Спільнота випускників Української Освітньої Платформи для мене особисто є дуже натхненним і ціннісним середовищем. Насамперед тим, що священники, які завершують у нас навчання здобувають експертність і готові нею ділитися з іншими. На моє переконання, ділення досвідом – це найкраще, що ми змогли у цій спільноті створити. Такою думкою поділився з нами отець Павло Швед – координатор спільноти випускників Української Освітньої Платформи у розмові про спільноту випускників під час першої живої зустрічі випускників, на яку ми були запрошені. Під час події зустріли чимало натхненних священників з різних куточків України. Усіх їх об’єднує любов до навчання і успішні реалізовані соціальні проєкти за плечима. А також статус випускника різноманітних програм Української Освітньої Платформи (далі УОП).
Слава Ісусу Христу! Отче, насамперед відрекомендуйтесь і розкажіть, будь ласка, що таке «Alumni»?
Слава навіки! Всіх вітаю! Мене звати отець Павло, я є координатором спільноти випускників Української Освітньої Платформи. «Alumni» – це англійський замінник назви, яким ми часто послуговуємося, коли йдеться про наших випускників. Але переважно використовуємо назву «Спільнота випускників УОП».
Оскільки наша організація, на той час ще Львівська Освітня Фундація, назбирала велику кількість випускників різноманітних навчальних програм, серед яких священники, пастори, миряни та мирянки різних конфесій. Відтак природньо виникла потреба створити ціннісне середовище для спілкування, обміну досвідом та взаємодопомоги. Насамперед наші випускники потребували середовища, щоб ділитися своїми напрацюваннями і виносити їх назовні. Саме тому минулого року, у липні, було розпочато процес творення середовища випускників. Очевидно, що в час карантинних обмежень неможливо було організувати живу зустріч. Тому перша дводенна зустріч спільноти відбулася онлайн, на яку було запрошено чимало натхненних людей, серед яких пан Мирослав Маринович, Митрополит Борис Гудзяк та інші. Зараз ми вже працюємо рік часу і ось врешті маємо нагоду бачитися і працювати вживу.
Якщо підсумувати, то проєкт «Alumni» – це насамперед про що?
Відразу підкреслю, що ми не говоримо про спільноту випускників як про проєкт, ба більше ми навіть не називаємо її програмою, бо це суто спільнота. І на цьому робимо великий наголос.
Отож, ми творимо професійну спільноту людей, які є впевненими експертами у своїй діяльності. Вони мають великий досвід творення проєктних процесів, задіюють інноваційні технології та інструменти для праці на своїх парафіях чи в громадах.
Отче, очевидно, що проєкт для парафії буде відрізнятися від загальних громадських проєктів? У чому його особливість?
Важливо розуміти, що кожен проєкт виходить з певної потреби, виклику чи проблеми, з якою у своєму середовищі зустрічаються лідер з командою. Бо саме команда – це активні парафіяни, які є кістяком парафії і беруть на себе відповідальність. При цьому вони не бояться лідерської компетенції. Їхнім завданням є виходячи з певних потреб закривати необхідні сфери життя. Іншими словами вони творять ціннісні проєкти, які покликанні дати відповіді на виклики. А також шукають відповіді на запитання: що робити далі і як остаточно вирішити проблему? Чи який превентивний захід запропонувати, щоб не допустити виникнення якоїсь певної проблеми. Саме в цьому контексті працюють наші випускники, які є парафіяльними лідерами.
Також вагомою ціллю спільноти випускників є підтримка один одного, бо кожен з них виріс навчаючись, а тепер потребує середовища щоб не зупинитися на досягнутому, а далі зростати і розвиватися у навиках.
Сама спільнота для них є вже так званим інструментом, бо випускники вже не потребують підтримки від нас і не залежать. Після завершення програм вони стали самостійними і самі розуміють, що їм необхідно для ефективної роботи у громаді. Хоча вони знають, що ми завжди відкриті і охоче надамо відповідь на їхній запит. Особливо, коли йдеться про освітню програму, чи допомогу в організації стратегічної сесії чи аналізу ситуації у самій громаді.
Цінним є те, що священники, які успішно завершили навчання самі стають менторами для інших. Для мене особисто це дуже натхненне і ціннісне середовище саме тим, що вони здобувають експертність і готові цим ділитися з іншими. Ділення досвідом – це найкраще, що ми змогли у цій спільноті створити.
