Чудо… Часто чуємо це слово, не досить часто його вживаємо, ще рідше в нього віримо, ну і дуже рідко, а то й ніколи сміємо будувати припущення, що чудо трапиться у нашому житті. Особливо актуально це в сьогоднішні дні. Коли нас уже відвідав, святий Миколай, попереду нас чекає Новий Рік і чарівна, благодатна Різдвяна ніч. В ці милі серцю дні ми завжди очікуємо якоїсь особливої атмосфери, чогось незвичайного… Іншими словами – ми очікуємо чуда, дива… Що таке чудо з огляду християнства? Спробуймо задуматись над цим з нагоди дня пам’яті великого святого Миколая Чудотворця.
Дуже часто від християн можна почути такі гіркі слова як «зневіра», «розчарування». Щось на кшталт «я молюсь, – а Бог мене не чує», і як наслідок – «я розчарувався\розчарувалась». Дуже влучно у одному зі своїх недавніх інтерв’ю з цього приводу висловився наш Мудрий Старець – Блаженніший Любомир: «Люди розчарувались, бо очікували, що на вербах ростимуть грушки…». Саме так інколи відбувається і в нашому духовному житті. Дуже часто ми схожі на наївних дітей, котрі очікують атракції циркового фокусника: очікують розпиляної жінки, ковтання шпаг чи вогню, звільнення закованого в ланцюги «мага» – фокусника із величезного куба із водою, у крайньому випадку – кролика із капелюха, голубів з-за пазухи, або квітів із рукава. Давньоримське, а точніше – плебейське «хліба і видовищ», актуальне понині. А інколи перекручене до невпізнаваності Христове «не хлібом єдиним» (Мт. 4,4) в сучасності означає «видовищами єдиними», атракціями, цирком. Це наприклад дуже гарно засвоїли наші політики: коли треба говорити реальні речі, а цього дуже не хочеться робити, бо й сказати по-справжньому просто нічого – вони влаштовують атракцію. Фан. Стьоб. Крутезне видовище, яке наступний тиждень-два вся країна буде критикувати, схвалювати, підтримувати, засуджувати, з якого буде реготати, обурюватись, робити фотожаби (потрібне підкреслити), ламаючи списи у гарячих фб-баталіях.
Христос діяв по-іншому. Згадаймо хоча б Ірода, який теж хотів побачити від Ісуса «чудо» (пор. Лк. 23,8), чи фарисеїв, які вимагали знаку (пор. Луки 11). Але вони його не побачили. Не побачили, бо чекали не чуда, а фокусу. Можливо саме тому й ми не бачимо чудес навколо себе. Бо чекаємо від Ісуса того, чим оперує той, хто спокушаючи Його в пустелі теж просив Його зробити кілька фокусів: перетворити каміння в хліб чи кинутись зі скелі і лишитись неушкодженим. Ми любимо атракції і диявол вміло цим користується. Саме тому часто чуємо слова «зневіра, розчарування, а я думав…». Господу немає потреби діяти посередництвом фокусів. Все, що він робить – це одне велике чудо. Хіба не чудо те, що сьогодні зранку ми прокинулись? Хіба не чудо те, що ми дихаємо, ходимо по цій Землі, усміхаємось, бачимо Сонце? Багато людей не мають такої можливості…
Звичайно, багато хто може дорікнути і сказати, що Ісус воскрешав померлих і підіймав на ноги паралізованих. Так, так і було. Але хіба такого немає зараз? Хіба не отримуємо ми тисячі доказів Божої руки і його чудесного втручання у наше життя сьогодні? Особливо у ці важкі часи війни… Хто хоче вірити той повірить, а ті, хто апріорі мають протилежну думку – не поміняють її «хоч би й хто з мертвих прийшов до них».
Чудотворцями (в хорошому розумінні) можемо бути ми всі. Берімо приклад у цьому зі святого Миколая. Він не шукав атракції, а просто брав і допомагав потребуючим. Не на камери, не для піару, а просто так. То хіба не можемо ми наслідувати його? А хіба наші військові та волонтери не є тими ж чудотворцями, які титанічною працею день за днем роблять неможливе у протистоянні із гігантською машиною зла, яка воює із нами? Хіба вони не є тими ж Миколаями, які жертвуючи собою забезпечують нам мирне небо! Берімо приклад, а не «розчаровуймося». Бо грушки на вербах не ростуть, і кролики в капелюхах не живуть. Тільки під час фокусів…
Володимир Мамчин
Повязані записи
