Мені, як священнику, часто доводиться чути: «Чому Бог допускає зло?» Нерідко таке питання форматується у «А хто винен в тому, що зло існує?» Факт залишається фактом: коли щось стається, – усі починають шукати винного. Така установка походить з дитинства, оскільки тоді на запитання «Хто це робив?» більшість панічно придумувала сюжети з часто вигаданими обставинами. «Це сталося само собою» – не допомагало. З роками ми не перестали звинувачувати інших. Хто винен в тому, що сталося гріхопадіння: Адам, Єва чи диявол? А деякі пішли далі і можуть сказати, що це Бог, бо саме Він «посадив» цей плід у раю.
Перед тим, як шукати винного, подумайте, а чи дійсно Господь контролює все? Тут слід згадати про власну вільну волю:
Студент, що лінувався цілий рік, отримав погані результати.
Механік, який поспішав, неякісно виконав роботу.
Лікар, який не на своєму місці, не може надати належну допомогу.
І якщо це сприймати як норму, то чи можна звинувачувати Бога? А може Бог винен у природних катаклізмах? Візьмемо блискавку. Смерть через цей природній феномен часто приписувалася волі Божій. Церкви відмовлялися від громовідводів аж до трагедії 1769 року в італійському містечку Брешія. Блискавка влучила в купол храму і спричинила пожежу, що дісталася церковного склепу. На лихо, у цьому склепі місцева поліція тримала 100 тонн пороху. Шосту частину міста зрівняло з землею. Загинуло понад 3000 людей. Відлуння від вибуху прокотилося Європою. Через кілька років усі храми були обладнані громовідводами. Але люди не припинили звинувачувати Бога у бідах. Юридично першими почали звинувачувати Бога вавилоняни. У кодексі Хаммурапі, що був написаний близько 4000 років тому, є закон номер 249, який говорить: «Якщо чоловік найняв вола і бог вразив тварину, чоловік… невинний». Ми досі використовуємо цей закон, якщо інших відповідальних знайти не можливо. Це не мої слова, це історія. Історія має нас чогось навчити. Якщо й надалі сліпо винуватити Господа, то чи буде наш час на землі благословенним?
о. Юліан Тимчук, священик ПЦУ із Івано-Франківщини
Джерело: Фейсбук-сторінка о. Юліана Тимчука
Повязані записи
