Про суть свята Благовіщення, його значення і символізм, розповідає Митрополит Переяславський і Вишневський ПЦУ Олександр (Драбинко):
«У нинішній день благоволив Бог виконати Свою обітницю, дану у Вітхому Завіті нашим прабатькам. Нині завершується вітхозавітне обітування, переходячи у здійснення. Нині в убогому галілейському містечку Назареті відбувається дещо таке, що дійсно являється початком нашого спасіння, як іменує цю подію Свята Церква.
Архангел Гавриїл, явившись Діві Марії, що походить із роду Давидового, приніс їй благу вість з небес про те, що від Неї через наїття Святого Духа народиться Єдинородний Син Божий, Друга Іпостась Святої Трійці – Христос, Начальник нашого спасіння.
Церква, оспівуючи цю подію, пропонує землі благовіствувати радість велику, а небесам співати славу Божу, благоговійно роздумуючи про глибину Премудрості Божої і про Його неосяжні нашим розумом шляхи, якими Він веде нас до вічного блаженства. Бог обрав від землі святу і незаплямовану Істоту, яка повинна була стати Вмістилищем Невмістимого, Кіотом найбільшої Святині у всесвіті, Джерелом нашої радості.
Як же Вона, Благословенна, сприйняла звістку небес? Можливо, з гордістю? Ні. Можливо, з трепетом? Ні. З недоумінням, але з глибоким смиренням і повною відданістю всемогутній волі Божій. Вона підкоряється велінню небес і від імені всіх людських поколінь, бувших, сьогоднішніх і прийдешніх, вимовляє: „Я раба Господня; нехай буде Мені по слову Твоєму”. Діва відповідає від імені всього людства і заради нього. Вона, Марія, – дочка Землі, людина – стає Божою Матір’ю. Своєю готовністю Вона знову повертає нас в солодкий послух Богу, із вигнанців, знову робить нас дітьми Божими. Ось чому цей святковий день такий радісний для віруючих людей, для всієї Церкви.
У дні найбільшого свята – Святої Пасхи – у всіх православних храмах світу звучать слова апостола і євангелиста Іоанна Богослова: „І Слово стало плоттю, і перебувало поміж нас, сповнене благодаті і істини” (Ін. 1, 14). Це чудесне втілення – одягнення в плоть – відбулося в Назареті. Невелике поселення, невідомо коли і ким засноване, стало одним із найвідоміших міст світу, тому що саме тут прозвучала блага вість (з грецької – Євангеліє) – звістка Архангела Гавриїла Діві Марії про зачаття Нею в утробі від Духа Святого і народження Господа нашого Ісуса Христа.
Близько 30-ти років провів у Назареті Спаситель світу. В скромному житлі, в теслярській майстерні Свого названого батька проходило Його дитинство і юність. І місця ці перетворилися в святині для всього християнського світу.
Благословенне місто, де втілившийся Син Божий зростав в тиші і безвісті, розмістилося в мальовничій лощині посеред невисоких, до 500 м, Галілейських гір. Побудоване амфітеатром, воно з усіма його церквами і монастирями, як би взбирається на вершину гори, обсаджену кипарисами. З вершини проглядається в далині гора Фавор – місце славного Преображення Господнього.
Православне передання доносить до нас, що перший раз Архангел благовістив біля єдиного в місті джерела, в той час, коли майбутня Божа Мати брала там воду. До цього джерела чи вірніше криниці, оскільки воно витікає із глибини кам’яної розщілини, у всі часи приходили черпати воду місцеві жителі. Найдревніше місцеве передання, яке уже в ранні часи християнства увійшло і в православну іконографію, також вказує на джерело, як на місце першого Благовіщення Пресвятій Богородиці. Пречиста, прийшовши за водою, почула слова: „Радуйся, Благодатна”. Все ж решту, про що повіствується у євангелиста Луки (Лк. 1, 30 – 38) сталося пізніше, коли вона повернулася в будинок і в недоумінні читала слова пророка Ісаії: „Ось Діва….”
Цим джерелом назаретяни користуються і сьогодні, тільки воду для загального використання відведено на міський майдан, в особливу водойму з декількома кранами, також відомий під ім’ям джерела Приснодіви чи фонтан Марії. Над криницею ще в древні часи було побудовано круглу церкву. Прикрашену колонами і мармуром, пізніше зруйновану арабами і знову відновлену в XII ст.
В 1263 р. війська єгипетського султана Бибраса ввірвалися до Назарету і запропонували всім його жителям прийняти іслам. Християни відмовилися, а тому були всі вбиті, а храми міста – зруйновані. Храмобудування в Назареті відновилося лише в ХVIII ст. Першою було відбудовано Благовіщенську церкву над джерелом Приснодіви. Фасад її строгий і простий. Над входом – дзвіниця.
В Назареті знаходиться кафедра православного митрополита з титулом Назаретський і всієї Галілеї. В зв’язку з цим Благовіщенський храм є соборним. Він обнесений кам’яною стіною, а зліва прибудовано приміщення місцевої православної школи. Митрополичий дім знаходиться дещо на віддалі.
Вівтар, відділений від храму іконостасом, знаходиться справа від входу. Вівтарна перегородка в храмі має одні Царські врата і двоє дияконських. Проте у вівтарі – три престоли – центральний, південний і північний. Останній зараз слугує жертовником.
Над криницею на чотирьох стовпцях влаштовано кам’яний престол, а над ним – ікона Благовіщення. В срібних лампадах, які в різні часи були пожертвовані богомольцями, підтримується невгасимий вогонь на цьому святому місці».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
За матеріалами Фейсбук-сторінки Митрополита Олександра (Драбинка)
Фото-із Фейсбук-сторінки Митрополита Олександра (Драбинка) та мережі Інтернет
Повязані записи
