У Львівській міській раді сьогодні, 4 лютого, триває пленарне засідання. Традиційно, на початку сесії, капелан ЛМР о. Павло Дроздяк провів молитву та звернувся зі словом до депутатів.
Капелан попросив присутніх уявити одну ситуацію.
«Уявіть собі що ми всі разом є на човні, який пливе. Кожен з нас має своє весло і допомагає йому рухатися. Вирушаємо вночі і не маємо з собою жодного світла. Ми відплили вже далеко від берега і опиняємося посередині водяної безодні. Здіймається супротивний вітер, хвилі починають заливати човен і ми передчуваємо передсмак смерті…
Саме такі думки були й у апостолів, які бачили як Христос зцілював прокажених, повертав знову людину до себе, зціляючи від різного роду нечистих духів, коли Господь Бог повертав здоров’я і творив незліченні чуда. Коли вони все це побачили, увірували у Христа, сіли з ним у човен і попливли. Але коли звечоріло, вони опинилися на середині моря, здійнявся супротивний холодний вітер, почалася велика буря вони відчули передсмак смерті й засумнівалися – чому повірили у Христа, бо якщо б не повірили то не сіли б у човен, засумнівалися в тому, чи вдасться їм вижити, прощалися з рідними, близьким, знайомими. І лише коли настала найкритичніша ситуація, вони вже відчували страх безодні, тоді побачили, що біля них лежить Христос і спокійно спить. Як Ви думаєте, чи міг би Христос спокійно спати, коли є велика буря? Як людина може спати на човні, коли є великий шторм, крики про порятунок? А вони лише у самому кінці вони кажуть: «Досить, треба розбудити Христа, як Він може спати».
Саме таким є погляд християн, коли вони опиняються у кризовій ситуації. Коли ми опиняємося у кризовій ситуації ми думаємо, що Бог спить і кажемо: Ну чому ти спиш? Чому не рятуєш мене і не даєш мені миру, спокою та зцілення?..
Христос не спить, Христос чекає допоки ми його розбудимо, і нарешті звернемося до нього, щоб вижити, вціліти й причалити до пристані Спасіння» – наголосив о. Павло Дроздяк.
Тож капелан запросив усіх просити в Господа допомоги, щоб у черговій бурі нашого життя, в цьому черговому дні, ми зуміли вціліти та побачити того, в кому криється наше спасіння і того, від кого до нас йде божественна мудрість. Саме за це усі спільно й помолилися.
Насамкінець о. Павло додав: «Ми багато чого просимо в Господа Бога, але мудрості дуже мало. Часом наші прохання дуже приземлені. Найперше, що маємо просити: «Боже дай мені твою святу мудрість, щоб я діяв не заради свого авторитету чи піару, а заради твоєї Божої слави і своїм життя приніс користь тим, для кого важливий мій вибір і голос».
Повязані записи
