20 травня Католицька церква вшановує пам’ять Джанни Беретти Молли – святої мирянки, яка пожертвувала собою, щоб зберегти життя своїй дитині, що мала народитися.
Свята Джанна стала останньою святою, яку канонізував Папа Іван Павло ІІ, і першою мирянкою, яку зачислили до лику святих у XXI ст.. У Львові зберігається ікона святої Джанни, яка проявила себе чудесами, зокрема щодо дарування потомства та щасливих пологів. Свята є знаною у світі покровителькою сімей, матерів та дітей, в тому числі ненароджених. Однак Україні ще потрібно відкрити її для себе.
Чому свята Джанна досі перебуває в Україні в тіні? Чому суспільству і Церкві потрібно подорослішати? Чому військові та мешканці в прифронтових районах горнуться до св. Джанни? Чи ознакою Божого благословення обов’язково є життєвий успіх, відмінне здоров’я та перемоги? Про це ми поспілкувалися з богословом та соціальним активістом зі Львова Назарієм Петрівим.
Андрій Толстой: Назарію, чи можете Ви поділитися власним свідченням про досвід взаємодії зі святою Джанною? Зокрема, у молитовнику до святої Джанни Беретти Молли, який вийшов за Вашої ініціативи, міститься свідчення кардинала Раймонда Берка про заступництво цієї святої. Воно просте і сильне.
Назарій Петрів: Це дуже цікава свята. Із постаттю святої Джанни я познайомився ще в 2010 році, тому можу розповісти багато чого – і не лише з особистого досвіду. Мене ж особисто вразила історія, яка трапилася в 2019 році. У сина доброї знайомої нашої сім’ї була онкологія, як виявилося, на термінальній стадії. І все містечко – і по домах, і на греко- та на римо-католицькій парафіях – молилося до святої Джанни Беретти Молли за його зцілення.
Але чуда не сталося, Віталій помер — йому було 18 років. Водночас відбулося щось набагато масштабніше. Люди усвідомили, що наша молитва – це не торги з Богом: я — Тобі, Ти — мені; розкажу Тобі «віршик», Боже, а Ти мені, будь ласка, зроби так, як я хочу чи як ми хочемо. Тут цього не відбулося. Мене дуже вразив – і я вірю, що це було за заступництвом Джанни – мир, який пережила родина, що втратила цього хлопця. У них не було таких звичних для Галичини побивань на похороні, які інколи у нас показові. Мислення середньостатистичного галичанина, на жаль, нерідко пов’язане з тим, що якщо людина не плаче на похороні, то щось з нею не так.
Святість — не завжди про чудеса, але точно завжди про мир — про мир у серці. Тому для мене, мабуть, це найбільше свідчення того, що святі можуть допомагати. Зокрема, Джанна Беретта Молла може допомагати в дуже складних сімейних ситуаціях, коли нам доводиться приймати навіть втрату.
Джерело справжнього миру — це Христос. Отже, свята Джанна приводить до Христа?
Будь-який святий приводить до Христа. Тому треба завжди пам’ятати, що молитва – це двосторонній процес. Мусить бути той, хто просить, хто висловлює свою думку, і той, хто, можливо, не завжди відповідає одразу – але слухає. Свята Джанна Беретта Молла – це свята, що слухає.
І, мабуть, заслуга тих людей, про яких Ви згадали, у тому, що вони також слухали, а не тільки просили?
Містечко подорослішало. І це все трапилось лише за кілька днів молитви. Минув час, і гадаю, що багато людей забули цю історію, але для мене вона показова. Це відбувалося в рік місії ікони св. Джанни Беретти Молли парафіями: в інших місцях були чудеса, а тут нічого не сталось. Однак тієї ночі, коли Віталій помер, ікона надзвичайно сильно виділяла пахощі. Вся кімната була наповнена таким квітковим запахом, що це ніби стало сигналом — ваші молитви були вислухані. Зазвичай ми очікуємо, що нас почують так, як ми хочемо, але…
«Містечко подорослішало». Це звучить яскраво, як вираз із художнього твору. Про що йдеться?
Більшість людей переконані в тому, що, аби отримати щось від Бога, треба виконати певні умови, і тоді Він зобов’язаний за це «заплатити». Наприклад, молишся дев’ятницю чи вервицю, або іншу молитву в якомусь конкретному намірі, і чекаєш, що Господь має тобі за це обов’язково дати те, що ти просиш – і негайно. А тут свята здійснила життєву педагогіку: не відбулося чуда, не сталося того, що очікували. Відбулося щось інше: внутрішнє примирення у тих, хто молився, з тим, що сталося. І я вірю, що хлопчина, який відходив, також мав цей Божий мир, цю незриму Божу присутність.
