Ніхто не зміг з медичної точки зору пояснити, що сталося з Костянтином Наззаро уві сні.
Він був молодим, сильним чоловіком, працював у слідчому ізоляторі Авелліно. У 1923 році його щасливе життя розвалилося, як картковий будиночок. Чоловік почав скаржитися на хронічні болі в спині, а на стегні з’явився гнійник. Лікарі робили все, що могли, але допомогти йому не вдавалося. Навіть тривале лікування в стаціонарі не дало результатів.
Симптоми погіршувалися, і діагноз був поставлений лише після 20 років безрезультатного лікування: хвороба Аддісона, яка через дефіцит гормонів, що виробляються наднирковими залозами, викликає жахливе руйнування в організмі. Хворі настільки слабкі, що часто не можуть виконувати жодних фізичних вправ. У той час ця хвороба не піддавалася ефективному лікуванню і діагноз означав смертний вирок.
Був 1954 рік, коли Наззаро, прогулюючись вулицями Неаполя, відчув потребу зайти до церкви Джезу Нуово, де вірні молилися біля гробу Джузеппе Москаті, лікаря для бідних, а потім Слуги Божого. Чоловік став навколішки і почав просити його врятувати. Він регулярно повертався до церкви ще чотири місяці.
Одного разу вночі, коли Наззаро спав, до нього прийшов доктор Москаті. Костянтину здавалося, що лікар оперує його і замінює хворі органи на здорові. Прокинувшись, чоловік перестав відчувати слабкість і нездужання, які мучили його більшу частину життя. Це чудо стало підставою для беатифікації лікаря бідних.
Джерело: niedziela.pl
Також читайте: Хранитель музею блаж. Василія (Величковського): «Я мовчав про це 10 років, більше не можу»
Повязані записи
