Сім’я проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі і будували замки з піску. Десь вдалині показалася людська фігура, і незадовго до відпочивальників наблизилася дивна бабуся. Її сиве волосся розвівалися за вітром, одяг був брудний і обірваний. Вона щось бурмотіла собі під ніс, підбираючи з піску якісь предмети і складаючи їх в сумку.
Батьки покликали дітей і веліли їм триматися від бабусі подалі. Коли вона проходила повз них, нахиляючись раз у раз, щоб щось підняти, то посміхнулася сім’ї, але ніхто на її вітання не відповів…
За якийсь час вони дізналися, що ця маленька бабуся все своє життя присвятила тому, щоб підбирати з пляжів осколки скла, якими діти могли б порізати собі ноги.
Часто перше враження буває несправедливим, і ми судимо про людину безпідставно.
Господь говорить: «Не вважай на його вид та на його високий стан, я його відкинув. Господь бо не дивиться так, як чоловік: чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце» (І Сам.16,7).
За матеріалами Фейсбук-сторінки о. Івана Галімурки
Повязані записи
