Можна поспівчувати невибагливому туристу, який так і не зумів виробити в собі ефект нишпорки, чим він є прив’язаний до того, що на поверхні, що найбільше рекламують. Таким чином, якщо про Львів, поза увагою такого туриста може залишитися самобутня і унікальна спадщина – княжого часу. Остання локується не так вже й далеко від центру, але все одно залишається у зоні недосяжності для пересічного відвідувача нашого міста. Між іншим, у цьому районі Львова можна побачити і храм св. Параскеви П’ятниці ПЦУ. На щастя, на цю святиню неможливо не звернути увагу – навіть під час перебування на Високому Замку. Відтак є надія, що багатства історії та реліквій храму відкриються перед зацікавленими відвідувачами. Тим більше, що культ святої Параскеви був поширеним на наших теренах віддавна. 10 листопада вшановують пам’ять святої великомучениці Параскеви. Скажемо декілька слів про святу та згаданий храм у Львові.
Про св. мученицю Параскеву П’ятницю
Свята Параскева П’ятниця — це християнська свята і великомучениця, яка народилась на теренах сучасної Малої Азії. Вона веле життя, повне християнських чеснот, опікувалась убогими. За навернення поган на християнство потрапила до в’язниці, де її піддали тортурам. На слов’янських теренах пам’ять про св. Параскеву особливо шанували. Тут її вважали заступницею жінок, покровителькою рукоділля, ринку. Ікони св. Параскеви П’ятниці охороняли сімейне благополуччя та щастя. За східним календарем День великомучениці Параскеви П’ятниці відзначають 10 листопада.
“Сонце, місяць и корона…”, під знаком молдавсього господаря
Сучасний храм св. Параскеви П’ятниці, у звичному для нас вигляді, було споруджено на поч. XVII століття. Майже одразу після завершення будівництва на Краківському передмісті Львова трапилась пожежа (1623 р.), від якої постраждав і храм. Відтак вже у 1644 році святиню знову відбудовували. Цього разу на кошти молдавсього господаря Василія Лупу.
Тих, хто відкривав підручник з історії України у школі, цією фігурою не здивуєш – Лупу породичалися з Хмельницькими. Тісними в той час були й зв’язки між молдавськими та українськими територіями. Відтак не дивно, що саме молдавський господар виступив меценатом церкви св. Параскеви П’ятниці у Львові (схожою є історія і з Успенською церквою, що знана також як Волоська). Схоже, що саме в часі цієї відбудови над притвором збудували вежу-дзвіницю, яка могла використовуватися і в оборонних цілях. Відтак на стіні храму св. Параскеви П’ятниці навіть сьогодні бачимо кам’яну плиту з гербом згаданих правителів – голова вола в центрі, сонце і півмісяць по обидві сторони від неї, між рогами у вола є зірка, а над композицією – корона і шолом, ще вище – перехрещені меч і скіпетр, увінчані короною.
Історія святині на цьому місці є дуже давньою. Перший мурований храм постав тут ще в першій половині XV століття. У документах того самого XV століття (1443, 1445, 1456 рр.) є згадки про більш давню церкву на цьому місці – дерев’яну. Храм св. Параскеви П’ятниці не тільки знаходився за межами міських мурів, але й був на околицях Львова. Про останнє не обов’язково читати у запилених документах – достатньо подивитися на саму святиню, її ламане каміння, товсті стіни, цеглу на верхньому ярусі, бійниці і ін. Враховуючи близькість старовинних храмів св. Миколая й св. Івана Хрестителя, вірменські храми, які колись функціонували поруч, а також близькість замкової гори і Старого Ринку – цілком можливо, що історія першого храму на цій локації сягає княжих часів. Про ХІІІ-пер. пол. XIV століття говорять і археологічні дані – результати експедиції 1977 – 1978 роках.
Храм мав надзвичайно велике значення для громади. Церква мала статус юридики, тобто не підпорядковувалась місцевій владі при виконанні повинностей. Водночас, храм було обнесено парканом, а на території існували цвинтар та шпиталь, резиденція священика, при храмі діяло братство. Ґрунт під шпиталь п’ятницькому священикові Іванові Попелю ще в першій половині XVII століття дав львівський староста Станіслав Боніфацій Мнішек.
У 1908 році храм відреставрували за проектом Міхала Лужецького. В ході реставрації церква отримала більш барокове завершення – характерну баню з ліхтарем, а також вежами по периметру. Незвичайним є і те, що в радянський період храм залишався чинним. Саме сюди прибували закордонні делегації. До прикладу, єпископ з Японії Миколай Саяма у 1978 році чи Дюссельдорфський єпископ Лонгин у 1982 році.