Чому Ви вжили слово «дорослішання»?
Зрілість вміє відпускати. Вчора на проповіді я почув цікавий вираз про те, що справжня любов, коли вона дозріла, вміє відпускати — вона вміє приймати розлуку. А святі — це теж про любов, бо фундаментальною у святості є любов. Це любов до Бога та відчуття Божої любові до себе, яку переживає святий; і, переживши цю Любов, він може любити нею інших.
У своєму свідченні кардинал Реймонд Берк згадує про чоловіка святої Джанни. Чи він ще живий?
П’єтро Молла помер кілька років тому, доживши до глибокої старості. В Італії у 2016 році вийшла книга листів — переписки св. Джанни та її чоловіка П’єтро. У передмові сказано, що це прекрасне свідчення християнської родини. Листи пронизані любов’ю між ними. Вони дуже чітко христоцентричні; вражає те, що ці люди говорили про побутові речі, про їхні поїздки та плани, але Христос залишався в центрі.
Джанна познайомилася з П’єтро через «Католицьку акцію» — свого часу це був дуже великий рух мирян. Тоді Церква боролася за молодь, це був час фашистської Італії. А П’єтро в молодості очолював у своїй місцевості молодіжне крило фашистської партії. Єпископ бачив потенціал хлопця і запросив його до «Католицької акції», і П’єтро зрештою обирає Христа. Я це кажу в контексті того, що ми зараз переживаємо: активна євангелізація повинна тривати за будь-яких обставин.
Але в наш час євангелізація, здається, не в пріоритеті. Однак Ви праві: в яких би умовах не жили святі, їхньою найбільшою метою завжди було спасіння душ. Чи не здається Вам, що сьогодні соціальний, політичний, культурний активізм замінив для багатьох людей справжню місію Церкви?
Ми часто забуваємо, що святі – це індикатори доби. Різні епохи вимагають різних видів святості. Джанна Беретта Молла помирає в 1962 році. А в 1968-му ми вже маємо сексуальну революцію, підвалини сім’ї тріщать, Католицька церква пережила Другий Ватиканський Собор, який також дехто називає «Великою Французькою революцією в Церкві». Хтось також міг би сказати, що час Церкви минув.
Це той самий період, коли радикальні «богослови» висунули тезу про «смерть Бога». Так, що у квітні 1966 року на обкладинці «Time» великими буквами навіть написали: «God is dead?» («Бог мертвий?»).
Бог «помирає» там, де вмирає віра. Тому віру треба плекати, за віру треба боротися, і, якщо потрібно, віддати життя. Сім’я святої Джанни практикувала участь у щоденній Літургії, спільну молитву і читання Святого Письма. Спробуйте так пожити хоча б тиждень. Нам цього насправді бракує, бо ми хочемо покласти відповідальність за свій духовний стан виключно на Церкву. При цьому ми забуваємо, що Церква теж реагує на суспільні тренди. Через це виникає замкнуте коло. І в цьому випадку велике значення має власний пошук, чим і вирізнявся кожен святий.
Це не виключає Церкви як спільноти з життя людини, але запитаймо себе, як часто ми читаємо Святе Письмо. Навіть більше: чи ми ставимо вимоги до своїх пастирів, щоб Святе Письмо тлумачилося? Можливо, ми маємо негласну домовленість: «Зустрінемося в неділю на годину-півтори, і далі кожен буде займатися своїми справами»? Для багатьох священнослужителів було важливо розвивати соціальні підприємництва, бо це один зі способів виживання їхніх структур, парафій – і я вірю, що вони роблять багато доброго. Але якщо душпастир не має запиту від громади на духовне життя, то він стає виключно соціальним працівником.
Тому важливо задуматись, чи Церква готова сьогодні виховувати покоління, яке буде ставити їй незручні запитання. А з іншого боку: наскільки зрілим є саме суспільство, щоб ставити незручні запитання — питання віри?
Як це замкнене коло можна розірвати?
