Цього року на 15 червня випадає 1-ша неділя після П’ятдесятниці — Всіх святих. Чому саме в цей день Східна Церква вшановує всіх святих? Чи можна назвати це свято Хелловіном Східної Церкви? Чому апостоли називали святими всіх християн? І чи добре виправдовувати себе словами: «Я не святий»?
Про це та інше ми говорили з о. Тарасом Бецелем — настоятелем храму Преображення Господнього Львівської єпархії ПЦУ (на вул. Ковельській), духівником Львівської духовної семінарії святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.
«Духовна велич Львова»: Отче Тарасе, чому спомин всіх святих у церковному календарі [Східної Церкви] випадає саме на цю неділю?
О. Тарас Бецель: Звичайно, логічно подумати, що коли Дух Святий зійшов на апостолів у день п’ятдесятий, то і прояв плодів Святого Духа дарує нам можливість святкувати у неділю – наступну після П’ятдесятниці – пам’ять усіх святих — як результат благодаті Святого Духа, яка має змінити, наповнити, доповнити, очистити і освятити кожного, хто цього прагне.
Чи можна назвати Неділю Всіх святих православним Хелловіном? І чи є у Східної Православної Церкви якісь особливі традиції цього дня, як ми бачимо, наприклад, на Заході перед Днем Усіх Святих, який вони відзначають 1 листопада?
Таких особливих традицій у Православній Церкві я не знаю – знаю тільки те, що в народі Неділю Всіх святих сприймають як такий день, коли кожен християнин святкує день свого святого, тобто день свого тезоіменитства або день ангела. Згадують пам’ять кожен свого святого.
Можна сказати, що це другі іменини?
Так. А звичаїв, як у Західної Церкви, щоби православні цей день якось вирізняли чи перетворювали на якісь розваги, чи радше, на язичницькі оргії, у нас немає.
А навіщо взагалі таке от свято? Якщо кожен святий має свій день у церковному календарі впродовж року? Навіщо вшановувати святих ще раз усіх разом?
Наскільки мені відомо, історично це свято почали святкувати ще в IV столітті. Тоді згадували пам’ять святих мучеників, які були замучені у часи переслідувань Церкви Христової, а пізніше – вже пам’ять усіх праведників, усіх святих, які догодили Господу своїм покаянням і своїм життям в Бозі і з Богом.
Також читайте: О. Тарас Бецель: Те, що відбулося з Адамом у раю, не можна сприймати поверхнево
Але якщо кожного святого вшановують упродовж року, то навіщо це робити ще один раз, щоби вшанувати всіх разом?
Це єдність Церкви земної і небесної. Щоб пам’ятали про заклик до святості для всіх, що всі ми покликані до цієї святості. І ми єднаємося в молитві, коли звертаємося до тих наших братів і сестер старших, можна сказати, які досягли цієї святості – з допомогою благодаті Божої. І ми покликані також з ними з’єднатися у ній і в Царстві Небесному.
Окрім цього, не всі святі канонізовані офіційно. Не всі внесені до церковного календаря. Тобто є багато святих людей, які жили на цьому світі, але про яких ми не знаємо – та про них відомо Богові. Тому цього дня ми вшановуємо і їх – і просимо також їхнього заступництва.
У Новому Завіті апостоли називають святими всіх християн, які жили з ними на той час. Як так сталося, що тепер святі — це лише померлі, і лише окремі видатні особливі християни?
Наскільки мені відомо, то апостол Павло називає святими всіх християн у плані такому, що вони в потенціалі святі. У них завдаток, покликання до святості, скажімо так. Але насправді святими можемо бути тільки з допомогою Божої благодаті, а благодать Божа, як ми знаємо, дарується тільки смиренній душі. Смиренним Бог дарує благодать, а гордим – противиться. Ми можемо тільки смиритися на волю Божу і старатися очищати своє серце з допомогою, знову ж таки, благодаті Божої. А дар дається не кожному – а хто дійсно тим даром скористається і буде жити так, як Господь заповідав, згідно зі заповідями.
Інколи можемо почути, як люди кажуть: «Я не святий», щоби пояснити чи навіть виправдати свої слабкості, або й гріхи. Наскільки ця фраза виправдана у нашому повсякденному житті?
Те, що ми не святі – ми розуміємо і усвідомлюємо. Проте маємо прагнення до святості, якщо ми християни. А якщо його нема, то називати себе християнином не потрібно. Тільки бажання бути з Богом, бути в Христі і з Христом може бути доказом, що ти хочеш тієї святості і до неї прагнеш.
Дякую за розмову, отче.
Підготував Андрій Толстой
Також читайте: Винесення чесних древ Хреста Господнього: куди і навіщо?
Як ставитися християнам до дідуха? — думка львівських священників
О. Петро Бойко: «Не існує правильної чи неправильної сповіді»
Повязані записи
