Ігумен Святоуспенської Унівської лаври о.Йона (Максім) розповів «Духовній величі Львова» про те як він сприйняв своє іменування Папою Франциском на архиєпископа і митрополита Пряшівського (Словаччина).
Отче ігумене, наскільки несподіваним для вас було іменування архієпископом і митрополитом Пряшівським?
По суті так, несподівано, бо це відбулося посередині мого ігуменства. Я був обраний братами ігуменом на п’ять років, тому думав, що буду нести саме це служіння.
Це означає, що ви повертаєтеся в Словаччину.
Так. Після того, як я буду висвячений на єпископа, я перестаю бути ігуменом. Тому моя братія має обрати того, хто очолить нашу монашу спільноту.
Це все ж таки серйозні переміни в житті: не лише нові обов’язки, але й переїзд в іншу країну. Хоча вона й рідна для вас, але здається, що до України ви дуже звикли.
Звичайно це серйозно, це вже буде 20 років як я в Україні, в монастирі. Хоча я мав постійний контакт зі Словаччиною, зі своєю ріднею, яка там живе, зі знайомими, священниками, членами церкви. Але тепер треба буде провадити інший стиль життя, виконувати інші обов’язки.
Треба брати до уваги, що ви вели монаше життя, а єпископ це вже не зовсім монах. Мабуть, ви були налаштовані монахом жити — монахом померти.
В душі я залишаюся монахом, тут нічого ніхто не змінить. Це закладено в мене глибоко за останні 20 років. А на зовні воно звичайно буде трохи по іншому проявлятися, бо це вже інші обов’язки.
Наскільки велика Пряшівська митрополія? До неї належать українці чи інші національності?
Митрополія в Пряшеві огортає три єпархії: Пряшівську, Кошицьку і Братиславську. Це по суті ціла територія Словаччини. Ця архиєпархія багатонаціональна. До неї належать люди різних національностей: більшість тих, хто ідентифікує себе як словаки греко-католики, є частина русинів та мадярів греко-католиків, і звичайно, українці, які приїжджають, або живуть там.
Ви зраділи чи засмутились, коли отримали цю пропозицію?
Перед тим як прийняти рішення я порадився з моїми духовними провідниками, яким я дуже довіряю. Я стараюсь у своєму житті розпізнавати Божу волю і виконувати її. Я відчитав це як Божу волю і сказав своє «так» на цю пропозицію, на це покликання, і тоді отримав мир у душі. Я знаю, що маю це робити — це не з моєї волі, а з Божої через людей, які провадять Церквою. І я розумію, що роблю правильний крок, бо знаю, що Бог зі мною. А далі будемо бачити, як Господь розпорядиться.
Коли слід очікувати наступний крок — вашу єпископську хіротонію?
Швидше за все хіротонія відбудеться в січні. Бо для того всього потрібна підготовка. Я в Україні, архиєпархія в Словаччині. Також треба підготовити процеси виборів ігумена в нашій монашій спільноті в Уневі. Тому я, мабуть, буду між Словаччиною і Україною весь той період підготовки.
Бажаю вам успіху і Божого благословення.
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: Ігумен Йона: «Одним зі завдань студитів у свій час є піти на Схід»
Повязані записи