Має бути бажання з двох сторін. Церкві потрібно працювати з мирянами не лише на рівні обрядів чи культурних заходів. Водночас Церква не може обмежитися семінаристами, священнослужителями, сестрами або братами-монахами. Мали би існувати мирянські інститути, які були би залучені до адаптації богослов’я для мирян. Богослов’я мало би ставати частиною життя звичайних людей. Не йдеться, щоби всі парафіяни отримали докторати з богослов’я, але про те, щоби люди краще розуміли, в що вони вірять. Поки що цього немає. І це, на мою думку, виклик для Церкви. Вона мусить до цього дійти.
Бо якщо цього не відбудеться, то Церква залишиться як інституція, але її зміст буде змінений, залишиться лише форма. Якщо подивитися на українське християнство глобально – станом на сьогодні це формальне християнство. У нас склалась тенденція, так би мовити, «мирного, комфортного співіснування» духовенства і прихожан. У той час як автентичне християнство є за своєю природою місійним, активним. І свята Джанна якраз дуже добре розуміла, що її життя є місією. І те саме можна віднести до будь-якого святого, якщо ми зануримося в його життя. Якщо пропадає місійний дух, ми отримуємо не душпастирів, а соціальних активістів та адміністраторів.
Пригадалось, що Ви є автором книги «Світло світу», яка була видана «Свічадом» у 2022 році. Ця книга в стислій і доступній формі розкриває читачеві постаті святих мирян. Видання побачило світ на початку масштабного вторгнення росіян в Україну, і тому, мабуть, його не дуже помітили.
Ця книга вийшла напередодні війни, але це був давніший проєкт, який не всі розуміли.
Важко назвати співпадінням те, що книгу про святих мирян ми отримали якраз на початку війни. В ній, здається, також є розділ про святу Джанну.
І не тільки про Джанну. Цей проєкт готувався спільно з Комісією мирян УГКЦ. Він виходив за межі книги та передбачав організацію кількох шкіл для мирянських лідерів, де би також піднімалася тема святості. Ми робили це спільно з Постуляційним центром, який очолює отець Полікарп Марцелюк ЧСВВ. Нам вдалося провести два сезони такої школи.
Що стосується самої книги, то в ній зібрані історії святих мирян XIX та XX століть з різних куточків світу — від Британії до Австралії. Очевидно, що ми згадали святих з Південної та Північної Америки. І мене вражає, що минуло вже кілька років після видання цієї книги – і ми не маємо широкого руху в тому напрямку.
Якщо повернутися до чоловіка святої Джанни, чи можемо ми сказати, що він також був святим?
Тут найкраще підходить вираз: «Подібне притягує подібне». У контексті канонічної святості ми не можемо про це говорити, бо немає беатифікаційного процесу. Але беручи до уваги спостереження людей, то так — П’єтро і Джанна мали активне духовне життя. Він також прищеплював духовність своїм дітям. Це чоловік, який щоденно брав участь у Святій Літургії, чоловік, який молився та заглиблювався у Святе Письмо. Він переживав зустріч із Богом. Лише уявіть: твоя дружина свята.
Святі жили в оточені близьких, друзів та родичів. Тому природно, що їхня святість спонукала тих, хто довкола, до святості. Окрім того, П’єтро Молла мав могутнє заступництво Джанни перед Богом на Небі. Ми часто думаємо, що як людина помирає, то це кінець її стосункам, і лише коли буде воскресіння з мертвих, вони продовжаться. Але суть християнської віри полягає в тому, що смерть – це перехід: існування особи не припиняється зі смертю – вона може молитися за нас, навіть якщо перебуває в Чистилищі, і вона може потребувати нашої молитви. І ось ця взаємодія тих, хто ще тут, і тих, хто вже відійшов, не зупиняється – це і є феномен святих.
Згідно з останньою статисткою, є підстави вважати, що Україна вимирає. Окрім того, що мільйони людей виїхали за кордон, минулого року смертність в Україні перевищила народжуваність майже в три рази. Хоча реальність може бути ще сумнішою. Здавалося б, що в такий період часу постать святої Джанни як покровительки руху “За життя” мала би бути особливо затребуваною Церквою в нашій країні. Однак про Джанну майже не знають, її чудотворну ікону у Львові не помічають.
