві короткі думки: «Хто поширює Мою вервицю (розарій), буде зцілений!» і «Це є обітниця самої Марії». Конкурувати з цим може хіба що св. Максиміліан Кольбе….
Викликав захоплення у Івана Павла ІІ
Саме Іван Павло ІІ виніс Бартоло Лонґо на вівтарі (проголосив блаженним) у 1980-му, на другому році свого понтифікату. Вже тоді ця скромна постать мала бути близькою йому. А під кінець свого служіння Церкві Святіший Отець ще раз нагадав про нього світові. Вказав нам на особу непересічну, а водночас таку звичайну, що мимоволі задумаєшся: а чим же заслужив таку увагу до себе цей італійський мирянин – таку, що Іван Павло ІІ завершує свій Rosarium Virginis Mariae складеною ним молитвою!
Достатньо ознайомитися з останніми словами згаданого листа, щоби в наших серцях збудилося відчуття духовної глибини того чоловіка. Послухаймо, що пише Папа: «Доручаю цей апостольський лист співчутливим долоням Діви Марії, низько схиляючись в дусі перед Її образом у Її чудовому санктуарію (святилищі), збудованому для Неї бл. Бартоло Лонґо, апостолом вервиці (розарію). Охоче повторюю його зворушливі слова, якими закінчує він відоме благання до Цариці Святої вервиці:
“О благословенна вервице Марії, солодкий ланцюжку, який з’єднує нас із Богом: узи любові, якими поєднуєш нас із ангелами; зв’язку спасіння від напасті пекла; безпечна гаване в морській бурі! Більше ніколи тебе не полишимо. Будеш нам потіхою в годину конання. Тобі — останній поцілунок життя, що гасне. А останнім зусиллям наших уст нехай буде Твоє солодке ім’я, о Царице Вервиці з Помпеї, о наша дорога Матінко, о Прибіжище грішників, о Володарко, Утішителько засмучених. Будь благословенна скрізь, нині і завжди, на землі в небі”».
З певним подивом читаємо ті слова, міцні, мов камінь. У їхнього автора був якийсь особливий досвід, інакше він би так не звертався до Марії.
Вслухаймося в наступний уривок із листа Папи: «Бл. Бартоло Лонґо стверджував: “Як два друга, які багато часу проводять разом, стають подібними між собою також у звичках, так і ми, проводячи сердечні розмови з Ісусом і Марією через роздумування над таємницями вервиці і розвиваючи водночас те саме життя через причастя, можемо, наскільки це може наша малість, стати подібними до Них і навчитися з тих прикладів життя покірного, вбогого, прихованого, терпеливого і досконалого”».
Відкриваємо подвійний секрет святості цього чоловіка. По-перше, Лонґо був вірний «натхненню, яке відчув у глибині серця». Це означає, що він мав дуже чутливий внутрішній слух – а це своєю чергою доказ того, що він вів інтенсивне життя молитви. Водночас його вірність почутому заклику говорила йому підпорядкувати все тій місії, яку він отримав від Бога. По-друге, бачимо, що він був людиною покірною, бідною, терпеливою, вів скромне тихе життя та намагався бути досконалим, інакше кажучи, святим. Бартоло усім серцем наслідував Ісуса і Марію. Без сумніву, його шлях є відкритим і для кожного з нас.
Помпеї
З чим у вас асоціюються Помпеї? Для більшості з нас на думку відразу спадає давнє місто в Римській імперії, яке накрила лава під час вибуху Везувію в 79 р. н.е., і яке тепер є знаним туристичним місцем на півдні Італії. Але насправді Помпеї відвідує більше прочан, ніж туристів. Щороку туди прибувають мільйони шанувальників Богородиці. Вони поспішають не стільки до відомих руїн римського міста, як до санктуарію (святилища) Матері Божої Помпейської та Її чудотворного образу.
Перше об’явлення
Помпеї, які накрив попіл Везувію, відроджувалися поступово. Навколо того місця зводилися поселення, життя тривало, як і всюди. Так було до XVII ст., доки цю місцевість не спустошила малярія; людей майже не стало, хіба що якісь бандитські групи і окремі люди, які не дружили зі законом. Практикуючих католиків біля Помпеїв залишилось дуже мало. Так було аж до 1872 року, коли туди прибув Бартоло Лонґо. Він пережив шок, коли побачив, наскільки була спустошеною долина Помпеїв.
Однак незабаром він переконався, що ця місцевість зовсім не забута у Бога, що більше — там «мешкає» Богородиця. Коли Лонґо мандрував околицями та проходив повз каплицю, то почув чіткий голос, який звертався до нього: «Якщо шукаєш спасіння, заохочуй людей до молитви на вервиці. Це обітниця самої Марії».
