Намісник Іоано-Золотоустівського чоловічого монастиря ПЦУ у Львові ігумен Кипріан (Лозинський) пише вірші. Сьогодні він опублікував сентиментальний поетичний твір на тему пам’яті про людину. А також розповів нам про початки свої творчості та її особливості.
Свій вірш ієромонах розмістив на своїй сторінці у Facebook. Пропонуємо його вашій увазі:
Колись стану я фотографією,
непримітною епітафією,
багажем непотрібних спогадів,
смітником криводушних здогадів…
Хтось всю памʼять про мене згорне
у пакет невеликий чорний,
поміняє замки з ключами,
піч розпалить моїми речами…
У моєму домі житиме,
мого одягу не носитиме,
я зникатиму димом з коминів
і із памʼяті, і зі спогадів…
© Кипріан Лозинський
В коментарі сайту «Духовна велич Львова» отець Кипріан розповів, що почав писати вірші ще в школі — у старших класах. Спочатку це була інтимна лірика про кохання. Коли ж вступив у семінарію, то почались глибші роздуми. На його думку, це були ще сирі вірші, але він продовжував писати.
«У нас була викладач церковнослов’янської мови, старша жінка, дуже людяна. Я показав їй свої вірші, і вона стала моїм першим критиком, давала поради. З часом у мене вийшла перша поетична збірка “Дорогами осені”. Колись, мабуть, видам другу збірку», – розповів ігумен Кипріан.
Священник каже, що пише вірші не так часто. Як правило, коли приходять невеселі думки або йде щось не так.
«Я люблю осінь, можливо, тому мої вірші трохи сумні, а дехто каже — песимістичні. Але я б сказав, що вони дещо меланхолійні. Читаючи їх, кожен відчує своє», – каже ігумен Кипріан.
Також читайте: Ігумен Кипріан (Лозинський): «Монастир – це не сховище від життя. Монастир – це і є життя»
Ігумен зі Львова своєрідно висловився щодо обговорення календарної реформи
Повязані записи
