В лютому 2020 року виповнюється два роки відколи активні і небайдужі парафіяни Свято-Покровського Православного храму у Бориславі, з благословення митрополита Львівського і Галицького Філарета годують безхатченків. Кожної неділі (уже більше 100 тижнів) на автостанції м. Борислав нужденні мають змогу поїсти гарячих обідів.
Всі хто причасний до цієї благої справи взяли за орієнтир слова 36 псалма: «Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває» (Пс. 36: 25-26). Адже за даними ООН, у всьому світі більш ніж 100 мільйонів осіб, які не мають даху над головою. Бездомні є скрізь: і в бідних країнах, і в найбагатших. Створити умови у яких кожен почуватиметься людиною, незалежно від свого соціального статусу, – завдання розвиненого суспільства.
На жаль, на сьогодні в Україні відсутня комплексна система роботи з струдженими і обтяженими. Пропоновані соціальні послуги — поїсти, помитися чи переночувати — є точковими і надаються певними громадськими, релігійними, благодійними організаціями, а отже часто є специфічними, періодичними, рамковими, вони фактично не можуть повноцінно задовольнити потреби. Тому потрібна чітка схема і стабільна робота з незахищеними верствами населення.
Священне Писання застерігає: «Хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа?» (1Ін. 3: 17). У деяких країнах практикують постачання громадських організацій (які займаються безпритульними) їжею із супермаркетів, термін придатності якої скоро закінчиться. Наприклад, у Франції на державному рівні заборонили викидати або утилізувати зіпсовані продукти: їх слід віддавати у благодійні фонди та громадські організації.
У нас все по-іншому, парафіяни годують струджених і обтяжених своїм коштом. Коли два роки тому ми починали влаштовувати благодійні обіди для безхатченків, то до нас приходило 2-3 людини, через два тижні 12 чоловік, а зараз ми роздаємо від 35 до 45 порцій за раз.
Під час годування у нас є деякі правила:
- Бути тверезими, не палити і не матюкатися.
- Поки не будуть нагодовані всі, додаткової порції не буде.
З метою гігієни, їжа кладеться в одноразовий посуд. Після того, як людина отримала порцію, вона йде до своїх знайомих, поїсти і обсудити новини або просто поговорити про щось.
Цікаво, що серед з цих людей є такі, які намагаються бути охайними. Хоча є й дуже неакуратні «гості».
Давньоримський філософ, поет і державний діяч Луцій Сенека стверджував: «Бідність так принижує людей, що вони соромляться навіть своїх чеснот». Менталітет пересічного громадянина такий, що легше викликати поліцію, а не швидку допомогу, коли якомусь безпритульному стає зле, і він лежить посеред вулиці. У більшості випадків це відбувається через поширений стереотип, що, мовляв, всі бездомні – постійно на підпитку. Нерідко частина цих людей і справді вдаються до антисоціальної поведінки, або навіть скоєння злочинів, що і створює їм поганий імідж. Але є серед них і інші. Приміром, соціологи у Львові дослідили, що десята частина тамтешніх жителів вулиці мають дипломи про вищу освіту. Ці люди з усіх сил намагаються жити повноцінним життям.
Але навіть дипломи не в змозі допомогти безпритульним влаштуватися на пристойну, а іноді – хоч абияку роботу. Житлом зараз практично ніхто з працедавців не забезпечує, та і взагалі із «бомжами» рідко хочуть мати справу.
До нас на автостанцію приходять пообідати не тільки безхатченки, а й ті, у кого просто не вистачає коштів. Адже масштаби проблеми обговорити важко – ніхто достеменно не може сказати, скільки нужденних в Україні.
На сам кінець хотів би відповісти на риторичне запитання: Які страхи у бездомних? Приниження, насилля, кожен день вони мають думати, де взяти їжу, під час сну на лавці їх можуть пограбувати, прогнати. Але найбільший страх – лишитися на вулиці назавжди.
Біблія говорить: «Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому…» (Еккл. 5:12). Саме тому розсудливим є той, хто шукає не багатства, а доброго імені (Прип. 22:1), хто в погоні за багатством вміє вчасно зупинитися (Прип. 32:4) і в той самий час просить Бога, щоб йому не страждати від злиднів: «Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? І щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога» (Прип. 30:7-9). Ми віримо, що той, хто годує безхатченків не буде страждати від злиднів та ім’я його буде записаним в Книзі Життя. Адже нагодувати голодного – перше, що повинен зробити християнин.
Запам’ятаймо: «Не всі люди — безхатченки, але всі безхатченки — люди!»
Протоієрей Діонісій Буренко
Повязані записи
