Наближається літо, яке у кожного із нас асоціюється із відпочинком, мандрами, новими пригодами. Зрештою, літо – це період перезавантаження у всіх сенсах, зокрема і духовного. Якщо б взяти диктофон і запитувати звичайних мирян, чи духовенство також може відпочивати, то, мабуть, багатьох це запитання загнало б у глухий кут. Наш внутрішній стереотип, за яким священик, скажімо, – це вид служіння без відпусток, зразу ж спрямував би нас до заперечення. Та все ж наше духовенство – це живі особистості, які також потребують перезавантаження після сотень сповідей, прохань, духовних розмов. Перед початком літа ми попросили священиків, які представляють різні конфесійні спільноти міста, поділитися планами на цьогорічний відпочинок.
о. Тарас Бецель, священик УАПЦ
Мені здається священик і мирянин мають право на відпочинок. Але, як ми це право використовуємо, залежить від багатьох чинників. Бажання, можливості, особливо коли між ними гармонія. Особисто я намагаюсь відпочивати з користю. Читаю Євангеліє, щоб воно пройняло не лише розум, але й серце. Потім змушую себе жити відповідно до слів Бога. Бажаю усім спробувати відпочивати з користю. Спробувати читати Євангеліє, слухати його з благоговінням, з радістю. Бог прийшов і промовляє саме до мене. Він виявляє красу, приховану в мені, та застерігає від того, що може вбити цю красу.
о. Юрій Остапюк, студентський капелан, УГКЦ
Відпочинок точно мусить бути! Адже відпочинок – це час подорожі, відвідини своєї родини, яка є далеко від тебе, це час для себе та сім’ї, це час для читання, гуляння! Це час для вирішення всіх своїх домашніх хвостів. Я думаю для священика відпочинок так і мав би у загальних рисах виглядати!!!!! Але для сім’ї і подорожей потрібно дати більше свого відпочинку влітку. Конкретно мій відпочинок буде у подорожах: і у Карпатах та цілою Україною, і за кордоном – планується подорож до Ірландії! Для мене важливо подорожувати! Нові люди, новий досвід – новий я.
о. Артемій Бабленюк, священик Покровського собору УПЦ КП
Досить часто в сучасному світі, коли священик каже, що йде у відпустку, то для людей це викликає якесь занепокоєння, часто можна почути: “Як же так священик і відпустка?”. І водночас для декого, хто сприймає священика, як людину яка працює (а не служить) досить легко сприймається період відпустки. Взагалі для мене, періодом відпустки є все життя після отримання сану священства. Служіння для мене – це відпочинок, тому певного періоду в році не потребую. Але, у зв’язку зі служінням в місті Львові, Покровському соборі (де потрібно служити наприклад два тижні підряд) та несенням послуху завідувача канцелярії Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП потребую більше вільного часу для сім’ї. Тому цьогорічна відпустка для мене, якщо Господь благоволить, буде проведена із рідними. Бажаю її прожити в колі батьків та рідних на Буковині, звідки я родом. Але водночас «від служіння не відпочиватиму». Із великою радістю намагатимусь щонеділі брати участь в Божественній Літургії. Якщо буде можливість, то намагатимусь відвідати похресників. Ну і звичайно, якщо буде праця на полі в селі («зелене море»), то чим зможу рідним допоможу.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
