Гарнізонний храм Свв. Апп. Петра і Павла УГКЦ, також відомий як костел отців Єзуїтів, є пам’яткою архітектури раннього бароко. Він був збудований за проектом італійського архітектора Джакомо Бріано у 1630 році. У результаті будівництва довжина святині становила 41 м, ширина – 22,5 м, висота – 26 м, загалом одночасно тут можуть перебувати до 5 тисяч людей.
У 1787 р. у храмі було розміщено орган, який на той час вважався одним із найбільших у всій Європі. Сьогодні він перебуває в неробочому стані, однак, на 60% інструмент таки зберігся і в перспективі його можна буде реставрувати. У 1894 році під час відновлення фасаду храму в нішах нижнього ярусу поміщено чотири фігури святих єзуїтів: Ігнатія Лойоли, Франциска Ксаверія, Станіслава Костки і Андрія Боболі. Автором цих скульптур був Фелікс Павлінський.
Починаючи із 1848 р. будівля виконувала функцію військового храму, адже під час Першої світової війни кадети Першого кадетського корпусу ім. Ю. Пілсудського у м. Львові відвідували недільні Богослужіння саме в цій церкві. Через політику радянської влади у 1946 р. храм закрили, а місцеві монахи переїхали до Польщі. У 50-х роках XX століття храм використовували як склад, а у 1970-х роках передали Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України під книгосховище обмінного фонду. Тут знаходилося понад 3 млн. книг та велика кількість радянської періодики.
Особливістю церкви Свв. Апп. Петра і Павла є те, що вона несе покаяльний характер. Переступаючи поріг храму, людина одразу звертає увагу на центральне полотно, яке датується 1725 роком. Воно було виконане у Відні і відображає події на горі Голгофі. Кожна особа є наче запрошеною стати під Хрестом і молитися до Господа, особисто переживаючи Його страждання.
Щодо сакральних пам’яток храму, то виокремлюють Розп’яття Ісуса Христа авторства Йогана Яна Пфістера, якому у 2016 р. виповниться 400 років та ікону Матері Божої Утішительки XVII століття. На ній Марія зображена злегка засмученою, адже Вона приймає на себе усі труднощі та переживання, з якими люди звертаються Неї. Свій погляд вона звертає до Ісуса, прохаючи в Нього заступництва. Таким чином формується зв’язок між людиною, яка молиться, Марією, яка співпереживає з нею, та Ісусом, Який своєю рукою благословляє усі прохання Марії.
“Слід врахувати, що у костелі єзуїтів раніше знаходилось дві ікони – образи Матері Божої. Одна з них, меншої форми, яка є копією римської ікони Санта Марія Маджоре у 40-х рр. ХХ століття була перевезена до Польщі. Інша ікона, яка також є копією цієі ікони – Санта Марія Маджоре, залишилася у храмі. Цей образ також називається Образ Матері Божої Утішительки Засмучених. Зрештою, це формат ікони – образу і їх є багато по всьому світі. Припускаю тому, що цей образ, який є в нас у храмі – більшого розміру, тому залишився тут і не був перевезений до Польщі” – розповідає о. Степан Сус настоятель Гарнізонного храму Свв. Апп. Петра і Павла.
XXI століття розпочало нову сторінку в історії церкви Свв. Апп. Петра і Павла. 8 липня 2010 року ЛМР прийняла рішення передати будівлю Центру Військового Капеланства у Львівській архиєпархії УГКЦ. Урочисте освячення храму відбулося 6 грудня 2011 р. за участі Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігора (Возьняка) у співслужінні єпарха Сокальсько-Жовківського, керівника Департаменту Патріаршої курії у справах душпастирства силових структур України, а також військових капеланів Преосвященного владики Михаїла (Колтуна).
За словами о. Степана Суса, наявність саме гарнізонного храму у державі є знаком того, що її військо формується на основі не лише понять честі та слави, а й опирається на християнські цінності. Захисники, які є не лише сильні фізично, а й морально, виступають справжнім щитом, що може гідно захистити свою країну від ворога. Завданням людей сьогодні є підтримувати їх своїми щирими молитвами та вірити, бо з Божою допомогою немає нічого неможливого.
Софія Предка
Фото: Роман Метельський
Повязані записи