Скільки учасників налічує спільнота і яка її географія?
У спільноті є понад 60 чоловік. Географія охоплює територію цілої України. Здебільшого представлена Західна Україна, оскільки тут найбільша концентрація священників, але є священники з Києва, Херсону, Харкова. Мав бути також священник з Кривого Рогу. Є священник з Кропивницького, з Луганської області. Можна сказати, що тут кожна область представлена.
Ого, вражає і захоплює! Отче, поділіться, будь ласка, також з нашими читачами цікавими кейсами реалізованих проєктів після навчання на УОП.
Щиро кажучи не люблю говорити про кейси, бо тоді потрібно когось виокремлювати, а це складно, позаяк кожен проєкт є унікальний і гідний розповіді.
Наголошу вкотре, що тут кожен священник творить унікальне ціннісне середовище. Проте, якщо все ж навести приклад, то розповім вам про проєкт з яким ми співпрацювали певний час. Йдеться про отця Віталія Марцинюка, у своєму проєкті команда з Фастова використала інноваційну частину, вони запустили його на краудфандинговій платформі «Спільнокошт», на якій зібрали близько 60 тисяч гривень на відкриття соціальної пекарні.
Там буде працевлаштований хлопець Микита, який є дитиною з синдромом Дауна. Вони його навчили основним азам справи пекаря і зізнаюся печиво і шоколадки, які він робить є дуже крутими і викликають певне захоплення.
Також хотів би поділитися нещодавнім пережиттям. У свій час ми мали дуже тісну співпрацю зі священником паутином отцем Павлом Гораном, що служить у Хмельницькій області в смт. Білогір’я. Він навчався на нашій навчальній програмі «Школа відповідального служіння». Відчуття, що буквально тиждень тому, а це вже минув рік від начання. Отець Павло поділився зі мною, що їхня команда зробила проєкт від компанії ХМТ – це агрокомпанія, яка також має свій благодійний фонд і їм сказали, що вони настільки добре заповнили аплікаційну форму, що їм зразу дали зелене світло у реалізації їхнього проєкту. Це є кейс нашої освітньої діяльності. Приклад, що ми даємо непросто готовий продукт, а даємо знання і розуміння, як організовувати певні процеси, а вони вже самостійно їх виконують у своїх громадах.
Вав! Круто! Проте часто трапляються такі ситуації, що люди, які запалюються якоюсь ідеєю дуже швидко згорають і в результаті реалізований ними проєкт швидко згасає, хоч може бути дуже добрим і потрібним. Чому трапляється швидке вигорання? Що можете порекомендувати, щоб цього уникнути?
Найперше має бути дуже добрим командотворення. Підозрюю, що в таких проєктах, або команда не відповідає процесам чи ідеї лідера, або вона не на часі і команда не готова її виконувати. Тобто це міг бути такий миттєвий імпульс, який просто згаснув.
Найперше говоримо про те, що кожен проєкт має закривати якусь проблему. Не можна просто реалізувати проєкт заради проєкту. З іншої сторони, як я вже говорив, що команда має бути у постійному тонусі і це завдання лідера підтримувати цей тонус команди, її вишколювати. Бо якщо він буде просто гарним лідером, такою собі гарною вирощеною квіточкою, а його команда буде демотивованою, не матиме сил працювати і вигоратиме, то очевидно, що такий підхід не спрацює.
Тому на нашій платформі ми завжди наголошуємо, що лідер не може бути самостійною одиницею у своїй громаді чи парафії. Свої компетенції і експертність, які він отримує в нас він зобов’язаний нести і передавати своїй команді, тоді він буде вирощувати локальних лідерів. І я переконаний, що навіть, якщо лідер покине парафію, проєкти працюватимуть і надалі.
Які є приклади реалізованих успішних проєктів на Центральній і Східній Україні?
Гарним прикладом є священники з Харкова і Херсону: отець Сергій Коваль організував біля Харкова соціальну пекарню, а отець Ігор Макар, яким ми дуже тішимося дуже оживив свою парафію у смт. Зеленівка Херсонської області. Вони мають у планах зробити соціальну пекарню, а працюють зараз над соціальною швейнею. Також хороший приклад отця Івана Баглая з проєктом «Рідна хата».
