“Нехай буде воля Твоя!» – десять сильних думок Патріарха Йосифа

Сьогодні 36 річниця від дня смерті Патріарха Йосифа Сліпого. З цієї нагоди пропонуємо вам десять сильних думок Блаженнішого Йосифа, над якими запрошуємо усіх застановитися.

  1. Архипастирство з рук Митрополита Андрея Шептицького.

Прийнявши з рук Слуги Божого Андрея пастирський жезл у тяжку і зловіщу хвилину в грудні 1939 року, на моє сумління впали важкі слова його заповіту: великою провиною було б не прийняти його саме в цю важку й відповідальну хвилину.

  1. «Нехай буде воля Твоя!». На мене спав відповідальний обов’язок бути керманичем корабля нашої Церкви, що опинився на дуже бурхливих і каламутних водах історії. Взяти цю керму було страшно, буря була велика, а дорога до пристані цілковито невидна і далека. Одне було певне: без Божої помочі ця небезпечна подорож і боротьба з смертоносними хвилями не вдасться. Треба було сказати з кріпкою вірою: «Нехай буде воля Твоя!» і «Господи, поможи і виведи з тієї небезпеки».
  2. Бог і Україна. Наша загальна національна хиба – роз’єднування і розбивання, свари і чвари. Дав би Бог, щоб ми всі опам’яталися: від гори до долу і думали про майбутнє добро України і її Церкви, щоб закинули свої амбіції, а Бога і Україну висунули, як провідну ідею нашого життя, думок і діл!
  3. Добровільний в’язень Христа. У покликанні служити Христові в духовному стані виразно бачу Божу руку. Відчувши в ньому Господній голос і підтримуваний Господньою десницею, радів я, що міг впродовж кількох десятків найкращих років життя працювати як добровільний в’язень Христа: служитель, науковець і богословський дослідник.
  4. Божа мудрість. Мудрість, або Свята Софія – це великий Божий дар, який Бог нам уділяє так само, як дав нам буття. Бог – то  вічне Буття. Бог – то вічна Мудрість. Ви зачерпнули її тут як Божу благодать у цім нашім університеті – скромно, без світського шуму і галасу. Цініть, отже, науку, знайдіть у ній смак, полюбіть її, бо без науки будете ви бідні і з вами наш нарід, коли не схоче розвиватися в знанні і в Божій мудрості.
  5. Будьте свідками! «Будьте свідками» Христа в Україні і в усіх країнах вашого поселення, у в’язницях, в тюрмах і таборах, аж до краю землі і до краю вашого земного життя! Будьте свідками на всіх континентах нашої бідної планети! Не посоромтеся землі української, землі Ваших предків!
  6. Вдячність. Вдячність – це для християн свята річ і важливий обов’язок. Треба словам подяки надати той святий характер, який повинна мати правдива християнська вдячність.
  7. Великого бажайте! «Великого бажайте» – і посвячуйте для нього свої сили, труди і жертви, навіть якщо треба , і до посвяти життя і мучеництва.
  8. Віра і наука. Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори – це віра і наука. Від початку людської історії вели вони людину впродовж віків, як два нерозлучні товариші, удосконалювали її життя, мораль і життєві вимоги. Ціль науки – пізнати правду. Тому мирна співпраця і взаємна поміч виводить їх на обопільну користь.
  9. «Прощаю їм усім…» Упродовж цілого свого життя, був я і таким відходжу з цього світу, в’язнем Христа. Сьогодні я дякую Всевишньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі. Дякую йому за те, що мене били, а не величали раби! Прощаю їм усім, бо й вони – знаряддя в руках Всевишнього, що покликав мене і дав мені свою благодать – бути в неволі і на волі – в’язнем Христа ради!

Підготувала Христина Кутнів