Смерть апостола Івана Богослова, пам’ять якого Церква згадує 26 вересня, була незвичайною. Принаймні так про це оповідає Церковне передання.
З Євангелія ми знаємо про те, що ученики Христа мали переконання, що Іван не помре. До такого висновку вони прийшли після того, як воскреслий Ісус Христос відповів Петрові, коли той поцікавився майбутнім Івана: «Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною», — сказав Господь. І ось саме тому «пішло слово се між братів, що ученик той не вмре». Але далі автор Євангелія уточнює і водночас заплутує читача: «Та не сказав йому Ісус, що не вмре, а: коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?» (див. Ів. 21, 20-23).
Помер чи не помер?
Коли православні греки говорять про смерть апостола Івана, то не вживають слово «помер», але «перемістився» — грецькою звучить це як «метастасе» (mετάσταση). Саме так: не смерть апостола Івана, а метастасе апостола Івана. Слово «апостол», до речі теж грецьке. Щоправда, знайоме воно нам в іншому контексті. Метастази, це щось з медицини: коли клітини злоякісного новоутворення переміщаються з однієї частини тіла в іншу. Однак початкове значення цього слова нейтральне, переміщатися можуть не лише клітини, але й багато інших фізичних предметів, у тому числі і людські тіла.
То хто і куди перемістився?
Ось що розповідають греки про останні хвилини апостола Івана.
Коли Іванові було вже 105 років і сім місяців він узяв своїх учнів і вийшов за межі Ефеса, наказавши їм викопати могилу у формі хреста. Після того він увійшов у неї, і наказав їм присипати її землею. Не сміючи не послухатись апостола вони поступово так і зробили. Після того плачучи повернулися до Ефесу і розповіли про це іншим християнам. Ті відразу побігли, щоб побачити апостола і встигнути отримати його благословення.
Однак, коли вони відкрили могилу, то нікого там не побачили, тільки похоронні простирадла.
Що ж сталося?
Згідно з благочестивою традицією, апостол Іван, як і Богородиця, перенісся цілком до Христа. Господь взяв його до Себе в Рай і він буде перебувати там до Його Другого Пришестя. Саме там і пробуватиме Іван аж доки Він прийде.
Тож чи заснув Іван сном смерті як Богородиця, і після того був взятий з душею і тілом на Небо, чи вознісся туди ще живим подібно до Еноха та Іллі (Бут. 5, 23-24; 2 Цар. 2, 11), сказати складно. Однак й про Мойсея ніхто не знає, де його гробниця (Втор. 35, 6), нам достеменно відомо лише те, що «сам архангел Михаїл… сперечався з дияволом» за його тіло (див. Юд. 1, 9). А в чому полягав той спір ми також не знаємо. Байки з Талмуду в цьому питанні не найкращий порадник.
Однак в Євангелії ми читаємо про те, що на горі Переображення трьом апостолам, серед яких до речі перебував Іван, були явлені Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом «про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі» (лук. 9, 31). І хоча дехто наголошує на тому, що це було лише видіння, а не справжні живі пророки, Євангеліє каже, що це були таки Мойсей та Ілля, і, звісно, це було видіння, їх виділи.
Чому про це варто було згадати? Тому що йдеться про випадки описані у Святому Письмі, коли сталося щось дуже особливе і незвичне: певні люди взагалі не померли, інші померли, але продовжили своє існування не як духи (чи так звані «безсмертні душі»), а як люди з душею і тілом. Тому феномен Івана має під собою біблійний прецедент — Бог може робити винятки. І поза Святим Письмом найвідомішим з таких випадків є Успення Пресвятої Діви Марії. У те, що після своєї смерті Вона з душею і тілом була взята на Небо вірять і Католицька, і Православні, і Давні Східні Церкви, тобто всі ті, які мають свій початок від Апостолів.
Тому, якщо десь почуєте про мощі апостола Івана, щонайменше, візьміть їх автентичність під сумнів. Важливо також нагадати, що помираючи на Хресті Господь Ісус Христос доручив опіку над Своєю Матір’ю саме апостолу Івану (Ів. 19, 26-27). Як і Богородиця, згідно з Переданням, Іван був незайманим; як і Богородиця, він вирізнявся великою любов’ю до Ісуса поміж всіх інших учеників. Єдиний поміж апостолів він не помер мученицькою смертю, хоча багато натерпівся за своє життя.
Саме через апостола Івана Господь відкрив глибину Свого Боговтілення і тайни Логосу та Апокаліпси. Згадайте будь-який вислів зі Святого Письма про любов, і це будуть слова записані Іваном.
Яскравим свідченням сили Іванової любові до Христа і Церкви були його учні. Поміж них священномученик Ігнатій Богоносець. Почитайте його послання, які він писав, коли їхав на смерть до Риму. Ще одним його учнем був Полікарп Смирнський, акт про смерть якого є чи найдавнішим детальним описом смерті християнського мученика. Апостол Іван залишав глибокий слід у душах людей, він запалював їх любов’ю, яка є «міцна як смерть». «її жар — це жар вогню, полум’я Господнє», — говорить Святе Письмо. «Навіть великі води не спроможні загасити любові, й жодні ріки не здатні її затопити» (Пісня Пісень 8, 6). Тож чи варто дивуватись, що сила Божої любові спинила природний закон течії ріки смерті, щоб перевести на інший берег того, «кого любив Ісус» (Ів. 21, 20).
Підготував Андрій Толстой
Також читайте: Чи може грішний стати святим? Запитайте у святого Боніфатія
Зачаття Івана Хрестителя: чудо, яке вчить цінувати кожну мить життя
Знову 22 серпня. Що зробить цього разу Та, яка поклала кінець імперії зла?
Повязані записи
