“Смерть – найкращий провідник”. У цьому впевнений Митрополит Філадельфійський УГКЦ Владика Борис, який відзначив, що сучасні українці, живучи під загрозою розгортання повномасштабної війни, яка може торкнутися твого міста, твоєї родини, навчаються розставляти правильні пріоритети. Не сваритися у своїх родинах, але шукати порозуміння, спілкування, переживати досвід присутності у твоєму житті людей, які навчають бути людяними. Владика під час зустрічі із представниками бізнес-школи УКУ поділився своїми роздумами про життя у часі кризи, яка навчає правдивих істин. Ми записали для Вас 7 сильних тез про важливість мати свого духівника, силу сповіді і людських стосунків.
1)Я збудований, як ми колись казали у еміграції, зустріччю з Україною.
Мужністю людей. З глибшим рівнем пережиття і розуміння великих людських драм. Бо війна несе смерть, а смерть взагалі – це дуже сильний проповідник. Вони багато питань вияснюють. Думаю, що чимало чоловіків, які сварилися з жінкою чи жінка з чоловіком можливо ці сварки зараз припинили, чи перенесли на другий план. І звертають увагу на основне: на життя, родину, стосунки. І мені здається, що в Україні це відбувається у дуже цікавий спосіб. Я почав щоденник писати і ця тема там звучить. На Заході є такі більш геополітичні міркування у яких людина губиться. Є ця різниця. Є трохи абстрактні геополітичні міркування за кордоном, а тут в Україні є це реальне життя під загрозою війни: родина, місто. Тут зараз відбувається щось дуже глибоке. Я вважаю, що ми з вами покликані бути лідерами у цьому процесі.
2) Бути правдивими у цьому світі допомагає Сповідь
Є такий феномен, що чимало людей, зокрема з молодшого покоління не визнають моральних авторитетів. Є брак цілісності. Світ сьогодні шукає цілісності. Ми її не знайдемо можливо, у цьому світі. Це є Божий дар, якого треба просити, на який треба бути відкритим. Задля якого треба робити велику жертву. Сьогодні світ потребує людей, які є правдиві. І у цьому допомагає Сповідь, Таїнства. Світ сьогодні не сповідається. Ти не можеш іти до великого добра, якщо ти не знаєш ім’я зла, не можеш сказати, що це є гріх. На Заході гріх це неполіткоректне слово, яке сприймається з іронією. Тому вже нема чорно-білого, є сіренькі лідери. Мені так здається, що це фундаментальні питання і проблеми.
3)Боятися слід не помилок, а гріха
Помилка і гріх є різні. Можна на роздоріжжі повернути праворуч, а не ліворуч. Але це не є гріх, це не є моральна шкода, не кривда. Це помилка. Помилятися можна і треба заохочувати людей не боятися помилки. Але боятися гріха слід.
4)Кризи неодмінно повертають нас до правдивих істин.
Бувають такі випадки. Рік тому я приймав найскладніше рішення в моєму управлінському досвіді. Це було звільнення третини працівників нашої Архиєпархії, які тривали там тривалий час. Ми мали дуже поважні дефіцити. І ми не могли далі працювати у такому форматі як раніше. Треба було повертати корабель. Це означало, що нам треба радикально скорочувати штат. А це люди. Непогані люди. Це не було скорочення за помилки чи гріхи. Ще складніше рішення, коли є негаразди з душпастирями, священниками. Бо священник це не просто працівник єпархії, це є духовний син і взагалі канонічне право, церковне право не дозволяє просто так позбутися священника. Навіть коли він не служить, єпархія має забезпечувати зарплату.
5)Найкраща порада, яку я отримав у житті – це мати духівника.
Це було 43 роки тому. Це якось мені запало у серце і це дуже мені допомагає у житті. Я зараз маю такого наставника, якому 92 чи 93 роки, він був сповідником Мати Терези, він арабського походження, маронітського. Має широкий досвід, працював у Південній Америці. Він вижив, одного разу, при падінні літака. Він прозорливий чоловік. Я як прийшов до нього, то він прочитав моє серце. Наше спілкування після тої зустрічі завжди є онлайн. Тому може бути якесь онлайн-наставництво. Ми завжди потребуємо супроводу. Йде мова не про боса, який дає завдання, але когось, хто йде з нами на духовному шляху. З ким ми можемо поділитися питаннями, сумнівами, помилками чи навіть гріхами і почути заохоту. Треба не боятися. Страх є поганий порадник. Нам добре мати тих, які допомагають нам не боятися і не бути агресивними. Ми всі коли боїмося, то реагуємо агресивно.
6) Ми процвітаємо у стосунках, тому плекайте їх
Чоловік з жінкою, з нашими дітьми, з сусідами. Як це добре мати хороших сусідів.
Плекайте стосунки. Бо людське життя є на тій матриці.
7)Спортом потрібно займатися, але треба працювати також над м’язами душі
Коли ми є у добрій формі, тоді можемо рішення приймати. Швидко, більш правильно. Не під впливом комплексів, страхів, упереджень, образ. Треба працювати над своєю внутрішньою цілісністю. Це дає великий спокій. Я думаю, що вся Україна це бачила у Блаженнішому Любомиру Гузарі. Не у фізичній формі була його сила. Блаженніший Любомир промовляв і був лідером моральним, бо в нього всередині був Бог. І він цим променів: своєю людяністю, своїми жартами. Цього люди потребують. Думаю, що наприкінці життя це виявилося хоча б трошки у Стіва Джобса. Бо він мав жаль, як він ставився до людей. До доньки, яку не визнавав довший час. Він фірми із собою не взяв у вічність. Тому одне другого не виключає. Але бажаю всім мати цей досвід – бути із тими людьми, які допомагають тобі бути людиною.
Путін має “успіх”, але колись він опиниться на смітнику історії. Як Брежнев, Черненко.
Повязані записи
