Одного разу видатний ірландський англомовний поет, драматург, письменник та есеїст Оскар Уайльд влучно зазначив: «Любов до себе – це початок роману, який триває все життя». Погодьтеся, що наші стосунки з собою є не менш важливими, ніж стосунки з ближніми. Адже якщо у нас панує гармонія та любов, то нам буде чим поділитися з іншими, і навпаки. Тому роль того як ми ставимося до себе є мегаважливою, оскільки від цього залежить насолода і якість нашого життя та користь для навколишнього світу.
У схожу ситуацію потрапляє раптом головна героїня фільму «Все ще Еліс» – Еліс Гавленд – відомий професор лінгвістики Колумбійського університету, красива і успішна жінка, яка веде активний спосіб життя, у якої троє дорослий дітей та люблячий чоловік. Здавалося б все прекрасно, що може бути не так?
Однак, коли Еліс виповнюється 50 років, вона починає помічати, що її підводить пам’ять. Тому вона вирішує звернутися до лікаря. Хоча впевнена, що це просто перевтома і досить взяти відпустку, відпочити і все буде в нормі. Проте після обстеження їй ставлять діагноз – хвороба Альцгеймера… і вона розуміє, що це для неї – вирок.
Адже це дуже страшно, поступово забувати найпростіші речі, наприклад, власне ім’я. Навіть більше, найближчих людей, але найголовніше – це не мати ніякої можливості щось змінити. Тепер перед дружною сім’єю постають проблеми, з якими потрібно якось справлятися.
Якщо діти, в силу юнацького максималізму, ще сподіваються на те, що їхня мама зможе видужати, то чоловік розуміє, що все буде тільки гірше (адже за фахом є лікарем). Тож йому також потрібно знайти в собі сили, щоб допомогти дружині; щоб зберегти хоча б подобу того укладу, що був прийняти в їхній родині до цього нещастя.
Звичайно, Еліс все розуміє і намагається не ставити на собі хрест, не вважати себе жертвою, а старається жити ще активніше і яскравіше, ніж до хвороби. Тим не менш, важко уявити, що повинна відчувати хвора людина, якій навіть страшно прокидатися вранці й думати, а що вона забуде сьогодні, якусь дрібницю чи щось важливе? Як жити з цим? Як прийняти це випробування?
Фільм «Все ще Еліс» (англ. StillAlice) – американська драматична стрічка 2014 року режисерів Річарда Глацера і Уоша Уестмоленда. Сценарій фільму заснований на однойменному романі 2007 року Лізи Генови. Головні ролі виконали Джуліанна Мур і Алек Болдуін. За свою акторську роботу Джуліанна Мур була удостоєна безлічі нагород, в тому числі премії «Оскар».
Тому кожному з нас важливо зрозуміти, що в житті є ситуації, які можна тільки прийняти, проявивши смиренність, з якими не можливо впоратися навіть якщо докладеш максимум зусиль. Зокрема американський автор, психотерапевт і мотиваційний оратор Річард Карлсон радить нам: «Нагадуйте собі частіше, що мета життя зовсім не в тому, щоб виконати все заплановане, а в тому, щоб насолоджуватися кожним кроком, зробленим на життєвому шляху, в тому, щоб наповнити життя Любов’ю!»
Тому бажаємо Вам приємного перегляду та почерпнути нові горизонти своєї сутності! =)
Оксана Войтко
Повязані записи
