Карантин та самоізоляція спонукають нас ще більше залишатись наодинці з собою, або майже весь час проводити з рідними. Хтось скаже, а що у цьому погано? Однак, не карантинний стиль життя дав нам цих можливостей аж занадто багато. Після двомісячного жорсткого карантину у Китаї зросла кількість розлучень, наприклад. Все ж не кожен готовий радикально змінити свій щоденний ритм. Отож, як не загубити свою внутрішню гармонію та залишитись у діалозі з собою та своїми рідними ми запитали отця Сергія Кирилюка, кандидата медичних наук, доцента, керівника консультативного центру кризових станів, психосоматичних розладів та депресій при Львівсько – Сокальській єпархії Православної Церкви України, лікаря-психіатра, психоаналітика.
«Справді, це питання залишитися у гармонії із собою, переживши карантин, турбує зараз всіх. Про це свідчить і лавина нещодавніх публікацій, які стрімко з’явились у просторах інтернету. З усіх, які мені трапились,особливо імпонує публікація на інтернет-порталі «Zbruĉ» від 20.03.2020 р. з доктором медичних наук, професором Фільцом О.О., яка влучно названа «Людство відчуло потребу зупинитися». Немає складнощів ознайомитись з першоджерелом. Дозволю собі зацитувати невелику частинку з того тексту, яка підштовхує нас до відповіді на Ваше запитання.
«Поняття карантину пішло від венеційців. Quaranta – сорок, сорок днів. Згідно з тодішніми уявленнями, кожен корабель, котрий прибував у порт, належало поставити на ізоляцію, щоби поспостерігати, чи не буде тяжких хвороб. Взагалі, карантин в історії людства переважно є заходом, який радше заспокоює зовнішнє середовище, аніж спонукає до породження панічних настроїв. Він сигналізує про те, що люди, які керують, знають, що належить робити, або беруть на себе відповідальність за розв’язання проблеми. Паніка виникає тоді, коли ми не знаємо, що відбувається. Коли страх є дифузним. Паніка є результатом не стільки страху, скільки тривоги. А тривога – це безпредметний, дифузний стан. Паніка при конкретному страхові не виникає. Є радше зворотній зв’язок: під час паніки може конкретизуватися страх; людина тільки під час паніки починає чогось боятися», – наголосив о.Сергій.
Священик зазначив, що розраду для своєї душі можемо почерпнути із Святого Письма, зокрема застановившись над читанням псалмів. Отець Сергій радить зосередитись на трьох текстах, читаючи почергово псалом 26-псалом 50-псалом 90. Отець Сергій називає ці три псалми «кризовою тріадою». Чому варто почати з псалма 26? Тому що він має заспокійливий характер. У самому тексті йдеться про те, що ніхто не може відвернути нас від Христової Любові. Тому цей псалом дає нам впевненість робити наступний крок.
Наступний щабель – це псалом 50. Він за своїм характером є покаянним. Отець Сергій вважає, що у цьому випадку найкраще застосувати грецький відповідник до «покаяння» – «метаноя» («переміна розуму»). «Власне, метаноя – це те, що мало б відбуватися у часі «кризової психотерапії», адже змінивши хід думок, можемо вийти із стресового стану і рухатись далі», – каже о. Сергій.
І останній крок – псалом 90. Саме цей текст, на думку отця, дозволяє нам дякувати Богові і розуміти Його велич. Окрім того, текст засвідчує нам прицільну охорону Господа від нечисті, злих думок та помислів.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