Минулого року нам вдалося видати невеликий наклад молитовника до святої Джанни. Мене дуже здивувало те, що він користується великою популярністю в прифронтових територіях та поміж військовими. Вони просять ще більше цих молитовників. На фронті люди відчувають по-особливому цінність життя. Бо, крім їжі та зброї, воїну потрібен сильний дух, який ніщо так не скріпляє, як молитва і допомога святих. Знаємо з історії, наскільки популярною була – ще до канонізації – в шанцях Першої світової війни Тереза з Лізьє. В Україні такою святою може стати свята Джанна — покровителька родин, дітей, в тому числі ненароджених. За що насправді прагнуть молитися багато військових — за родини, за дітей, теперішніх і майбутніх. Перефразую слова зі Святого Письма: «Не дронами єдиними буде жити солдат, але й молитвою». Однак для видання молитовника також потрібні кошти.
Чому тоді це досі лише Ваша ініціатива?
Причина у відсутності усвідомленості реальної ситуації, в якій ми опинилися — як самим суспільством, так і Церквою. Дуже часто ми перебуваємо в інформаційних бульбашках: Церква – у своїй, суспільство — у своїй, і лише іноді вони пересікаються. Я це не кажу для того, щоб критикувати — це просто констатація факту. Саме тому в Україні немає належного усвідомлення ані постаті Джанни, ані взагалі кризи, в якій опинилися країна та українська сім’я.
Також читайте: Свята Джанна творить чудеса через свою ікону: українці діляться свідченнями
Вам можуть заперечити, вказавши на те, що криза у нас виключно через війну.
Так, це значною мірою правда. В залежності від того, хто в якій ситуації опинився, люди зосереджені на виживанні. Але окрім фізичного виживання у людини завжди будуть моральні і духовні запити. І багато людей чекає відповідей саме від Церкви. Тому я думаю, що в скорому часі ми будемо спостерігати відхід багатьох людей від Церкви, особливо молодих. Вони матимуть моральний запит, який не задоволений, і йдеться не про те, Церква погана чи Церква хороша.
А про що тоді?
Наразі можемо констатувати відсутність реакції на запит значної частини людей. Помітна певна стратегія уникнення незручних запитань, ігнорування того, що справді болить чи обурює суспільство. Це ж саме стосується постаті Джанни та її жертви — це незручне запитання для української суспільства.
Хоча для того, щоб подивитись правді в очі, потрібна мужність – чи не згущуєте ви надто фарби? З церковного середовища ми чуємо звідусіль про надію.
Мені здається, що «надія» в українській мові скоро буде словом, яке втратить будь-який сенс, тому що його використовують будь-де. Це, знаєте, як «Україна понад усе» чи гасло «Україна пам’ятає своїх героїв». Та чи ми справді пам’ятаємо своїх героїв? Суспільству і Церкві потрібно дорослішати.
Але гасла теж потрібні. Хоча за ними легко ховатися.
Мене вражає ще інше. Я майже не чую, щоби хтось із єпископів говорив про невідкладну потребу навернення народу – навіть на рівні гасел. Ми говоримо про жертву, про втрату, про справедливий мир, який Господь зобов’язаний нам дати. Але ми не говоримо про навернення — про покаяння, яке є обов’язковою передумовою для справжнього миру та зцілення. Навернення — це засада християнства, без навернення не може бути святості. Але тема покаяння незручна, бо навернення вимагає щоденної праці над собою та визнання своєї недосконалості. Навернення не дає миттєвого та яскравого ефекту відкоркованого шампанського, яким можна вражати оточуючих. З наверненням не зробиш селфі і не назбираєш «лайків». Навернення – це самозречення, яке завдає смертельної рани нарцисизму та імітації християнського життя на будь-якому церковному щаблі.
У нас не було всенародного покаяння навіть за радянські часи. Ми знаємо, що у всьому винен Ленін, Сталін, Брежнєв чи Щербицький. А де ж поділись мільйони комуністів, комсомольців і безпартійних, які будували, захищали та підтримували цю безбожну систему, навіть на церковному рівні?
У нашій розмові ми не раз згадали про дорослішання. Брати відповідальність на себе можуть лише зрілі люди. Діти здебільшого схильні перекладати її на інших. Наш народ потребує покаяння і посвячення Богові. Маємо приклад тієї ж Польщі, яка була присвячена Богові в присутності Президента країни ще в 2016 році. Тоді в Кракові відбулася інтронізації Ісуса Христа як короля Польщі. Що заважає нашій Церкві це зробити?
У світі діє дві сили: добра і зла. Найперше нам потрібно навчитися їх розрізняти. Бо якщо я очікую на справедливий мир тому, що мені пообіцяли, що ми обов’язково переможемо, бо з нами Бог – з людиною може відбутися велике потрясіння і розчарування, коли вона побачить справжні наслідки цієї війни. Хто з «пророків надії» нестиме тоді відповідальність? Знову крайнім буде Бог?