Тут варто згадати, що на той час Бартоло переживав певну кризу віри. Він був новонаверненим. І нього все ще було багато сумнівів та запитань. Найбільше його турбувало питання, як людина може досягти спасіння. Богородиця відповіла йому: якщо він хотів увійти до Неба, то мав стати апостолом вервиці (розарію). І він ним став.
Об’явлення з Помпеїв підтверджує багатство Божих намірів і те, що, як проголошує Церква, кожна людина має своє неповторне місце в Божому плані. Окрім спільного для всіх покликання до святості, кожна людина отримує свій власний, свого роду єдиний, життєвий поклик.
9 жовтня 1872 року було для Бартоло багатим на переживання. Спочатку він пережив шок від побаченого спустошення у Помпеях. Тепер він чує голос Пресвятої Діви Марії, який вказує йому шлях до Неба. Бартоло реагує відразу: він обіцяє Марії, що до останнього подиху буде поширювати вервицю. І в ту саму мить дзвони вдарили на молитву «Ангел Господній». І Бартоло став на коліна, щоби вперше помолитися на вервиці після складеної ним обітниці.
Понищений образ Марії
Він отримав два натхнення. Постановив започаткувати братство вервиці і організувати народну місію, яка би поширювала молитву розарію. Через два роки науки Бартоло про вервицю вже слухали перші великі групи людей. Під час реколекцій в Помпеях люди загорілися такою ревністю, що вирішили профінансувати для каплиці новий марійний образ. Діяльність Бартоло привернула увагу місцевого єпископа, який, почувши про ініціативу мешканців Помпеїв, заохотив їх збудувати для Марії новий храм. А з часом він навіть пророчо сказав, що колись тут буде зведена базиліка. І сталося саме так.
Але це буде колись. А поки що в Помпеях завершувалися триденні врочисті місії, і Бартоло відчув, що має зробити щось, аби люди за кілька днів не забули про молитву на вервиці. Тому він вирішив придбати образ Матері Божої і повісити його в каплиці. Невдовзі знайшов гарний образ, але той не відповідав канонічним вимогам, згідно з якими в культі можна було використовувати образи, створені лише на полотні або на дереві. Тим часом реколекції наближались до кінця, а образу все ще не було. Тоді Бартоло вирішив шукати його в Неаполі, що неподалік від Помпеїв. Образ, який він зміг знайти, був надто дорогий. Тому він був змушений задовольнитися образом, який був наполовину з’їжджений жуками, а Марія, зображена на ньому, була не дуже гарною. Вигляд двох святих — Домініка і Катерини Сієнської — що були зображені на образі, також не викликали захоплення. Тому Бартоло дуже вагався, чи варто його купувати. Але у нього не було вибору: він обіцяв людям повернутися до них з образом.
Паломники в санктуарії Богородиці Помпейської в наші дні. Фото: фейсбук-сторінка санктуарію
Образ був великим, тому Бартоло обгорнув його полотном та вислав до Помпеїв з візником: через брак транспорту образ Богородиці їхав на верхівці купи гною. Це все виглядало на якусь провокацію Неба. Забуті Помпеї, понищений образ, знайдений в мотлоху, перевезення його на купі гною… Ця провокація має нам показати те, що Бог використовує жалюгідні засоби, щоби просувати далі історію спасіння. Він, як співала Марія в Magnificat, «споглянув на смирення», «розвіяв гордих». Він обирає те, на що світ дивиться з відразою та погордою. У Вифлеємі це була смердюча стайня, у Помпеї – понищений, нічого не вартий образ. Там, де розкоші, Бог не об’являє Себе. Невипадково убогість є однією з найбільших християнських чеснот.
Провокація у Помпеях потрясла фундамент мислення багатьох людей. Коли смердить гній, релігійність перестає бути солодкою, а християнське життя починає до чогось зобов’язувати.
Проголошуйте чудеса!
Образ помістили в Помпейській каплиці, і люди почали приходити туди і молитися перед ним. Нам не відомо, як відреагували на нього помпейці, але знаємо, як дивилося на нього Небо.
Несподівано щораз голосніше почали говорити про те, що цей негарний образ виливає на молільників багато різних ласк (благодатей). Говорили про чудеса. Ось це – перше з них: 12-літня Глорінда Люцареллі дуже страждала через приступи епілепсії. Її близький родич почув про будівництво каплиці в Помпеях і склав обітницю, що допоможе її будувати, якщо дівчина оздоровиться. Дівчина відразу зцілилася. Так само інша дитина, вже помираючи, повернулася до життя через заступництво Божої Матері Помпейської. А в сам день закладення наріжного каменю в цю вотивну святиню священник — о. Антоніо Вароне – який помирав через гангрену, повністю зцілився і вже наступного дня відслужив Святу Месу.
