У нашому суспільстві є сотні людей, які з особливого промислу народжуються чи стають незрячими. Що можемо зробити ми? Знайти і поглибити порозуміння між світом зрячих і незрячих, збагатити один одного знаннями і життєвим досвідом. Так духівник Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів – УСІ», голова паломницького центру «Покров» протоієрей Роман Мануляк вже кілька років поспіль опікується незрячими і долучає їх до повноцінного життя. Людина, яка втілює мрії незрячих, поділилася досвідом праці у соціальній сфері з читачами «Духовної величі Львова».
– Отче Романе, знаю, що ви постійно організовуєте прощі, заміські автобусні поїздки до святих місць України. Розкажіть, будь ласка, про ваші подорожі в Гошів, Берестечко, Тустань, Унів, Крехів, Київ.
– Так, справді, ми регулярно організовуємо паломництва для людей з обмеженими можливостями здоров’я. Ці святі духовні мандрівки здійснюємо з благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія, у рамках безстрокової благочинної акції «Паломництво для незрячих». Єпархіальний паломницький центр «Покров» вже кілька років поспіль опікується незрячими. За цей час ми відвідали з молитвою досить багато святих місць, чудотворних ікон та цілющих джерел України.
Незрячі здебільшого замкнені у стінах власних будинків, позбавлені не лише зору, але й повноцінного спілкування з навколишнім світом. Тому кожна подорож, яку з допомогою меценатів організовував наш Центр – чи то святинями міста Львова, чи то монастирями задля поклоніння шанованим іконам і чудотворним мощам, чи то до цілющих джерел – для них є особливою радістю, можливістю долучитися до повноцінного життя світу цього та відчути ту благодать, що є у святих місцях.
– Розкажіть про те, як ви духовно супроводжуєте незрячих.
– Мій духовний супровід для незрячих полягає у катехизації, спільних молитвах, у паломництвах, в особливому вченні про Святі Таїнства і здійсненні їх. Кажу «в особливому вченні», бо стараюсь, щоб незрячий, ввійшовши у храм, мав уявлення про те, яку дію звершує священнослужитель.
Наприклад, якщо почує якесь калатання і відчує пахощі – це звершується кадіння. Але ж що таке кадило для незрячого? У кожній церкві на слух воно є іншим. Десь калатає, а десь приємним дзвенінням з ароматом ладана розноситься храмом. Тому катехизація для людей з обмеженими вадами зору є особливою, і багато речей сприймається незрячими на дотик.
– Цікаво, що ви організовуєте шахові турніри між командою незрячих шахістів і професорсько-викладацьким складом богословської академії. Які ваші враження після ігор?
– В листопаді минулого року у Львівській православній богословській академії відбувся шаховий турнір між викладачами і студентами ЛПБА та членами УСІ. Проти викладачів та студентів виступила команда гросмейстерів на чолі із капітаном – майстром спорту з шахів п. Іваном Яцишиним. Після кількох партій п. Яцишин провів майстер-клас, зігравши шахову партію одночасно із десятьма супротивниками. Після майстер-класу незрячі подарували студентам академії набір шахів, фільм про діяльність Львівського обласного фонду соціального захисту і реабілітації сліпих та цікаві мистецькі вироби, виготовлені руками незрячих.
Мої враження незабутні. Адже один незрячий може грати в шахи одночасно з десятьма зрячими суперниками, дозволяти їм повертати ходи і все одно вигравати. До речі, маємо запрошення від отця-проректора Михаїла Сивака на другий дружній шаховий турнір у стінах духовної академії ЛПБА УПЦ КП.
– «Світ стає кращим, коли ми разом». Знаю, що берете участь у проведенні обласних фестивалів творчості для дітей з особливими потребами.
– Коли мовиться про проекти з людьми, які мають особливі вади здоров’я, відкриваю для себе щось неймовірне. На цьому фестивалі я побачив, як щиро моляться діти-учасники. До речі, діти знають молитви різними мовами, і на якій мові ця дитинка не молилася б, молитва сповнена вірою у Боже милосердя…
Неможливим для мене було те,що глухі танцюють, німі співають, і ще багато іншого. Мета фестивалю – об’єднати на сцені талановитих людей з особливими потребами, здорових дітей та успішних виконавців.
– Отче, коли до широкого кола слухачів дійде різдвяний аудіоальбом Народного жіночого ансамблю «Струмочок»?
– З благословення митрополита Львівського і Сокальського Димитрія, традиційно під час різдвяних святкувань до Свято-Покровського собору УПЦ КП у Львові (вул. Грушевського, 2) приходить з колядою народний жіночий вокальний ансамбль «Струмочок» – виконавці з обмеженими вадами зору, під керівництвом Оксани Мельничук. Цього року колядники мали змогу презентувати в кафедральному соборі свій перший альбом колядок, автором ідеї якого виступив я сам. Запис з благословення владики Димитрія відбувся у студії православного радіо «Град Лева».
Ансамбль «Струмочок» з колядою відвідує й інші парафії області, зокрема храм Успіння Пресвятої Богородиці у с. Чишки. Нагадаю, що минулого року «Струмочок» відсвяткував 50 років діяльності і став Народним ансамблем України. Жінки ансамблю є вихідцями школи № 100 для дітей із вадами зору м. Львова. У репертуарі «Струмочку» – духовні та народно-патріотичні пісні, сучасна авторська музика.
– З ким організовуєте зустрічі для інвалідів по зору?
– Львівський обласний фонд соціального захисту і реабілітації сліпих має довготерміновий проект «Тет-а-тет з митцями». В рамках проекту запрошуємо чимало відомих українських поетів, музикантів, акторів, співаків, композиторів, продюсерів, журналістів, телеведучих, духовенство.
Цього року відбулась цікава зустріч незрячих з Високопреосвященнішим митрополитом Львівським і Сокальським Димитрієм. Під час зустрічі владика Димитрій поспілкувався з незрячими на тему Великого посту, а також відповів на запитання щодо сучасних подій в Україні та правильного їх сприйняття і переживання.
– Як ви долучаєтесь до шведсько-українського проекту зі створення першої української дейзі-бібліотеки?
– 25 березня 2015 року у Львівській православній богословській академії відбувся науково-практичний семінар «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору», присвячений створенню першої української дейзі-бібліотеки для незрячих та слабозорих читачів. Провела цей семінар група спеціалістів-переможців шведського дейзі-аудіопроекту, яку очолила Оксана Потимко – кандидат історичних наук, виконавчий директор ЛОО ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ».
Ми наголошували на тому, що студентам духовного навчального закладу як майбутнім пастирям, доведеться на парафіях працювати з різними людьми, в тому числі з неповносправними. Саме тому необхідно навчитися опікуватися такими людьми та підтримувати їх духовно.
Учасники семінару дізналися про те, як використовується комп’ютер з програмами електронного доступу, ознайомилися з функціонуванням брайлівського дисплею.
Важливо, що учасники семінару не були пасивними слухачами, а активно долучились до майстер-класу, виявили бажання начитати книги для конвертування їх у формат Daisy. Це спеціальний формат аудіо-книг, який характеризується високим ступенем стискання, захистом від копіювання і, головне, структурованою розміткою та зручною навігацією. Формат Daisy дозволяє незрячому користувачеві протягом лічених секунд знайти в аудійованій книзі потрібний розділ, параграф, сторінку, абзац, фразу. Дейзі-книга може містити як звичайний текст, так і аудіодоріжку, ілюстрації, відеоряд.
Марта Еліяшевська
Повязані записи
