17 листопада 2016 року в Україні відзначають День студента. Впродовж цього свята ми замислюємось над значенням присутності молодих людей у житті суспільства, особливо пригадуючи події листопада 2013 року, коли українське студентство стало ключовим фундаментом Революції Гідності; з сумом та молитвою пригадуємо собі загиблих студентів серед Героїв Небесної Сотні.
Якщо пригадати історичні передумови цього свята, то воно виникло 1939 року в Чехо-Словаччині. У цей час вже відбувалися воєнні події Другої Світової, держава перебувала під нацистським режимом. 28 жовтня 1939 року в Празі відбулась мирна демонстрація з нагоди 21-ї річниці створення Чехо-Словацької Республіки. Люди, здебільшого молодь, вийшли на вулиці, аби нагадати і суспільству, і окупантам – що вони, передусім, громадяни Чехо-Словаччини. Що вони, попри окупацію, пам’ятають про це, і усвідомлюють себе громадянами саме тієї – вільної – країни. Звісно, що гітлерівцям це не сподобалося: поліція і підрозділи СС розігнали мирну ходу, під час розгону був тяжко поранений 24-річний студент медичного факультету Ян Оплетал. 11 листопада він помер.
Його похорон став справжньою протестною акцією проти окупації, у якій взяли участь тисячі людей. Знову дійшло до сутичок з поліцією. Вже наступного дня в Берліні відбулася нарада за участю Адольфа Гітлера, на якій було ухвалено рішення про закриття чеських вишів «на три роки», та про конфіскацію майна навчальних закладів. У ніч з 16 на 17 листопада відбулися масові арешти чеських студентів у Празі та інших університетських містах. 9 лідерів провідних студентських організацій були страчені, а понад 1 200 арештовані й наступного дня відправлені до концтабору Заксенгаузен. Нацисти посеред ночі вривалися в студентські гуртожитки, витягували роздягнених студентів на мороз, катували, кидали до в’язниць.
На своїх зборах 1941 року в Лондоні Міжнародна Рада Студентів ухвалила заяву, в якій день 17 листопада в пам’ять про події в Чехії було оголошено Міжнародним днем студентів. Прикметно, що саме 17 листопада 1989 року, у тоді ще соціалістичній Чехословаччині розпочалась Оксамитова революція. А ще, саме цього дня в Греції вшановують пам’ять студентів Афінського політехнічного інституту, котрі загинули під час повстання проти хунти «чорних полковників» 17 листопада 1973 року.
Невдовзі День студента почали відзначати і в Україні. До вашої уваги пропонуємо думки про молодь львівського різноконфесійного духовенства. Тези і поради були опубліковані або на ресурсі «Духовна велич Львова», або у львівських ЗМІ. Вітаємо всіх, хто не втомлюється зберігати серце молодим, мрійливим, здатним до змін!
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ, Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк): «Не бійтеся бути іншими, відрізнятися від байдужих, бути собою! Не погоджуйтесь бути масою, опирайтесь течіям світу і поганим прикладам. Веслуйте проти течії остогидлого життя! Серед вас є багато мужніх і непохитних осіб. Закликаю довіритися Богові і проводити доброчесне життя, боротися з поганими гріховними звичками, не потурати злу. З довірою приходьте до святої тайни покаяння, визнайте усе погане. Пам’ятайте, що Господь готовий простити більше, ніж чинили ми з вами (із зустрічі зі студентами у Львівській міській раді у листопаді 2015 року)».
Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ, Преосвященний Владика Венедикт (Алексійчук): «Я б не давав однієї етикетки для всієї молоді. Хто така молодь? Слово «молодь» – відносне, бо кожна молода особа є іншою. Я глибоко переконаний, що кожна людина, будучи створеною на образ Божий, шукає свого Творця. А те, що дехто з нас творить Бога на свій образ – це також правда. Але проблема, мабуть, в тому, що ми як християни не являєм своїм життям правдивий образ нашого Бога. Я перконаний, що молодим особам завжди був притаманний радикалізм. І цим радикалізмом християнська молодь має жити. Вона має не боятися радикально жити заповідями Божими, радикально жити Євангелієм (із слів до молоді під час фестивалю «Святкуймо воскресіння разом!» у квітні 2012 року)».
Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП, Високопреосвященний Владика Димитрій (Рудюк): «Антоній Великий у віці 20 років пішов у пустелю. А коли повернувся в своє місто, уже в старому віці, аж через 40 років, то люди впізнали його, яким він пішов від них. Святий Антоній не надто змінився тілом, тому що жив духом, споживав лише таку кількість їжі, яка була йому необхідною для підтримання життєдіяльності. Це один із багатьох яскравих прикладів, який показує, що тривалість життя також пов’язана із духовністю, із подвижництвом. Через це завжди будете молодими…» (із фрагментів зустрічі із студентами Львівського інституту банківської справи УБС НБУ у квітні 2013 року)».
Блаженніший Макарій (Малетич), Предстоятель УАПЦ: «Слово «молодь» є одним із найкращих слів у людському земному житті. Молода людина знаходиться у розквіті сил, вона сповнена мрій, натхнень і планів. Господь благословляє молодих людей та їхнє життя, щоб вони були незламними патріотами своєї Батьківщини, незважаючи на те, де живуть: у своїй державі чи поза її межами. Якщо людина живе у своїй державі, вона своїми патріотичними діями стає гідною дитиною в очах старшого покоління та взірцем для підростаючого (із звернення до учасників Світового Конгресу Спілки української молоді у червні 2016 року)».
Єпископ Львівський і Галицький УПЦ, Преосвященний Владика Філарет (Кучеров): «Мені видається трагедією у сучасному суспільстві, коли молодь не хоче бачити перспектив свого майбутнього, а також розпізнавати покликання. Тут важливо говорити про виховання у сім’ї та й загалом суспільстві. Звичайно, якщо ми говоримо про покликання у Церкві – то це внутрішня духовна потреба від Бога. Світські покликання виховуються батьками зі спонуканням дитини розвиватись. Також тут є величезний вплив шкіл. Наприклад, я пригадую, як вже десь із 7 класу нам пропонували брати участь у різних гуртках, привчали до творчої праці, з нами спілкувались. Раніше освіта пропонувала вже зі школи обрати фах кухаря, кравчині, слюсаря, медика, штукатура… Сьогодні, на жаль, цього нема. Я дуже часто спілкуюся з молоддю. І ось, коли запитую про вибір майбутньої професії, зазвичай людина знизує плечима». (з інтерв’ю для сайту «Духовна велич Львова»).
Архиєпископ Митрополит Львівський РКЦ, Його Ексцеленція Мечислав Мокшицький: «У Псалмі 122 ми чуємо, як людина повна віри і турботи про добро кличе до Бога:Просіть для Єрусалиму миру; нехай щасливі будуть ті, що тебе люблять. Хай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх палатах. Задля братів моїх друзів скажу я: «Мир нехай буде в тобі!». Сьогодні ці слова ми можемо використати і віднести до ситуації, у якій опинилася Україна, яка 21 листопада 2013 р. розпочала на очах всього світу закликати про мир, добро і справедливість для своїх братів і друзів. Цей великий суспільний рух, започаткований молодими людьми, студентами українських університетів, порушив величезну частину суспільства, яка пішла за голосом туги за справедливим та чесним життям». (з коментарів для сайту «Духовна велич Львова»).
Повязані записи