Зцілююче об’явлення
Через місяць було зафіксоване оздоровлення хворої на туберкульоз Джованни Мути. Коли ця жінка довірила своє життя Богородиці, то побачила Її перед собою у такому вигляді, як Божа Мати була зображена на образі в Помпеях. Марія дивилися на Джованну і дала їй білу стрічку, на якій було видно слова: «Діва з Помпеїв вислухала твої прохання». У ту саму мить жінка повністю одужала.
І це не був одинокий випадок, пов’язаний з об’явленням. Молода мешканка Неаполя, Фортуна Агреллі, страждала на невиліковну хворобу: лікарі прирекли її смерть. 16 лютого 1884 року Фортуна розпочала дев’ятницю (новенну) в намірі зцілення. 3 березня дівчині об’явилася Богородиця з Помпеїв — Вона сиділа на троні, з вервицею в руках. Фортуна була захоплена Її красою і звернулася до Неї як до Цариці Вервиці та попросила про уздоровлення. Марія відповіла, що не може їй відмовити, бо вона звернулася до Неї титулом, дуже милим Її серцю. Також Вона сказала, що для того, аби отримати бажане, Фортуна має відмовити ще три новенни на вервиці. Звісно, ця дівчина також була зцілена. Тоді Божа Мати з’явилася їй ще раз, кажучи: «Хто прагне отримати від Мене ласки, повинен звершити три новенни на вервиці з благанням і три новенни подячні».
Саме так з’явився звичай здійснювати дев’ятниці на вервиці: молитви п’ятнадцяти десятків «Богородице Діво» («Радуйся, Маріє») на вервиці щодня впродовж дев’яти днів. У випадку трьох новенн благальних і трьох подячних, про які говорила Марія, виходить 54 дні, наповнені вервицею (розарієм). За короткий час понищений образ був прикрашений діамантами та іншими оздобами.
Заохочення до молитви на вервиці
Бл. Бартоло Лонґо відійшов на Небо у 1926 році. Він здійснював свою місію впродовж шістдесяти років. За цей час він зробив дуже багато для поширення молитви на вервиці. Він видавав листівки «Розарій» і «Нова Помпея», проводив реколекції, навчав людей, як жити за прикладом Пречистої Матері, організовуючи багато діл милосердя. Однак його найпомітнішим та найважливішим апостольським ділом стала святиня, яку він збудував. Відтоді чудотворний образ Богородиці вшановується у ній. Кількість паломників зросла настільки, що в 1934 році, за Папи Пія XI санктуарій був суттєво розбудований. У цьому храмі, який став папською базилікою, сьогодні перебуває трон Цариці Вервиці. Там відбуваються чудеса. А паломники, які прибувають туди, дізнаються на власному досвіді, що на Небі є Бог, і що Він прагне жити в людських серцях.
Лев XIV – «Помпейський Папа»
Чи можна вважати випадковим те, що теперішнього Папу Лева XIV було обрано на престол св. Петра 8 травня, саме в день, коли Католицька Церква в особливий спосіб вшановує Богородицю Помпейську? Мабуть, ні, бо у своєму першому після обрання зверненні до світу, перед тим, як уділити своє перше благословення, новообраний понтифік нагадав, що цього дня підноситься особлива благальна молитва до Богородиці в Помпеях, а тому запросив усіх проказати разом молитву «Радуйся, Маріє».
«Отож я хотів би помолитися разом з вами. Молімося разом за цю нову місію, за всю Церкву, за мир у світі і просімо Марію, нашу Матір, про цю особливу благодать», – запросив Папа.
Бартоло Лонґо — святий
Ще одним співпадінням є те, що в лютому цього ж, 2025 року, року Папа Франциск затвердив чудо за заступництвом Бартоло Лонґо, що відкрило шлях для його канонізації. 13 червня на прилюдній консисторії кардиналів у Ватикані Папа Лев XIV затвердив канонізацію кількох святих, поміж яких бл. Бартоло Лонґо. Тому є підстави вважати, що апостол вервиці буде канонізований – якщо не в цьому році, то в наступному. Шлях навернення блаженного Бартоло настільки особливий та цікавий, що вимагає окремої розповіді. Зазначимо лише те, що Бартоло Лонґо до свого навернення був не тільки ворожо налаштований до Церкви, а навіть служив темним силам. Однак, як ми вже дізналися, «священник сатани» став апостолом вервиці і досі допомагає багатьом людям вирватися з кігтів лукавого.
При підготовці матеріалу використано книгу Вінцентія Лашевського «Світ Марійних об’явлень».
Також читайте: «Матір Слова»: що сказала Богородиця в Руанді за кілька років до геноциду
Містична Троянда: об’явлення Богородиці, яке торує шлях крізь церковні терни
Святий скапулярій: Як Богородиця з гори Кармель подарувала людям знак спасіння
Повязані записи