Іконостас та розписи
Самобутність екстер’єрів святині має продовження ще й в плануванні та загальному вигляді інтер’єрів. Історик мистецтва Микола Голубець писав про те, що й зовнішні стіни святині також були розмальовані – не лише інтер’єри. Є згадки про крилатих ангеликів та фрески з Богородицею, які можна було побачити на стінах на початку ХХ століття. Останнє не є чимось дивним, адже розписи зовнішніх стін є характерним явищем для молдавських теренів. Щодо внутрішніх розписів, то тут ситуація схожа. Зокрема, є версія, що у XVIII столітті в церкві св. Параскеви П’ятниці працював знаний майстер Лука Долинський. У вівтарній частині храму він зобразив Богородицю та Єлизавету, а обабіч них – фундатора у панцирі та монаха в рясі. На жаль, ці зображення не збереглися.
Безцінною перлиною храму святої Параскеви П’ятниці у Львові є унікальний ренесансний іконостас. Він є справжнім феноменом української культури, адже входить до трійки найдавніших у нашій країні збережених автентичних дерев’яних іконостасів XVII століття. Іконостас церкви св. Параскеви П’ятниці має понад 70 ікон, які уміщені у п’ять ярусів (пізніше було додано ще й шостий). До сьогодні важко сказати точно хто саме працював над цим шедевром. Називають іконописця Федора Сеньковича і його школу — як найбільш імовірний варіант, також можна зустріти згадки про різьбяра Станіслава Дріара, Лаврентія Пухалу і ін. Особливо цікаво відстежувати на рівні окремих ікон впливи ідей мистецтва західних країв, що є свідченням контактів між жителями наших просторів та цих теренів.
На парапеті хорів храму розміщено ще одну геральдичну плиту на честь фундатора та мецената святині – молдавсього господаря Василія Лупу.
Турецькі килими й антимінс від Івана Мазепи
Храм св. Параскеви П’ятниці є цікавим, самобутнім і неповторним як особливостями екстер’єру, так і рисами інтер’єру. Про останнє навіть висловлювався видатний історик Іван Крип’якевич: “9 фелонів з дорогоцінних оксамитів, атласів, китайок, камхи, прикрашуваних сріблом, золотом першорядної роботи; килими й покривала турецькі; срібні й позолочені хрести, лампи, таці, чаші, корони, ворота в коралях, дорогім камінню, сріблі. Хоругви були тільки дві, червоні, адамашкові”.
Таким чином, на думку вченого, храм св. Параскеви П’ятниці у свій час був найбагатшою святинею передмістя.
Також згаданий храм багатий на цінні реліквії. До прикладу, у фондах Національного музею сьогодні зберігається цінне Євангеліє XVI століття, яке походить саме з церкви св. Параскеви П’ятниці. Інше Євангеліє з цього храму – богослужбове. Воно є ставропігійним друком, який датують 1891 роком. У храмі є три ікони св. Параскев — Римської, Іконійської та Тирновської. Особливо цінним є антимінс, тобто посвячені часточки мощів у тканині, на яких під час Літургії здійснюється таїнство Євхаристії. Цю реліквію подарував святині гетьман Іван Мазепа. При храму було сім дзвонів. У роки Першої світової війни вони були реквізовані австрійською владою, сьогодні лише два.
Варто сказати і про те, що в 1873 – 1876 роках на території храму було побудовано плебанію в аркадному стилі. Ця споруда, яка привертає увагу до сьогодні, зводилась за проектом видатного львівського архітектора Юліуша Гохбергера. Уже за незалежності перед храмом збудували каплицю-дзвіницю з мозаїкою “Хрещення Ісуса Христа” для освячення води.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Жук І. Вул. Хмельницького, 77 — церква св. Параскеви-П’ятниці // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/st-paraskeva-church/
- Легін С. 20 цікавих фактів про церкву св. Параскеви П’ятниці // Фотографії старого Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/20-tsikavyh-faktiv-pro-tserkvu-sv-paraskevy-p-yatnytsi/
- Поліщук Н. Церква “П’ятниць” у Львові // RISU, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.ua/cerkva-p-yatnic-u-lvovi_n76704
- Церква святої П’ятниці: особливий храм в особливому місті // Град Лева, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gradleva.com/?info=3028
Фото з https://risu.ua/
https://lia.lvivcenter.org/
https://lia.lvivcenter.org/
https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