Джерелом святості і добра є лише Господь Бог. Порушуючи Його заповіді, ми це джерело завалюємо болотом своїх гріхів та цементуємо астрономічною самовпевненістю. Саме тому нам потрібні святі зразки святості, щоб остаточно не захмеліти, не обманутися. Ми потребуємо визнання як святості, так і того, що існує гріх. І як святість має наслідок, так і гріх має наслідок. І зазвичай наслідком гріха, згідно зі святим Письмом, є смерть: фізична, чи духовна, чи суспільна.
Ми згадували про чоловіка святої Джанни — П’єтро Молла. І також говорили про те, що святість є життєвою необхідністю не лише окремої людини, але й для цілих народів. Джерелом навернення та святого життя є віра. І апостол Павло у своєму Посланні до Римлян каже про те, що справжня віра приходить від слухання Божого слова. Слухання включає в себе також читання. Ви згадували про те, що листи Джанни та її чоловіка були видані в Італії, і що від них ми можемо навчитися святості у нашому повсякденному житті. Чи видані ці листи українською мовою?
Ні, українською їх немає.
А чи є перспектива їх видати?
Властиво, я потрошки їх перекладаю. Якщо мені вдасться це зробити… Якщо будуть ті, хто підтримає мене в цьому, то український читач їх отримає.
20 травня — день спомину святої Джанни Беретти Молли. Що Ви будете в неї просити цього дня по-особливому?
Однозначно, я проситиму за нашу країну.
Що саме? Потреб багато.
Я буду просити за усвідомлення того, що ми є однією родиною, що цей народ — це одна родина. Бо цього усвідомлення дуже бракує. Навіть сьогодні в часи таких жахливих випробувань і неймовірних втрат наш народ не мислить себе як одну родину. Про це говорить життєва дійсність. Публічні заяви — політичні та релігійні, можливо, говорять про інше, але життєвий досвід, низинний рівень побуту людей вказує на це.
Нам потрібно правильно розуміти, що таке Боже благословення. Це не обов’язково перемоги і звитяги чи так зване успішне життя, коли ти багатий та не хворієш, як дехто навчає, вириваючи окремі уривки зі Святого Письма. Хто так думає, мабуть, не читав повністю Новий Завіт.
Також читайте: Свята, яка хоче робити чуда: незвична історія про ікону, народжену у Львові
А що тоді таке Боже благословення?
Господь дав нам життя, і в нього входить різний досвід, який вчить кожного з нас жити і терпіти. І винятків немає.
Свята Джанна теж померла після пологів.
Йшлося про те, в що людина насправді вірить. Бо теоретично, якщо зараз зайти в храм і запитати людей, чи аборт – це гріх, то 99% відсотків скаже, що так.
Ви оптиміст.
Я не можу повірити, що людина, яка ходить у храм, буде виправдовувати чи схвалювати аборт. Водночас кількість абортів в Україні вказує на те, що в багатьох випадках декларована віра і дійсність різко розходяться. Тому нам потрібен приклад Джанни: пекучий і водночас зцілюючий.
Свята Джанна померла після пологів, відмовившись зробити аборт. Ще хтось із християн, в тому числі і з духовенства, помирає від хвороби або в ДТП. Ще хтось віддає своє життя на фронті. Зазвичай здається, що кожна з цих смертей передчасна. Інколи люди думають, що це стало наслідком відсутності Божого благословення чи відбулося з причин слабкої віри людини.
Ми дуже часто забуваємо, що смерть є невід’ємною частиною нашого життя. Ми всі помираємо «передчасно», бо створені Богом жити вічно. Якби людина була продуктом сліпого випадку та еволюції, то вже давно звикла би до смерті, старості чи хвороби. Однак через наслідок первородного гріха ми хворіємо, старіємо та помираємо і опираємось цьому, вважаємо це несправедливим. Тому обставини смерті – це деталі, найважливіше – чи ми готові до переходу.
Дякую Вам за відверту розмову.
Спілкувався (а також фото, якщо не зазначено інакше) Андрій Толстой
Також читайте:
Назарій Петрів: «Їй приснилися загиблі: близькі, друзі, які просили про справедливість»
«Молитися теж можна розумно»: Назарій Петрів про молитви соціального пробудження
«Богослов’я тіла» Івана Павла ІІ побачило світ українською мовою у Львові
Повязані записи