Як координатор спільноти випускників чим найбільше пишаєтеся? Що вважаєте найбільшим успіхом?
Я пишаюся тим, що наші випускники стали на шлях самозарадності. Мрію, щоб моя роль у цій спільноті мінімізувалася; мрію, щоб наші випускники пропонували самостійно спільні синергійні проєкти; мрію, щоб були двигунами, які рухають свої громади, а в цілому все суспільство. На моє переконання, до цієї цілі ми йдемо доволі впевнено. Я пишаюся тим, що сьогодні ці люди є тут.
Можливо нас також читатимуть священники, які лише думають про те, щоб йти навчатися на різного роду програми. З чого їм починати? Куди звертатися?
В Українській Освітній Платформі є певна градація, за якою священник зростає у своїй громадській діяльності, у роботі з командою.
Маємо 4 рівні: Програма – «Активуйся». Ця програма зазвичай працює весною (квітень-травень). До речі, цього року ми мали рекордну кількість заявок на програму: «Активна Церква у громаді» ( 255 заявок). Ми могли обрати лише 40 з них. Дуже багато цікавих ідей. Після того найактивніші громади ми запрошуємо на програму «Соціальна інновація громад». Можемо взяти 20 команд. Цього року зробили виняток, взяли 24 команди. Були настільки цікаві ідеї, що ми не змогли їм відмовити. Після цього ми відбираємо 6 команд на ще вищий рівень – «Школа відповідального служіння», де ми прицільно працюємо з командою. На цьому етапі ми вже приїжджаємо у громаду і прицільно працюємо з командою, розробляємо їхні ідеї, проєкти. Беруть на себе відповідальність, прописують межі відповідальності. Вже після цього вони долучаються до спільноти. Це момент, коли вони вже творять ціннісне середовище.
Ми маємо чимало каналів для комунікації. Завжди нас можете знайти у соціальних мережах (фейсбук, інстаграм: “Лідерство і служіння” та “Українська освітня платформа”). На стадії завершення розробки є наш сайт. А зрештою, приходьте також до нас в гості! Адреса: м. Львів, вул. Кольберта 3а. Ми завжди раді запросити на горня доброї кави, як наших постійних партнерів, так і нових бажаючих учасників вчитися. За кавою ми можемо поспілкуватися і подумати, в яку сторону може йти громада і як ми її можемо творити. Ласкаво запрошуємо до співпраці.
Як священник з досвідом поділіться, будь ласка з іншими певними лайфхаками про те, як запустити роботу на парафії.
Я не люблю про себе говорити, як про священника з досвідом, бо маю лише 4 роки священства. Тим не менше для мене завжди було дуже цінно навчатися.
Я зрозумів, що хоча у семінарії ми вчимося впродовж семи років, проте є певні компетенції, яких я ще не отримав. Для того, щоб їх отримати не треба далеко ходити і багато платити, це дуже доступні речі. Тому насамперед навчайтеся і здобувайте нові компетенції, прокачуйте своє інноваційне мислення, лідерство. У нас є зміщені акцент лідерства. Ми потребуємо добрих духовних провідників, але вони мають бути дуже добре вишколеними, освіченими і потребують мати певне розуміння куди рухатися, як вирішувати проблеми і де шукати ресурси для діяльності. Є також інша небезпека – навчатися і це навчання ніде не використовувати. Пильнуйте, щоб завжди теорія йшла в ногу з практикою.
Як колись казав папа Іван Павло ІІ, що Східна і Західна Церква – це дві легені, якими дихає вся Церква. Так само я можу сказати про теорію і практику. Досвіду вже достатньо, щоб переймати його і запалюватися.
На завершення нашої розмови, поділіться, будь ласка, що особисто вас надихає на працю?
Це приклади великих людей. Зокрема, апостола Павла, який, на мою думку, був норовливої вдачі, але це створювало йому можливість подорожувати і засновувати Церкви.
Мене драйвить Митрополит Андрей Шептицький, його мислення і дії.
Також моя дружина, вона дає дуже багато натхнення і певні розуміння. Вона постійно в цій сфері і штовхає на звершення і дає розуміння куди рухатися.
Щиро дякуємо за цікавезну і натхненну розмову!
Розмовляла Христина Потерейко
Повязані записи
